Вугільна галузь Луганщини: гарні пісні

На тлі тривог глави Мінпаливенерго Сергія Тулуба і паливно-енергетичного конфузу старшої «федеративної» сестри Луганська область як видобувач 43% всього українського енергетичного вугілля сміливо може пов’язати собі піонерський галстук: згідно з офіційними звітами, вона не лише перевиконала план з вуглевидобутку, а й стрімко погашає заборгованість по зарплаті гірникам. За даними прес-служби Луганської облдержадміністрації, шахтарі Луганщини за 11 місяців поточного року виконали завдання з вуглевидобутку на 115,6%, збільшивши показники на 900 тис. тонн. До кінця року планується підняти на-гора понад 26 млн. тонн твердого палива. Поточну заробітну плату шахтарям Луганщини в листопаді було виплачено повністю у загальній сумі 155 млн. 212,3 тис. грн., а заборгованість по зарплаті минулих років від початку 2004 року на підприємствах паливно-енергетичного комплексу регіону зменшилася на 376 млн. 639 тис. грн. і нині становить 105 млн. грн.

І все-таки ця благодать спостерігається на тлі того, що «ряд підприємств («Лисичанськвугілля», «Первомайськвугілля»), як і раніше, не справляється з плановими завданнями через відсутність очисного фронту й проходки... і поки що тут не настав перелом, аби можна було говорити про щось позитивне». Практично не працюють деякі шахти: «Україна», що отримала з 1 квітня 2003 року нове ім’я «Новоромановська» і 3 млн. грн. держдотації, продовжує проїдати бюджетні гроші й потроху «відщипувати» від 7 млн. тонн вугілля в двох пластах, що становлять її запаси; шахта «Перевальська» дотепер приходить до тями після гучного арешту директора, звинуваченого у веденні подвійної бухгалтерії і розтраті майна підприємства в особливо великих розмірах.

Аналізуючи скупу інформацію, з великими зусиллями отриману у відділі вугільної галузі облдержадміністрації, можна припустити, що сьогодні з 56 шахт, які входять до складу Мінпаливенерго на території Луганської області, швидше за все, вагомий внесок у загальний видобуток вугілля також не зможуть зробити «Новопавлівська», яка ще не оговталася після аварії, і «Слов’яносербська», уже передана до групи підприємств, які мають ліквідувати. А один із найбільших видобувачів коксівного вугілля для металургії — держпідприємство «Краснодонвугілля», до складу якого входять дев’ять шахт і дві збагачувальні фабрики і яке у першому півріччі видобуло 2,69 млн. тонн вугілля, чи 5,5% видобутку цього виду палива в країні (виручка становила 382,7 млн. грн.), із жовтня цього року змінило свій статус, офіційно ставши власністю донецької компанії «АРС». Попри приватизацію стабільно працюючого підприємства, плани нових власників і держави все-таки викликають подив: публічно заявлено, що держава не припинить надавати «Краснодонвугіллю» фінансову допомогу і, можливо, міністерство навіть прийме рішення про виділення дотацій на наступний рік підприємству, що вже знизило обсяг видобутку вугілля цього року на 440 тис. тонн.

Значно поліпшили статистику роботи вугільних підприємств області лише два державні підприємства — «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит», і тільки тому, що гірничо-геологічні умови роботи шахт цих підприємств близькі, за мірками Луганської області, до ідеальних. Проте й вони можуть опинитися в аутсайдерах уже через кілька років — цього року, попри значні фінансові потоки, що спрямовуються у вугільні регіони для «розм’якшення» електорату, у ДП «Ровенькиантрацит», яке має найкращі показники з видобутку вугілля серед восьми вугільних компаній Луганщини (за останні десять років тут видобуто понад 55 млн. тонн антрациту, що становить 40% загального обсягу видобутку країни, причому з них 5 млн. тонн понад план), від початку року порівняно з аналогічним періодом 2003-го недопройдено понад 7 тис. метрів гірничих виробіток, у тому числі, на шахтах ім. Вахрушева — 3 тис. м, «Должанська-Капітальна» — 2500 м. Таким чином, закладаються серйозні передумови для зниження кількості лав і, відповідно, обсягів видобутку вугілля на підприємствах, що добре працюють.

Навіть збільшення надходжень бюджетних коштів і погашення заробітної плати за минулі роки не дали змоги стабілізувати стан справ у галузі: 33 шахти не виконали планове завдання з видобутку вугілля, не додавши понад 1,8 млн. тонн вугілля, а 28 шахт знизили обсяг видобутку до рівня 2003 року — на 1,4 млн. тонн. Збільшення надходжень бюджетних коштів за всіма статтями (собівартість, оснащення лав, капітальне будівництво) різко негативно вплинуло на всі показники таких держпідприємств, як «Луганськвугілля» (планове завдання не виконане більш як на 300 тис. тонн; недопройдено 4500 м гірських виробіток); «Лисичанськвугілля» (понад 280 тис. тонн вугілля; 2700 м проходки); «Донбасантрацит» (понад 270 тис. тонн; 1500 м проходки); «Луганськвуглебудреструктуризація» (більш як 230 тис. тонн вугілля; 3500 м проходки). Загалом на 27 шахтах недопройдено 25 тис. м гірничих виробіток порівняно з аналогічним періодом 2003 року.

Крім цього, більшість керівників держпідприємств не змогли ефективно використати виділені бюджетні кошти на оснащення лав — введено тільки 38% із запланованої кількості. Головною причиною такого провалу в роботі є невчасна підготовка лав до експлуатації, їхня неоснащеність транспортними лініями. ДП «Луганськвугілля», наприклад, сьогодні при восьми лавах видобуває трохи більше 4 тис. тонн вугілля на добу. А ще зовсім нещодавно на цьому підприємстві було близько 40 лав із щодобовим видобуванням вугілля до 15 тис. тонн. Схожий стан справ і в ДП «Первомайськвугілля». Ситуація стає ще цікавішою, якщо врахувати, що оплата за вугілля з усіма дотаціями й компенсаціями з початку року становила 101,6%, а таким об’єднанням, як «Луганськвугілля», «Лисичанськвугілля», «Первомайськвугілля», «Донбасантрацит» проплачено наперед до кінця року ще в жовтні. Отже, за словами першого заступника голови ОДА Юрія Зюкова, «вони мають видобути вугілля і віддати».

Сьогодні бюджетні кошти, виділені на вугільну галузь, становлять близько 4 млрд. грн., але на деяких підприємствах попередня оплата за вугілля становить від 20 до 60%, і це дає підстави припустити, що ці підприємства «захоплюються» видобутком породи зі шламовідстійників і териконів замість видобутку якісного вугілля. А робота шахт із приватними інвесторами в основному має конкретні географічні переваги й однакову в усіх випадках схему переходу на занижені ціни вугілля в дебеті і більш дороге устаткування і матеріали в кредиті. Так, на шахтах об’єднань «Луганськвугілля» і «Первомайськвугілля» провідним інвестором уже «створені» умови, що погрожують призвести до припинення видобутку вугілля на підприємствах, що загнані у борги за напрацьованими схемами і залишені без устаткування й оборотних коштів.

Той самий інвестор контролює сьогодні майже все відвантаження вугілля і координує, м’яко кажучи, непрозору економіку в знову створеній обласній вугільній компанії. Почуявши небезпеку, ДП «Свердловантрацит» спробувало захистити свої інтереси і звернулося до сесії міськради з проханням про те, щоб не включати дане підприємство в утворювану «Луганську вугільну компанію» (ЛВК), але безуспішно. Оскільки це звернення йшло в розріз із наказом Кабміну про створення єдиної вугільної компанії та указом Президента про прискорення цього процесу.

Не менш показова передача донецькому інвестору «Валентинінвест» шахти «Білоріченської». На момент передачі шахта видобувала 1,5 тис. тонн на добу, закінчувався монтаж і введення в експлуатацію другої лави з навантаженням 1,5—2 тис. тонн на добу, і підприємство при мінімальній фінансовій підтримці без інвестора виходило на щодобовий видобуток якісного вугілля в обсязі понад 3 тис. тонн на добу. Та в результаті вся вугільна продукція і прибуток від неї залишилися не в Луганській області, а пішли в Донецьку. Кого ж тоді годує Луганщина — «дончаків» чи західні регіони? Отримати відповідь у головних натхненників і організаторів цих угод — колишніх заступників голови облдержадміністрації Олександра Кобитєва і Валентина Дзоня — сьогодні буде дуже складно: один і досі «у бігах», а інший знайшов притулок в українському парламенті. Залишається замислитися, чому ж подібні інвестиції не отримали шахти «Луганська», ім. XIX партз’їзду, «Черкаська», що розміщуються поруч із «Білоріченською», видобувають аналогічні марки вугілля і мають потенційну можливість збільшити видобуток вугілля до 2 тис. тонн на добу? Відповідь проста — це було невигідно, оскільки потребувало б чимало часу, а з «Білоріченською» при мінімальних затратах можна було отримати порівняно швидкий прибуток.

Ще один наочний приклад — шахта «Ніканор-Новой», що не була добудована і здана в експлуатацію своєчасно, у зв’язку з чим не могла працювати стало. Результати передачі інвестору — фірмі «Кераміст»: призначення директором донеччанина Віктора Щипачова, який довів бартерні операції до 50%. Усе це поточного року вилилося в 80 тис. тонн вугілля, недоданих до плану, а також обернулося провалом прохідницьких робіт і практичною відсутністю на шахті лав. Тут уже немає сенсу ставити запитання про кількість і наполегливість листів і вимог служб Луганської ОДА до Мінпаливенерго про серйозний підхід до зазначеної шахти після закінчення її будівництва.

Луганській громадськості ще навесні стали відомі деякі особливості ведення діловодства керівниками вугільних підприємств області. Так, СБУ області порушила ряд кримінальних справ стосовно директорів шахт та їхніх підлеглих у зв’язку з тим, що останні підправляли статистику видобутку вугілля за рахунок видобутої на так званих нетипових шахтах (у народі — «копанки») суміші вугілля та породи. «Нетиповим» це було особливо «на руку» — їхня продукція отримувала офіційну «родовідну», шахти ж показували обсяги і тішили статистикою обласне начальство.

Приблизно тоді ж стало відомо й про такий спосіб «нарощування» шахтами обсягів видобутого вугілля, як «відвантаження вугільної продукції марки ГСШ». Спосіб простий до кумедного: 20% видобутого вугілля змішують в одному випадку з висушеним і перемеленим шламом із шламовідстійників (60%) плюс 20% породи з терикону; в іншому (при особистих домовленостях «зі своїми» споживачами в енергетиці) — із 80% вугільного пилу чи іншого безплатного ерзацу з найближчого відвалу породи.

Після низки гучних скандалів із нелегальним видобуванням вугілля на Луганщині керівництво області закликало підприємців, які займаються розробкою «нетипових шахт», легалізуватися і показувати видобуте вугілля в окремій статистичній графі. Від початку цього року якийсь час так і було — газети публікували кількість видобутого «нетипового» вугілля окремо. І в ряді міст ця статистика навіть перевищувала обсяги видобутого вугілля на звичайних шахтах. На жаль, політична осінь усе змішала, а після сєверодонецьких подій стали стимулювати пошук будь-яких можливостей посилити райдужність звітів про виконання Луганським регіоном зобов’язань перед країною — чи то були відрахування до зведеного бюджету чи то забезпечення твердим паливом.

Одночасно, як повідомив на брифінгу 8 листопада Ю.Зюков, із видобутих 21 млн. 825 тис. тонн вугілля луганські вуглярі відправили на електростанції 6 млн.766 тис. тонн. Приблизна пропорція офіційно видобутого вугілля та офіційно відвантаженого на ТЕС становить три до одного. Якщо врахувати, що щодня на електростанціях країни спалюється близько 100 тис. тонн штибів збагаченого і незбагаченого вугілля, то 67 днів країна мала можливість працювати на вугіллі, добутому на Луганщині, яка у свою чергу раділа з того, що вперше за роки незалежності все це вугілля з початку року оплачене. Щоправда, оплата становить 61,6%.

Причому, за словами першого заступника голови Луганської ОДА Ю.Зюкова, із жовтня поточного року вугілля на електростанції було відправлене через «Луганську вугільну компанію» і оплачене повністю, а з листопада всі шість об’єднань, які ввійшли до складу компанії, почали працювати повністю через єдиний вугільний ринок. «Ми тепер бачимо все вугілля Луганської області, — заявив Юрій Зюков 8 листопада на брифінгу в ОДА. — Ми тепер уже можемо конкурувати на внутрішньому й зовнішньому ринках, можемо встановлювати свою ціну». Хоча на початку грудня в ЛВК кореспонденту «ДТ» заявили, що ця компанія виконує лише контролюючі функції і жодних фінансових операцій з вугіллям не здійснює...

На жаль, намагаючись відтворити об’єктивну картину сучасного стану вугільної галузі Луганщини, належного розуміння і зустрічного бажання в уповноважених посадових осіб ми не помітили. Всі додаткові цифри, які відрізнялися від стандартних, що видаються ЗМІ, довелося в буквальному сенсі видирати. Начальник відділу ОДА Олексій Скляров, який курирує питання вугільної галузі, від будь-яких коментарів відмовився, наполягаючи виключно на посередництві прес-служби ОДА. Аналогічно поводилися й інші представники відділу, посилаючись на зайнятість і пропонуючи поспілкуватися після 26 грудня. Одержати досить сумну інформацію про стан вугільної галузі Луганської області вдалося за допомогою керівників шахт, які з болем усвідомлюють наслідки подібної політики уряду.

А тим часом реструктуризація вугільної галузі, програма якої в Луганській області передбачала закриття 45 шахт із наявних 75, триває. Найближчими роками мають остаточно вивести з експлуатації ще 34 шахти (частина з них уже фактично закрита). Що ж, благодатне поле для діяльності. За результатами перевірки Рахункової палати, чиновники Луганської області вже «відзначилися» в частині нецільового використання коштів, виділених 2003 року на створення нових робочих місць працівникам вугільних підприємств, що ліквідуються...