«КУРЯЧА» СЛІПОТА? «НІЖКИ БУША»: ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ

Вкотре переконуюсь, що все нове — це нерідко добре призабуте старе, коли знову і знову наштовхуєшся на одні й ті самі нехитрі способи заробити швидко і дешево. Постійні читачі «Дзеркала тижня», напевне, пам’ятають гучні історії, пов’язані зі спритними комерсантами, що «викидають» на вітчизняний ринок курячі стегенця іноземного виробництва ну просто за смішною ціною, ледь не задарма. І чомусь нікого не дивує, звідки така дешевизна? Чи, бува, не повітрям годували тих курчат- бройлерчат за кордоном? І якщо так, то чому ж тоді вітчизняні виробники курятини не скористаються таким спокусливим досвідом?

А тим часом уже після відомої фірми «Бізон» та трохи знайомої донецької «Гарант» (про яку згадувалось у випуску «ДТ» від 15 липня цього року), з’являються в Україні й інші, подібні до них фірми, що якимось дивним чином мають змогу заробити, напевне, немаленькі гроші на досить «недорогому» товарі. І знову й знов майже нікого не пече, що ця дешевизна коштує надто дорого не тільки тим вітчизняним виробникам пташиного м’яса, які не можуть конкурувати на ринку, де окремі компанії поводяться як господарі ситуації, а насамперед його споживачам, тобто нам із вами. Бо певні пільги, що їх чомусь отримують продавці дешевих «стегон Буша», означають не що інше, як вимивання державного бюджету, який не отримує від таких «спритних» комерсантів надходжень у вигляді податків, бо вони, бачте, пільговики… І скажіть, чи за умов, коли мільйони громадян не отримують зарплат та пенсій, бо надто багато пільговиків-комерсантів, зможуть узагалі ті самі обділені пенсіонери дозволити собі бодай найдешевше куряче стегенце? Та вони вже скоро й забудуть, яке воно на смак і на вигляд…

Зате зростає кількість не тільки фірм, що мріють «заробляти» за рахунок пільг, а й число варіацій на тему, у який спосіб такі пільги отримати. Читачі, напевне, пам’ятають, що раніше найпоширенішим способом було отримання податкових пільг усілякими спільними підприємствами. А ось свіженький спосіб, про який журналістам «ДТ» довелося почути у процесі з’ясування ситуації на вітчизняному ринку курячих напівфабрикатів.

У червні поточного року ще одна фірма, цього разу з Дніпропетровська, під назвою СП «Юкон», отримала, якщо не помиляюся, через Міністерство фінансів України дозвіл на звільнення від податку на додану вартість, ввізного мита й акцизного збору операцій імпорту закордонних курячих стегенець. Ось і виходить, що, посилаючись на гарантійну угоду між Україною і Європейським банком реконструкції та розвитку від 16 грудня 1994 року та кредитну лінію на підтримку малих та середніх підприємств, Мінфін продовжує надавати навряд чи виправдану перевагу іноземним фірмам або фірмам з іноземними інвестиціями, які завозять сюди курячі стегна на пільгових умовах. А як там при цьому живеться вітчизняному виробникові, те його не турбує…

Та ось зазначений спритний пільговик отримав дозвіл завезти в Україну 12,5 тис. тонн «ніжок Буша» на загальну суму 5 млн. Якби не пільги, то імпортер мав би сплатити чималі податки до української державної скарбниці, зокрема: 20% ПДВ, мито — 0,7 євро з кожного кілограма курятини та митний збір — 0,2% також із кожного кіло. Уявіть собі, про які кошти йдеться! І саме їх бюджет позбавлено.

Щоб відкрити подібний «курячий» бізнес, багато не треба. Для початку необхідно всього лише створити фірму десь в офшорній зоні (не принципово навіть, де саме, головне — якнайдалі від рідної землі). Потім — придумати своєму створінню оригінальну назву, якось Best project LLS чи Petrotrade-S LLS. Ваша фірма не конче займатиметься лише курячими стегенцями. Сфера її діяльності — справа ваша. Ви можете, наприклад, вирощувати кукурудзу чи виготовляти меблі. Головне — знайти, де потім цей товар вигідно продати. А це можливо за умов пільгового статусу. Інакше ваші імпортовані курячі стегенця реально потягнуть на вагу золота.

Але повернемось до наших баранів. Перепрошую, курей. Закупіть за суто символічну суму велику партію стегенець і вважайте, що частину проблеми ви розв’язали. Наступним вашим кроком буде відновлення зв’язку з батьківщиною. На території України ви створюєте ще одну фірму, з не менш оригінальною назвою, наприклад «Бізон» чи «Гарант» з літерами ТОВ на початку чи наприкінці. Директором цієї фірми, принаймні на паперах, будете вже не ви, а ваш давній приятель або родич, що, бажано, має інакше, ніж ваше, прізвище. Потім треба знайти давнього друга серед працівників державних установ, який допоміг би вам «придбати пільги». Якщо такого не знайдеться, доведеться шукати когось, хто захоче вам допомогти, звісно, не безкоштовно.

Якщо така людина знайдеться, вважайте — справу зроблено. Тепер на основі кредитної лінії (відкритої, між іншим, на підтримку малих та середніх підприємств) чи ще чогось там подібного ви маєте змогу отримати звільнення від податку на додану вартість, ввізного мита й акцизного збору. Уклавши угоду між своєю закордонною фірмою та українською, ви починаєте «дешевий імпорт» товару в Україну. І вся справа…

Державні люди з державної митниці на запитання «ДТ» щодо ситуації з «ніжками Буша» порадили нам звертатись до них, дотримуючись офіційної процедури. Звертаємось. Звертаємось до всіх державних установ, причетних до цієї теми: хтось нам пояснить, чому так відбувається, що вже вкотре вітчизняний виробник змушений згортати виробництво, бо, бачте, ніякі пільги йому не світять, а постійно вигулькують спритні торговці «дешевими» імпортними курячими напівфабрикатами? Невже ніхто цього не бачить? Чи це і є «куряча» сліпота?