Замість пояснити факти продажу української пшениці за безцінь, Мінагрополітики прислало лекцію про основи ціноутворення

У відповідь на запит ZN.UA, чому майже половина української пшениці у світі продається з нечуваним дисконтом, коли навіть російська пшениці йде за ринковими цінами, Міністерство аграрної політики у відповідь надіслало лекцію про основи ціноутворення. Про це пише Юлія Самаєва в матеріалі - "Як вийшло, що у нас найдешевша пшениця у світі".

"Ми звернулися із запитом до Мінагрополітики, сподіваючись, що хоч там є розуміння, що ж відбувається із зерном насправді. У відповідь від профільного міністерства ми отримали лекцію про основи ціноутворення", - йдеться в матеріалі.

"Нам розказали, що логістика зруйнована і дорога, що також дорожчали добрива та паливо, що техніки не вистачає, а ризики ростуть непомірно. От тільки не ясно, чому в усьому світі, коли у виробника ростуть витрати, він закладає їх у кінцеву ціну і товар дорожчає, а в Україні навпаки усі перераховані додаткові витрати – причина здешевлення зернових. Загальне враження від байдужості профільного міністерства обурює", - пише журналіст

Водночас, ZN.UA наводить факти, які свідчать про те, що в кращому випадку ціни, за якими експортується наша сировина, нікого тут не цікавлять. Попри те, що Україна має сировинну, експортоорієнтовану і вкрай залежну від валютних надходжень економіка.

У гіршому ж випадку, можна запідозрити зовсім не безневинний сценарій. Ось лише деякі факти, встановлені ZN.UA.

У ході дослідження даних експорту українських пшениці та кукурудзи з липня по листопад 2022 року, з'ясувалося, що, наприклад, дві ідентичні поставки пшениці до Іспанії, тип пшениці ідентичний, умова поставки - DAP, логістика - морем, обсяг - близько 6 тис. тонн, але в одному випадку ціна - 162 долари за тону, а в іншому - 65.

Інший приклад – кукурудза, що їде в Румунію: умова поставки - FOB (усі витрати й ризики на покупцеві, як тільки товар погрузили на корабель), логістика - морем, обсяг - близько 4 - 5 тис. тонн. В одному випадку ціна – 207 доларів за тонну, в іншому - 135, в третьому – взагалі 94 долари.

З автотранспортом не краще: пшениця до Туреччини, умова поставки – FCA (всі ризики на продавці), обсяг - 1,5-2 тис. тонн, ціни: і 140, і 135, і 70 доларів за тонну.

Загальний тренд очевидний – наші ціни, як не крути, суттєво нижчі за середні світові, але жодних ринкових пояснень цьому нема.

"Звісно середня температура по лікарні – сумнівний показник, бо у зовнішній торгівлі все ж умови контракту визначальні для кінцевої ціни. І в цьому наш парадокс – ціну українських зернових не визначають умови поставок. Десь загалом в масиві даних буде помітно, що доставка морем дешевша за залізницю, а залізниця дешевша за авто. Що за умови DAP, тобто коли усі ризики поставки бере на себе продавець, ціна буде трохи вищою, а за умови CIF, коли продавець має лише доставити товар до судна, – нижчою. Але до кожного правила буде стільки винятків, що вже й правилом це назвати не вийде", - пише журналіст.

Детальніше з дослідженням ZN.UA можна ознайомитися тут.