«ЗОЛОТІ» ІНВЕСТИЦІЇ ЗАРОБИВ — ПОДІЛИСЯ

Річ у тім, що гроші — це гра, дуже важлива для нас. Якщо ви знаєте, як грати, ви виграєте. Якщо ж не знаєте,
ви приречені на програш.

Роберт Аллен

Багатенькі співвітчизники потирають руки в смакуванні непоганого пасивного заробітку на інвестиціях у банківські метали. Розрахунок робиться на кон’юнктуру світових ринків, котра нині щосили семафорить, приміром, на користь подальшого підвищення цін на золото. Відповідно до консервативних чекань це підвищення співрозмірне з падінням курсу американського долара. Якщо взяти до уваги прогнози аналітиків і погодитися на аксіому, що за 2004 рік долар втратить у вазі близько 7—10%, то доход від вкладень у золото виходить цілком пристойним. Адже йдеться про дуже надійну інвестицію з високою ліквідністю. Для тих, хто бажає без втрат пережити свистопляску на світових валютних ринках, вкладення в банківські метали з такою дохідністю можуть стати спокійною інвестиційної гаванню. Однак... На весь цей дохід розраховувати все одно не варто: доведеться поділитися з банками і, не виключено, що і з рідною державою.

Було б дивно, якби в доході від операцій із банківськими металами не був присутній інтерес банків. Вони купують ліцензію, завозять благородний метал, зберігають, ведуть його облік, знову ж продають, потім купують у клієнтів... Однак надмірна щедрість серед інвесторів не в моді. Інакше які ж вони тоді інвестори. Тому, обираючи банк для придбання золота, не забудьте відразу ж довідатися про маржу банку, себто про різницю між ціною купівлі та продажу зливків. Випадкова купівля може перетворити вашу «золоту» інвестицію в кращому разі на досвід здійснення ще однієї банківської операції. У гіршому — зробить її явно збитковою. Хорошим результатом у даному разі можна вважати, коли половина річного інвестиційного доходу буде витрачена на маржу, тоді вкладнику дістанеться близько 3—5%. Щоправда, неминучу втрату можна дещо компенсувати (повернути 1,5—2%), поклавши придбане золото на банківський депозит.

Таким чином, по закінченні року інвестор управі розраховувати на кревно зароблені 5—7%. Але тут може дійти черга до держави, котра «своє» теж не хоче упустити. Радимо інвесторам звернути свій погляд на Закон «Про податок на доходи фізичних осіб», який недавно набув чинності. Там, як відомо, багатьом із них є що почитати. Зокрема, у пункті 9.6 йдеться про оподаткування інвестиційного прибутку, що «розраховується як позитивна різниця між доходами, отриманими платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю...» Тим, хто любить сумніватися, підпункт 9.6.7. допомагає розвіяти всілякі сумніви: «під терміном «інвестиційний актив» слід розуміти пакет цінних паперів чи корпоративних прав... а також банківські метали, придбані в банку, незалежно від місця подальшого їхнього продажу».

Чим це загрожує? Та, власне, нічого особливого — додатковою втратою доходності за рахунок прибуткового податку. А якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами виявиться позитивним (питається, навіщо інвестору потрібен інший, тобто збитковий, варіант?), то доведеться включити його до складу річного оподатковуваного доходу. І, власне, заплатити. Поки горезвісні 13%, а починаючи з 2007 року — обіцяні законодавцем 15%. Тож доведеться відняти від інвестиційного доходу ще від 0,5 до 1%. У всякому разі, автору статті не вдалося виявити в прикінцевих положеннях до закону якусь відстрочку на введення цього різновиду прибуткового податку. Підбадьорити заповзятливого читача-інвестора можна лише граничним рівнем доходу від інвестиційних активів. Прибутковим податком не оподатковується доход, отриманий від інвестиційних активів, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатного індивіда, помноженої на 1,4 і округленої до найближчих 10 грн. На сьогодні це 510 грн.

Можна, звісно, не панькатися з податками і маржею, як це роблять деякі любителі дорогоцінних металів, котрі воліють купувати не банківські зливки, а монети. Останні зручні ще й тим, що, як правило, зростають у ціні не лише за рахунок вартості благородних металів, які входять у них, а й своєю колекційною вартістю. Знайомий нумізмат навів один показовий приклад: випущена в Україні років п’ять тому монета «Щорічні збори ЄБРР» номіналом у 2 гривні сьогодні коштує десять доларів. Випадок, коли коментарі зайві.

Щоправда, і у цієї категорії інвестицій є свій недолік — низька ліквідність. Досвід показує, що знайти покупця при перепродажу монети не так вже й просто. Але попит на «нумізматику» все одно зростає. Адже зароблені кошти вимагають захисту від знецінення, коли навіть «зелений» підкачав...