ХТО І ЧИ БУДЕ БОРОТИСЯ ЗА ОДЕСА—БРОДИ?

Очевидно, не прагнучи геть уже затьмарювати святкування 15 травня возз’єднання «старої» Європи з десятьма новими її членами, в адміністрації Президента України відклали оголошення указу про ліквідацію інституту спеціального уповноваженого України з питань Євразійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) і, відповідно, звільнення Олександра Тодійчука, який обіймав цю посаду. Інститут спецуповноваженого з питань ЄАНТК, створений у липні 2001 року, був покликаний координувати роботу з реалізації проекту транспортування каспійської нафти українським нафтопроводом Одеса—Броди в Європу.

Наприкінці квітня, як повідомляло «ДТ», Л.Кучма дуже несхвально говорив про перспективи використання українського нафтопроводу для транспортування нафти в Європу, висловивши однозначне незадоволення пасивністю Польщі та Євросоюзу в реалізації проекту ЄАНТК і наповненні нафтопроводу нафтою. А після відставки О.Тодійчука з посади спецуповноваженого вже відкрито заговорили про перегляд затвердженого 4 лютого урядом України варіанта використання Одеса—Броди, дедалі наполегливіше агітуючи за реверс...

Олександра Тодійчука вустами прес-служби Президента України фактично звинуватили у, м’яко кажучи, неефективній роботі. За версією прес-служби, наявність інституту спеціального уповноваженого України з питань ЄАНТК «не привела до підвищення ефективності роботи міждержавної нафтотранспортної системи. Протягом 2002-го — чотирьох місяців 2004 року, попри численні рішення Кабінету міністрів і Міністерства палива й енергетики України, так і не почалася повноцінна комерційна експлуатація магістрального нафтопроводу Одеса—Броди. Завантаження інших складових нафтотранспортної системи країни становило всього 52% від можливого, через термінал «Південний» прокачано лише 2,1 млн. тонн нафти, при потенційних можливостях 9 млн. тонн за рік. Унаслідок цього держбюджет України щороку недоодержує сотні мільйонів доларів США».

Усе це, а також прагнення підвищити ефективність функціонування вітчизняної нафтотранспортної системи, створити в ній єдину управлінську вертикаль, посилити відповідальність міністерств і відомств за проведення державної політики в цій сфері спонукало главу держави покласти функцію координації проекту Євразійського нафтотранспортного коридору безпосередньо на Кабінет міністрів. Така офіційна мотивація.

Завантаження української нафтотранспортної системи останніми роками справді зменшилося. За даними ВАТ «Укртранснафта», транспортування нафти знизилося з 63,6 млн. тонн 2001 року (коли, власне, й було створено інститут спецуповноваженого з питань ЄАНТК) до 53,6 млн. 2003-го; 2002 року було транспортовано 48 млн. тонн. Обсяги транзиту нафти через Україну знизилися з 48,6 млн. тонн 2001 року до 32,4 млн. 2003-го. При тому, що пропускна здатність нафтотранспортної системи України становить на вході 108 млн. тонн за рік, на виході — до 58 млн.

Проте смішно звинувачувати в цьому лише О.Тодійчука. Або навіть «трьох Тодійчуків». Є об’єктивні причини того, здолати які жодному координатору та спецуповноваженому не під силу. Російські компанії, транспортуванням нафти яких займається «Укртранснафта», при зменшенні обсягів транзиту нафти через і в Україну керувалися власними інтересами. До речі, дуже примітно, що саме тепер, відповідно до розпорядження глави уряду Росії Михайла Фрадкова, як повідомляє російське Агентство нафтової інформації, зацікавлені міністерства РФ отримали місяць на розмірковування для визначення перспективних маршрутів транспортування російської нафти в обхід чорноморських проток Туреччини. Викликано це зимовими простоями танкерів біля проток і жорсткою позицією Туреччини в питанні обмеження проходу танкерів через Босфор і Дарданелли. А нинішнього року ще й збільшиться потік казахської нафти, що, природно, посилить навантаження на протоки та ще більше загострить проблему.

Тим часом, після різкої заяви Л.Кучми, зробленої наприкінці квітня, помічник заступника держсекретаря США Стівен Пайфер підкреслив вигідність саме прямого використання нафтопроводу Одеса—Броди. Знаючи про пропозиції в короткостроковій перспективі використовувати реверсний варіант, С.Пайфер заявив: «Якщо буде короткостроковий реверс, то інші країни знайдуть інші можливості шляхів транспортування нафти, а не по Одеса—Броди». Крім того, вважає дипломат, транспортування нафти в Одесу й далі через Босфор однозначно ускладнить і так непросту ситуацію в турецьких протоках. Минулої зими були випадки, коли танкери мусили витрачати мало не місяць на проходження Босфору.

Власне, можливість розвантажити Босфор за рахунок залучення нафтопроводу Одеса—Броди була одним із аргументів української сторони...

А тепер, імовірно, як мінімум, на рік фору в часі одержали альтернативні українському маршрути транспортування нафти в обхід турецьких проток. Такі, приміром, як Бургас—Влера, розрахований на транспортування щороку 40 млн. тонн нафти, і Кіїкей-Ібрікхаба (60 млн. тонн нафти на рік). А після введення 2005 року в експлуатацію першої черги нафтопроводу Баку—Тбілісі—Джейхан їхня актуальність зросте ще більше.

Ще один аргумент на користь європейського використання нафтопроводу Одеса—Броди (до речі, у контексті національних інтересів) — диверсифікація джерел і шляхів доставки нафти в Україну та Європу. Коли російські компанії заявили, що вже нинішнього року можуть додатково забезпечити поставку в Україну до 9 млн. тонн нафти, їм запропонували скористатися діючою в Україні нафтотранспортною системою, але без урахування Одеса—Броди. У результаті нафта так і не з’явилася.

Останню спробу української сторони знайти спільну мову з росіянами в питанні завантаження нафтопровідної системи України, не вдаючись до реверсу Одеса—Броди, було зроблено в Москві за два дні до ліквідації інституту спецуповноваженого з питань ЄАНТК. Українська делегація ще намагалась умовити росіян поставляти обіцяну ними додаткову нафту Придніпровськими магістральними нафтопроводами (що входять в «Укртранснафту») Самара—Кременчук — термінал «Південний». Але представники Міністерства промисловості й енергетики РФ чітко дали зрозуміти, що рішення про реверс нафтопроводу Одеса—Броди вже прийнято на «вищому рівні» й залишилося його тільки «запротоколювати».

У контексті вищесказаного примітний ще один факт. Цілком імовірно, що останньою краплею в рішенні про ліквідацію інституту спецуповноваженого з питань ЄАНТК стали переговори з Білоруссю та Балтійськими державами про можливість комбінованого використання нафтопроводу Одеса—Броди для доставки казахстанської нафти до Балтійського узбережжя Латвії та Естонії. Актуалізація так званого північного напрямку використання української частини нафтопроводу, за ідеєю, мала б не на жарт насторожити росіян. Адже й там у них свій комерційний інтерес — Балтійська трубопровідна система. І якби Україна встигла підписати відповідні угоди, то могло б (чи ще може?) виявитися, що комбінований північний маршрут став би конкурентом недешевої російської Балтійської трубопровідної системи. До того ж, у такий спосіб на ринок могла б потрапити конкурентна російській нафта Прикаспійського регіону. Тож виникала б можливість конкуренції і в товарі, і в маршрутах його доставки. Навряд чи це могло сподобатися росіянам, і напевне вони зробили превентивні кроки, щоб якщо й не уникнути такої перспективи, то принаймні надовго її відстрочити...

Після оголошення указу про ліквідацію посади спецуповноваженого з питань ЄАНТК Олександр Тодійчук подав заяву і про відставку з посади президента ВАТ «Укртранснафта», мотивуючи тим, що у сформованій ситуації та за наявних повноважень (а точніше — за їх відсутності) не бачить сенсу залишатися головою компанії, яку він очолював із часу створення. При цьому він не вважає свою роботу на посаді спецуповноваженого та президента «Укртранснафти» неефективною.

Утім, важелі впливу в О.Тодійчука відібрали ще торік, коли в «Укртранснафті» фактично встановилося «двовладдя». Йому залишили посаду президента, але реально керували компанією гендиректор Станіслав Василенко і, власне, глава НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко. Останні — прибічники використання нафтопроводу Одеса—Броди в реверсному режимі. Тож у пана Бойка явно не буде причин не прийняти відставку О.Тодійчука. (А саме голова НАКу може це зробити, оскільки «Укртранснафту» передано до складу «Нафтогазу України».)

Хоч як прикро це О.Тодійчуку, але насправді мова не про нього конкретно. Скасувавши інститут спецуповноваженого з питань ЄАНТК і переклавши всю відповідальність за реалізацію цього проекту на плечі Кабміну, Л.Кучма (і ті, хто переконав його це зробити) фактично викручує руки уряду й підштовхує його до реверсу. Правда, в уряді практично й не залишилося нікого, хто підтримував євровектор у транзиті нафти. Спочатку «пішли» ПЕКівського віце-прем’єра Віталія Гайдука, потім — главу Мінпаливенерго Сергія Єрмілова. Подав у відставку й перший заступник міністра МЗС Олександр Чалий, який займався питаннями євроінтеграції й підтримував європейський варіант використання нафтопроводу Одеса—Броди. (І хоча їхнє ставлення до перспективи використання нафтопроводу Одеса—Броди — не єдина, а в деяких випадках і не основна причина відставки, однак всіх названих вище осіб «він стосувався».) До того ж і наступник В.Гайдука на посаді енергетичного віце-прем’єра Андрій Клюєв уже встиг одержати різкуваті «компліменти» від глави держави з приводу порожнього нафтопроводу. Тож навряд чи слід очікувати, що він буде таким уже поборником європейського маршруту нафтопроводу Одеса—Броди, і тим паче навряд чи захищатиме О.Тодійчука.

Поки що офіційно Кабмін не повідомляв про скасування рішення від 4 лютого нинішнього року, в якому йдеться про пріоритет використання нафтопроводу Одеса—Броди в напрямку Плоцька. В інтерв’ю «ДТ» це підтвердив і віце-прем’єр А.Клюєв. За нашою інформацією, на саміті в Ялті, що має відбутися 22 травня, навіть передбачалося підписати угоду між Україною і Казахстаном про нафтопоставки. Утім, з урахуванням інформації про те, що Казахстан уже домовився про перспективу нафтоекспорту в Китай, не виключено, що стосовно України він свої плани перегляне.

У цьому контексті логічно поцікавитися й думкою Польщі про перспективи спільного українсько-польського нафтопроекту Одеса—Броди—Плоцьк. Принаймні цікаво було б дізнатися, чи не сприйняли поляки скасування інституту спецуповноваженого з питань ЄАНТК й відставку О.Тодійчука (який безпосередньо вів переговори з польською стороною) як заморожування, якщо взагалі не як відмову України від спільного проекту навіть на перспективу. Тим паче що ще раніше Л.Кучма дуже різко висловився про недостатню підтримку Польщею та Євросоюзом проекту ЄАНТК.

У Посольстві Республіка Польща в Україні на запитання «ДТ» дипломатично відповіли, що скасування інституту спецуповноваженого з питань ЄАНТК — внутрішня справа України. І поки що їх ніхто офіційно не повідомляв про відмову української сторони від спільного нафтотранспортного проекту. Визнаючи заслуги О.Тодійчука на посаді спецуповноваженого, польські дипломати проте відзначають, що говорити про безпосередню реакцію з їхнього боку навряд чи доречно, оскільки взагалі-то в українсько-польських відносинах у питанні ЄАНТК немає персоналізації. Торік угоду в Брюсселі на цю тему підписував від імені української сторони В.Гайдук. Нинішнього року міжурядову угоду завізував своїм підписом уже А.Клюєв. А безпосередньо над проектом були уповноважені працювати господарюючі суб’єкти — «Укртранснафта» з боку України та «Пшиязнь» («Дружба») із боку Польщі.

А стосовно слабкої підтримки проекту з боку Польщі та Євросоюзу, то, як висловився польський дипломат, підтримати вони, як і раніше, готові, але коли буде що підтримувати. Адже з самого початку польська сторона розглядала цей нафтотранспортний проект як комерційний, і не інакше. Вона готова в ньому брати участь, щойно українська сторона визначиться з умовами й напрямками. До того ж, не слід забувати, що для Польщі перспектива доставки нафти по системі Одеса—Броди—Плоцьк — це лише третій маршрут, тобто можливість диверсифікації джерел і шляхів нафтопоставок через Білорусь і через свій термінал у Гданську. І відмовлятися від існуючих Польща не має наміру. Просто хоче знизити ризик залежності від імпорту енергоносіїв із малої кількості джерел. А потужностей, що простоюють, у поляків немає, на відміну від нас. І діяти за прикладом України — спочатку створити нафтопровід Одеса—Броди, а потім спробувати заповнити його нафтою й зацікавити цим маршрутом власників та покупців цієї сировини — Польща явно не збирається. Подобається нам це чи ні. Тож коли треба підтримати — вони підтримають. Але дуже хочуть знати: що, кого й почому?

А в разі затвердження реверсного варіанта використання нафтопроводу Одеса—Броди відповідь для Польщі буде очевидною. І не тільки для Польщі. А всі раніше зроблені спроби зацікавити цим маршрутом і взагалі проектом ЄАНТК можливих партнерів можуть виявитися марними. Одне слово, нелегко це робити — шукати компроміс між комерсантами й підприємцями. Навіть коли абстрагуватися від політики як такої.

А стосовно «Укртранснафти», то очікується проведення зборів акціонерів, які не відбулися 21 квітня. І рішення НАКу, після якого єдину «Укртранснафту» або буде ліквідовано, й залишиться, як колись, два нафтотранспортні підприємства — «Дружба» та Придніпровські магістральні нафтопроводи й окремо термінал «Південний». Або підприємство так і залишиться єдиним і єдинокерованим, а термінал просто віддадуть охочим в оренду. А що такі знайдуться (а точніше, є), можна не сумніватися. Одеса—Броди при цьому автономно запрацює в реверсному режимі для прокачування російської нафти на причорноморське узбережжя України...