Перший візит, як правило, ознайомчий. Що й підтвердилося в ході чотириденного перебування в нашій країні виконавчого віце-президента Міжнародної фінансової корпорації Пітера Войке. Гість із Вашингтона зустрівся з прем’єр-міністром Віктором Ющенком, першим віце-прем’єром Юрієм Єхануровим і главою Нацбанку Володимиром Стельмахом, познайомився з багатьма українськими політиками і підприємцями, відвідав аукціон з приватизації незавершеного будівництва і навіть, задля глибшого занурення в «місцевий матеріал», придбав за 150 грн. молоток ліцитатора... Загалом, усе на найвищому рівні.
Чого, на жаль, повною мірою не скажеш про загальний рівень наших відносин із Міжнародною фінансовою корпорацією — цим впливовим членом групи Світового банку, що спеціалізується на допомозі в розвитку приватного сектора в країнах із перехідною економікою. Так, МФК непогано зарекомендувала себе в нашій країні, так, вона реалізує чотири важливих проекти — приватизації об’єктів незавершеного будівництва, сприяння підприємництву, корпоративного управління, а також приватизації землі і реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств — загальною вартістю 28,5 млн. дол. Але що стосується її інвестицій в Україну, то вони «чомусь» йдуть не у виробничий сектор, малий або середній бізнес, за розвиток яких на основі приватної власності так часто агітують іноземні експерти, а винятково в сектор фінансовий. А коли підрахувати розмір цих інвестицій на одну середньостатистичну українську душу, то... Є підозра, що, незважаючи на всі «політеси», наша країна все ще не належить до пріоритетів Міжнародної фінансової корпорації.
Поки що? Так, є надія, що ситуація все-таки зміниться на краще. На прес- конференції пана Войке, що відбулася в київському представництві Світового банку, йшлося про те, що в МФК задоволені серйозним ставленням нашого уряду до реформування приватного сектора і ходом реформ в Україні в цілому. Хоча ще не так давно український клімат, за словами пана Войке, «був не вельми продуктивним». Таким чином, є надія, що до осені 2000 року надходження кредитів Світового банку до України відновиться, а МФК у свою чергу розгляне можливість розширення своїх інвестицій.
Пан Войке не виключає, що очолювана ним корпорація може виступити інвестором і в майбутній українськой «угоді століття» — з продажу «Укртелекому». Але тільки для того, щоб підстебнути попит приватних інвесторів і підвищити привабливість для них самого підприємства. Що цілком відповідає ідеології МФК, яка розглядає себе не більш як каталізатор для розвитку приватного сектора.
Практично всі засоби масової інформації процитували слова вашингтонського гостя про те, що уряду варто бути сміливішим у питанні продажу своїх телекомунікацій. І рекомендацію — не закріплювати жодного пакета акцій «Укртелекому» у держвласності. Нічого не скажеш, дуже непогана ідея, яка свідчить і про розуміння ролі приватного сектора в розвитку світових телекомунікаційних систем, і про слабке орієнтування в сучасних українських реаліях...