«Укртранснафта» оголосила про підписання контракту з ТНК-ВР. Російсько-британська компанія тим часом продовжує погоджувати свою частину контрактної схеми із завантаження нафтопроводу Одеса—Броди

Ще під час українсько-російської ялтинської зустрічі 26 липня голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко повідомив, що з 1 серпня поточного року розпочнеться заповнення нафтопроводу Одеса—Броди технічною нафтою. Правда, ні про напрямок використання цієї нафтосистеми, ні про те, хто ж постачатиме нафту, він і словом не обмовився. Втім, у цьому не було необхідності: всі чудово розуміли, про що, власне, йдеться — ще 8 липня спостережна рада ВАТ «Укртранснафта» (яке повністю вписане в систему координат «Нафтогаз України» та його глави) уповноважила генерального директора нафтотранспортної компанії підписати контракт із російсько-британською ТНК-ВР на постачання російської нафти в систему Броди—Одеса—МНТ «Південний». Тим самим було зроблено вибір на користь т.зв. реверсного використання нафтопроводу.

Уже 27 липня начальник управління міжнародної співпраці «Укртранснафти» Леонід Нестер оголосив про підписання контракту на прокачування по магістральному нафтопроводу Одеса—Броди протягом трьох років 9 млн. тонн нафти в напрямку морського нафтоперевалочного термінала «Південний». Він був красномовніший, ніж напередодні Ю.Бойко. Проте сказане ним також не дає повного уявлення про угоду, яка укладається «Укртранснафтою». За версією агентства «Інтерфакс-Україна», Л.Нестер повідомив: крім договору про прокачування зазначеного вище обсягу нафти, підписано також чотири супровідні угоди, які дозволяють «Укртранснафті» залучити кредит у 108 млн. дол. (під 8% річних) на закупівлю 425 тис. тонн технологічної нафти й забезпечити гарантії фінансових ризиків. Контракт передбачає 100-відсоткову передоплату за послуги з прокачування нафти і штрафні санкції за відмову транспортувати передбачені договором обсяги (за системою «качай або плати»).

Відповідно до підписаних документів, припускається можливість для «Укртранснафти» змінити напрямок транспортування нафти цим нафтопроводом за умови попередження другої сторони за три місяці, а також достроково повернути кредит (на технологічну нафту) без будь-яких додаткових витрат у цьому разі. Правда, зазначив Л.Нестер, для ухвалення такого рішення «Укртранснафта» має отримати економічно привабливішу пропозицію, підтверджену реальними обсягами, що в нинішніх умовах, на його думку, практично неможливо.

При цьому він уточнив: обсяги транспортування нафти маршрутом МНТ «Південний» — лінійно-виробнича диспетчерська станція (ЛВДС) «Броди» нині не можуть перевищувати 4 млн. тонн на рік, бо наливна залізнична естакада ЛВДС «Броди» просто не в змозі забезпечити перевалку великих обсягів. А мінімальний обсяг, що забезпечує рентабельну роботу нафтопроводу, становить 6 млн. тонн на рік.

Стосовно варіанта транспортування нафти далі системою магістральних трубопроводів «Дружба», то існують проблеми зі словацькою компанією «Транспетрол», про які інформував міністр палива й енергетики України Сергій Тулуб під час зустрічі з віце-прем’єром, міністром економіки цієї країни Паволом Руско в Києві 9 липня.

Так, «Транспетрол» заявляє, що для послідовного прокачування нафти різних сортів потрібна реконструкція вартістю 40—60 млн. дол., і компанія готова її провести лише в разі твердих гарантій із боку постачальників нафти, яких не існує.

Л.Нестер також підкреслив: через три роки, по закінченні терміну дії підписаного з ТНК-ВР контракту, сторони можуть переглянути його умови. Зокрема Україна може прийняти рішення про пряме прокачування нафти, якщо зміниться кон’юнктура ринку й це буде для неї вигідніше.

За словами представника «Укртранснафти», закачування технологічної нафти в магістральний трубопровід Одеса—Броди може бути завершене у вересні, а комерційне прокачування по ньому російської нафти розпочнеться на початку жовтня 2004 року. Відповідно до графіка, витиснення з нафтопроводу Одеса—Броди консерванту, а також випробування систем автоматики, телемеханіки, енергозабезпечення та лінійної частини цього трубопроводу мають розпочатися 1 серпня. Технологічно цей процес займе близько 12 днів, проте термін заповнення нафтопроводу технологічною нафтою залежатиме від графіка й часу доставки цієї нафти на пункт приймання-здавання на російсько-українському кордоні (ПЗП 915 км нафтопроводу Самара—Лисичанськ).

Далі, зазначив Л.Нестер, кожна партія нафти піде Придніпровськими магістральними нафтопроводами й буде доставлена в резервуарний парк МНТ «Південний», після чого закачуватиметься у нафтопровід Одеса—Броди.

Він нагадав, що комерційне прокачування нафти по нафтопроводу Одеса—Броди розпочнеться на початку жовтня поточного року. У цьому зв’язку ТНК-ВР письмово зажадала підтвердження технічних можливостей порту «Південний» на приймання у четвертому кварталі 25 танкерів вантажністю 80 тис. тонн кожен, і «Укртранснафта» отримала таке підтвердження. Дані були потрібні для узгодження з російською «Транснефтью» графіка транспортування транзитних обсягів на четвертий квартал. Таким чином, за цей період очікується прокачування нафти в обсязі майже 2 млн. тонн.

У телефонному інтерв’ю «ДТ» 28 липня президент ТОВ «ТНК-ВР Україна» Олександр Городецький уточнив: нині погоджується контрактна схема договорів (це 6—7 документів), що дасть юридичні підстави для початку так званого заповнення поршня. Контрактна схема, по суті, має дві частини. Одна з них укладається в основному українською стороною («Укртранснафтою») і вже підписана. Нині, за словами О.Городецького, проходить доконтрактне узгодження документів групою російських компаній, зокрема ТНК-ВР і «Транснефтью». Ця частина документів містить у собі кредитний контракт, договір про надання гарантій, договір на транспортування нафти системою нафтопроводів АК «Транснефть», договір на заповнення поршня.

Підготовка системи до транспортування нафти та її тестування мають проходити після закачування технологічної нафти в серпні та вересні. У вересні ж, відповідно до чинних у РФ правил, уточнив О.Городецький, формуватиметься графік експорту нафти на четвертий квартал 2004 року. Після визначення точних обсягів, якими володітимуть власники та експортери нафти в РФ, з ними буде підписано контракти безпосередньо на прокачування нафти в напрямку Броди—Одеса—МНТ «Південний».

Називати компанії, з котрими можуть бути підписані договори на постачання нафти за новим маршрутом через Україну, пан Городецький не став. Але підкреслив: серед власників нафти, які користуються нині іншими маршрутами й видами транспортування цього палива (залізничний, річковий транспорт), знайдеться чимало охочих експортувати нафту за новим українським маршрутом. Проте конкретні компанії та обсяги об’єктивно можуть бути названі лише у вересні, а безпосереднє використання маршруту Броди—Одеса—«Південний» розпочнеться тільки в жовтні.

Після підписання всіх відповідних документів і повного узгодження контрактної схеми О.Городецький пообіцяв докладно пояснити схему роботи російських нафтових компаній і «Укртранснафти». Проте очевидно — ТНК-ВР не буде єдиним постачальником нафти для української нафтомагістралі Одеса—Броди. Раніше, крім ТНК-ВР, як учасники транзиту нафти новим українським маршрутом називалися компанії «ЛУКОЙЛ», «ЮКОС», «Сибнефть», «Славнефть». Передбачалося, що на частку ТНК-ВР у загальному обсязі нафтотранзиту припаде до 15%, тобто 1,3—1,4 млн. тонн на рік. Конкретніші цифри сьогодні назвати складно.

А поки що можна констатувати факт успіху стратегії ТНК-ВР стосовно українського ринку. За півтора року, як мовиться, не києм, то палицею ця російська компанія домоглася прийняття своєї настійної пропозиції про використання нафтопроводу Одеса—Броди для транспортування російської нафти в напрямку термінала «Південний». Українські чиновники вищого штибу за той самий період переконали і співвітчизників, і росіян, і ЄС у своїй непослідовності й нездатності відстоювати власні рішення. Коли тактичну метушню то в бік реверса, то навпаки ще якось можна було б пояснити (приміром, як спосіб відстрочити ухвалення остаточного рішення, про яке розумніше промовчати до певного часу), то «стратегічна метушня» українського уряду лише зайвий раз засвідчує невизначеність позиції і становища самого уряду. Отож цілком зрозуміло, чому представники російського нафтового бізнесу, хоча й не кажуть про це вголос, усе-таки воліють дочекатися закінчення президентських виборів в Україні та зміни нинішнього складу Кабміну, аби переконатися, що українська сторона вкотре не передумає стосовно напрямку використання нафтопроводу Одеса—Броди.

Росіяни не приховують і того, що реверс Одеса—Броди їм потрібен років на три. По закінченні цього терміну, як заявляв президент АК «Транснефть» Семен Вайншток, російські компанії цілком зможуть обійтися без послуг сьогоднішніх транзитерів експортної нафти, зокрема України. Тому не дивно, що російська сторона пропонує українській кардинально перерозподілити раніше запропоновані обсяги експорту в напрямку Одеси. Причому, очевидно, уже з урахуванням нових варіантів маршрутів у РФ, тому що Росія фактично залишає «сухими» такі напрямки нафтоекспорту через Україну, як Лисичанськ—Новоросійськ і Нікольське—Кременчук, звідки «вилучаються» відповідно 17 і 18 млн. тонн.

Вайншток говорить про перспективи використання російських експортних напрямків через Тихоокеанське узбережжя, Чорне та Балтійське моря, північний маршрут. А до часу матеріалізації нових російських нафтомаршрутів експортери нафти в РФ можуть виконати два завдання: використовувати українську магістраль у своїх комерційних інтересах і тим самим запобігти доступу на цей напрямок конкурентної нафти, приміром, із Каспійського регіону. Очевидно, після оголошення про підписання трирічного контракту на прокачування російської нафти в напрямку МНТ «Південний» усі домовленості про експорт нафти з інших джерел відійдуть на другий план.

На жаль, поки що залишаються без відповідей і багато запитань, пов’язаних із угодою «Укртранснафти» з ТНК-ВР. Приміром, чому сторонами прийнято схему позики, як передбачалося у проекті, в офшорної кіпрської компанії (та чи справді це «Скілтон Лтд.» зі статутним капіталом у 20 тис. дол.)? Який механізм та умови уступки права користування спецрахунком, що його нібито повинна терміново відкрити «Укртранснафта» у британському ING Bank (і чи насправді буде задіяний в угоді цей лондонський банк, чи якась інша фінансова інституція)? Яка схема (та її можливі наслідки) передачі в заставу позичальникові технологічної нафти? Чи справді з документів випливає, що «Укртранснафта» відмовляється від недоторканності своїх активів, і чи загрожує це можливим відчуженням активів державного нафтотранспортного підприємства? Одне слово, запитань чимало. І лише після конкретних відповідей на них можна буде скласти відносно повне уявлення про те, чи справді ця угода вигідна обом сторонам, чи гра ведеться в одні ворота. Але тоді чому?

На той час, можливо, і польська сторона отримає чітку відповідь від України з приводу продовження нафтопроводу Одеса—Броди в напрямку на Плоцьк. Клятвених запевнень у тому, що для України добудова нафтопроводу в напрямку Польщі та з’єднання нафтотранспортних систем двох країн — пріоритетна перспектива, їм замало. Особливо на тлі підписання договору «Укртранснафти» із ТНК-ВР.