У ОДЕСІ ЗАВЕРШУЄТЬСЯ БУДІВНИЦТВО ГАЗОПЕРЕВАЛОЧНОГО КОМПЛЕКСУ

Комплекс із перевалки скрапленого вуглеводного газу розраховано на 1 млн. тонн у рік. Першу чергу, здатну забезпечити перевалку 300 тис. тонн, будівельники планують здати в експлуатацію вже в жовтні 2000 року.

Термінал буде комплексом об’єктів, які складаються з насосно-компресорної станції, залізничної зливальної естакади для прийому вагоно-цистерн, резервуарів для збереження пропану та бутану, розміщених на колишніх полях фільтрації в одному із районів Одеси, та системи магістральних трубопроводів, якими газ надходитиме в нафтогавань Одеського порту для навантаження на судна.

Автори проекту — проектні інститути «Хлорвінілпроект» (Україна) та «НижегородНИИнефтепроект» (Росія). Замовник будівництва — ЗАТ «Синтез Ойл». У реалізації проекту транспортування на експорт російського та казахського скрапленого газу через Одесу беруть участь також американська корпорація «Шеврон» і казахське СП «Тенгізшевройл». Загальний обсяг інвестицій становитиме близько 35 млн. дол. США.

У Одеській області, де зосереджено найбільші порти України, не було об’єктів, які викликали б у суспільстві такий розпал пристрастей і бурю протесту, як споруджувані термінали для перевалки вуглеводневої сировини. Але відтоді, як боротьба навколо терміналів плавно переросла в боротьбу за термінали, багато що змінилося. Нині навколо них теж киплять пристрасті, але бореться вже в основному діловий люд — за вантажопотоки, за місце на причалі. Між ними навіть можна влаштовувати змагання — хто прудкіший. Термінали в результаті ростуть, як гриби після дощу — зернові, хімічні і, зрештою, газові. Для портів України — це новинка. Через їхні причали ніколи раніше не перевантажувався скраплений газ. І першопрохідником у цій галузі, хоч як дивно, став Іллічівський рибний порт, надавши свій причал для перевалки зовсім непродовольчого вантажу. І тепер — Одеський морський торговий порт, розташований у центрі Одеси, що не може не викликати занепокоєння.

Одеський газоперевалочний комплекс, на відміну від своїх нинішніх побратимів, теж із повною впевненістю можна назвати «будовою століття». За унікальне втілення проекту в життя. Жодний термінал не будувався так тихо і швидко. Причому без офіційного дозволу влади й оглядки на природоохоронні служби. Одесити дізналися про нове будівництво через рік після початку робіт. Місцева рада, котра мала дати дозвіл на відведення землі, теж. Рішення сесії міськради про виділення ділянки землі в тимчасове користування терміном на три роки було прийнято тільки в червні цього року. Перед фактом було поставлено не тільки міських депутатів, а й контролюючі служби. Але що найцікавіше, власники будівництва не звертали уваги на їхні зауваження. Їх штрафували, а вони будували. Так тривало, доки з Міністерства екології та природних ресурсів України не прийшов папір із вимогою зупинити роботи. Це сталося 21 вересня, буквально за місяць до закінчення будівництва.

У рішенні сказано, що будівництво комплексу ведеться за відсутності позитивного висновку держекологічної експертизи робочого проекту і без оголошення в ЗМІ про екологічні наслідки експлуатації комплексу, що є порушенням ряду статей законів України «Про охорону довкілля» та «Про екологічну експертизу». Адже даний об’єкт відноситься до екологічно небезпечних. А тому міністерство тимчасово забороняє будівництво терміналу. Доки не буде виправлено вищевказані порушення та виконано інші вимоги природоохоронного законодавства.

Така коротенька історія цього «будівництва століття», яка минулого тижня мала продовження у вигляді «круглого столу» на тему про користь будівництва газоперевалочного комплексу і про його значимість для Одеси та країни в цілому. Мета даного заходу, як пояснили його організатори, полягала в тому, щоб одесити й жителі України знали і чітко уявляли, що дасть країні, області й місту реалізація даного проекту, які будуть економічні, соціальні й екологічні наслідки. Вів засідання голова Комітету Верховної Ради з питань економічної політики Олексій Костусєв, котрий із групою депутатів і журналістів спеціально для цього прилетів в Одесу.

Суть усіх виступів зводилася до одного: газоперевалочний комплекс — потрібний і вигідний об’єкт. Зараз, коли транзитні вантажопотоки безупинно скорочуються, новий — як знахідка. Як повідомив начальник Одеського порту Микола Павлюк, сьогодні катастрофічно падає транзит російського металу, практично не надходять хімдобрива. Не доводиться розраховувати і на російську нафту, обсяги поставок якої різко зменшилися. Тим часом, перевалка 5,5 млн. тонн нафти на рік приносила тільки порту 11 млн. доларів. Тому газ — це хоч і не значна, та все ж компенсація майбутніх втрат. За даними компанії «Синтез ойл», після виходу комплексу на повну потужність, від транзиту скрапленого газу Україна щороку отримуватиме близько 30 млн. дол. При цьому не витративши ані копійки держкоштів, як зазначив народний депутат О.Костусєв. У реалізації даного проекту брали участь і українські підприємства, що виготовили устаткування для комплексу, а також українські будівельники. З його введенням в експлуатацію з’являться нові робочі місця і додаткові обсяги роботи для залізниці.

Багато слів було сказано про екологічну безпеку об’єкта. Щоправда, чомусь нікому з присутніх у залі екологів і представників інших контролюючих органів, чиї візи не стоять під робочим проектом, що і було причиною припинення будівництва, слова не надали. Незрозуміло, чому замовник (за словами якого термінал відповідає міжнародним стандартам і побудований відповідно до передових технологій, єдиний у своєму роді в країнах СНД і Прибалтики) досі не подав на суд екологів необхідної інформації.

Утім, природоохоронні служби не виступають проти терміналу. ТЕО пройшло узгодження. Але це не дає права на будівництво. Необхідні ж документи для узгодження робочого проекту досі не подано. За словами головного інженера ЗАТ «Синтез ойл» Олександра Банокіна, замовник просто не встиг. «Ми паралельно ведемо будівництво і проектування, і така практика застосовується, — пояснив він. — Узгодження ж потребує багато часу. До речі, судячи з інформації власників газоперевалочного комплексу в Іллічівську, у них на узгодження пішов майже рік. Але в даному випадку, хоч би які аргументи наводилися, вони не виправдовують порушення законодавства, що, схоже, і відчули на собі власники будівництва.

Проведення «круглого столу», слід гадати, і є реакцією замовника на рішення Мінекоприроди про припинення будівництва. З огляду на присутність на ньому журналістів, громадяни дізнаються про газоперевалочний комплекс. Щодо узгодження робочого проекту й отримання держекологічної експертизи, то далі зволікати ніяк. Чи буде цей об’єкт вчасно введено в експлуатацію, про що так турбувалися народні депутати, залежить, як видно, не від екологів, а від самих власників.