Як продавалася мідь. «Укртелеком» як ніколи близький до приватизації. Чи це тільки здається...

У середу, 5 березня, Кабмін призначив директора з корпоративного управління ЗАТ «Український мобільний зв’язок» (бренд «МТС») Олега Проживальського заступником міністра транспорту та зв’язку. Напередодні наміченої урядом приватизації «Укртелекому» таке призначення посилює лобістські позиції російської ФПГ «Система» (володіє «МТС» і «Комстар Україна») як потенційного покупця держоператора.

Об’єднані «МТС» і «Укртелеком» контролюватимуть дві третини українського ринку зв’язку за доходами, а також отримають необмежений адміністративний і технологічний вплив на інших операторів. Про конкурентне середовище в галузі можна буде забути. Добре, що цей апокаліпсичний варіант розвитку приватизації «Укртелекому» — не єдиний...

Політика собаки на сіні

Як уже неодноразово писало «ДТ», коли «Укртелеком» включають у план приватизації, це означає, що швидше за все його продано не буде. Причина — компанія перебуває на перетині інтересів занадто великої кількості політиків і бізнес-груп. У результаті навколо приватизації держоператора традиційно складається ситуація, аналогічна байці про лебедя, рака і щуку. Жодне з угруповань не має достатньо ресурсів, аби пролобіювати продаж «Укртелекому» винятково в своїх інтересах. Однак у кожної з них вистачає можливостей зірвати приватизацію, коли їй щось не до вподоби.

Класичним прикладом є ситуація літа 2004 року (див. «ДТ», №30 від 31 липня 2004 року), коли уряд затвердив конкурсні умови, що відсікали «Систему». І останній довелося переконувати адміністрацію президента піти на «зміну реальності» зі знищенням накладу газети «Відомості приватизації» і видаленням з історії двох розпоряджень Кабміну.

До речі, за деякими даними, на Олега Петровича як раз і буде покладено завдання лобіювати нові приватизаційні умови. Нагадаємо: недавно керівництво «МТС» повідомило, що отримало від уряду України пропозицію викласти своє бачення процесу приватизації «Укртелекому». І виклало. Відомостей про те, чи отримували подібні пропозиції інші оператори, немає. Чекаємо повторення 2004 року в зворотній конфігурації?

Висновок: теоретично «Укртелеком» може бути проданий лише у разі синергії інтересів кількох політичних і бізнесових груп, котра дає змогу подолати саботаж інших. Розглянемо основні політичні й економічні сили, котрі впливають сьогодні на приватизацію «Укртелекому», а також напрями їхнього лобізму.

Політичні продавці

Серед політичних сил умовно виокремимо угруповання Юлії Тимошенко (на цьому етапі її можна асоціювати з урядом України), угруповання Ющенка—Балоги (відповідно, секретаріат президента) і Партію регіонів (впливова депутатська група та фінансові ресурси). А також «пітерську групу» Путіна—Медведєва—Реймана, яку вже можна сміливо записувати в гравців українського політикуму.

Інтерес «пітерської групи» найбільш очевидний. Із геополітичних позицій, це — посилення позицій Росії (читай — власного державного телеком-бізнесу) на світовому телекомунікаційному ринку. А також установлення контролю над однією з найважливіших стратегічних галузей економіки України.

Засоби лобізму, доступні групі, — вплив на численних депутатів у всіх політичних таборах, який дає можливість здійснювати політику «розділяй і пануй». А також фінансові ресурси «великої трійки» російських телекомунікаційних ФПГ: «Связьинвеста», «Алтимо» і «Системы». Для «пітерської групи» не має значення, хто з цих компаній купить українського держоператора. У будь-якому разі вона залишиться «при своїх».

Друга за силою мотивації — група Тимошенко. Приватизація «Укртелекому» життєво необхідна уряду, щоб поповнити дохідну частину держбюджету і забезпечити виконання соціальних програм. З погляду зміцнення впливу на електорат, вдалий продаж держоператора підвищить рейтинг Юлії Володимирівни на шляху до президентства. Не кажучи вже про те, що такий продаж покаже, хто в країні хазяїн — Юля чи Вітя.

Ресурси — вся виконавча вертикаль у галузі, котра фактично вибудувана. Бютівець Йосип Вінський очолює Мінтрансзв’язку, його близький друг і соратник у справах полювальних Олег Проживальський — Держзв’язку. НКРЗ планується підпорядкувати Мінтрансу. От тільки із контролем над ФДМУ не склалося. Тому і ходять чутки про плани передати держпакет акцій оператора в управління Мінтрансзв’язку. Кому продавати «Укртелеком» — західному чи російському інвестору, Юлії Володимирівні байдуже: аби дали більше грошей.

Мотивація групи Ющенка—Балоги радше негативна: не дати Тимошенко посилити свої позиції за рахунок цієї операції. Віктор Андрійович, втім, є одним із послідовних прибічників якнайшвидшого продажу «Укртелекому» великому західному оператору. У цій ситуації йому доведеться робити непростий вибір. Залишатися послідовним і підтримати продаж компанії чи під різними приводами блокувати його.

Можливий і варіант, за якого Ющенко дозволяє Тимошенко процедурно підготувати «Укртелеком» до приватизації, а потім відправляє уряд у відставку. Після чого процес завершує наступний прем’єр-міністр, який не має президентських амбіцій.

Цілі та завдання Партії регіонів у приватизації «Укртелекому» є розмитими. Теоретично, Рінат Ахметов має бажання і можливість купити держоператора. Однак це не є для нього життєво необхідним. Він і наявним у нього телекомактивам — «Астеліту» і «Оптимі-Фарлепу» — не приділяє багато уваги, розглядаючи їх не більш як цікавий елемент диверсифікації інвестиційного портфеля. Боротися за «Укртелеком» на смерть Ахметов не буде, але купити спробує. Партія його в цьому підтримає.

Однак окремі її члени не проти взяти участь у приватизації якщо не всього держоператора, то хоча б частини його коштів. Наприклад, донецький бізнес курирує утилізацію багатого на дорогоцінні метали устаткування аналогових АТС.

Або от на початку лютого при «Укртелекомі» було створено недержавний пенсійний фонд «Емеріт-Україна», куди компанія має намір перераховувати 22 млн. грн. щомісяця. Головою ради фонду є Артемій Єршов — екс-заступник голови правління «Укртелекому» і однокурсник шанованого «регіонала» Сергія Льовочкіна по Наргоспу, його довірена особа. Якою буде доля фонду і грошей після приватизації компанії — велике запитання.

Ощадливі покупці

Серед потенційних покупців можна назвати всіх значних учасників українського телекомунікаційного ринку. Головний інтерес у кожного — заплатити менше й отримати більше.

Отже, «Система»/«МТС» — найпотужніший фінансово гравець, який також має потужне лобі у вищих ешелонах влади. Але з державної точки зору купівля «Укртелекому» «Системою» буде стратегічно невигідним варіантом. Фактично приватна іноземна компанія отримає контроль над цілою галуззю цілої країни. Втім, державними інтересами в Україні прийнято радше прикриватися, аніж їх реально враховувати...

Ані «Алтімо», ані «СКМ» у разі купівлі «Укртелекому» контролю над цілою галуззю не отримає. Оскільки приналежні їм мобільні оператори — «Вимпелком» і «Астеліт» — компанії невеликі. Зате об’єднання ресурсів будь-якого з них із ресурсами «Укртелекому» дасть змогу створити по-справжньому потужного «третього оператора» і вивести ринок мобільного зв’язку зі стану дуополії. З ринкової точки зору будь-який із цих двох варіантів більш перспективний.

«Алтімо», швидше за все, братиме участь у конкурсі із допомогою об’єднаного «Вимпелкому»-«Голден Телекому». Через «Вимпелком» частку в «Укртелекомі» отримає і Telenor. Варіант купівлі «Укртелекому» «Київстаром» з огляду на корпоративний конфлікт у компанії виглядає малоймовірним. Хоча в цьому разі власники компанії теж отримали б контроль над усім ринком.

«СКМ» — єдиний потенційний покупець із українською пропискою. Але створи-но держава преференції цій компанії, її відразу звинуватять у дискримінації іноземних інвесторів. Окрім того, «СКМ» — об’єктивно найбідніший із потенційних покупців і зможе перебити пропозиції «Системи» й «Алтімо» лише у разі альянсу з Turkcell. Тому всерйоз варіант купівлі «Укртелекому» «СКМ» можна розглядати лише у разі, якщо держкомпанію представлятиме наступний уряд, сформований ПР (нехай навіть у «широкій коаліції»).

Участь у приватизації «Укртелекому» великих західних компаній можна розглядати хіба що теоретично. Головна причина — для них є неприйнятним ступінь прозорості «Укртелекому», а ризики, пов’язані з такою операцію, зависокі. Крім того, більшість великих західних гравців перебувають у стані перманентної фінансової кризи. Щоб побачити на конкурсі з продажу «Укртелекому» той же Telenor, Austria Telekom, Deutshe Telekom, Telefonica тощо, державі потрібно створити їм спеціальні преференції. Та й російські покупці докладуть максимальних лобістських зусиль, аби «гіганти» обминули «Укртелеком» десятою дорогою.

Дао Дзекона

Між «продавцями» та «покупцями» є ще одна сила, котра має на продаж «Укртелекому» найбезпосередніший вплив. Це теперішній менеджмент компанії на чолі з Георгієм Дзеконом. Георгій Борисович займає пост голови правління компанії вже понад чотири роки — рекорд для «Укртелекому». За цей час він проявив себе як геніальний менеджер і дипломат. За нього «Укртелеком» став мобільним оператором і найбільшим інтернет-провайдером. При цьому ніхто не забував і про особисті інтереси.

Це — політико-економічна постать, без перебільшення, масштабу Георгія Кірпи. Відмінність — Дзекон більш самодостатній і стрілятися через такі дрібниці, як зміна бізнесу, не буде. Він пережив на посту «оператора» «Укртелекому» чотири уряди... Однак є ймовірність, що п’ятого уряду він не переживе.

І не тільки тому, що його теплі колись стосунки з Юлією Володимирівною значно охололи (джерела в уряді кілька разів спостерігали, як Дзекон безуспішно намагався потрапити до неї на прийом). 27 лютого ц.р. уряд ініціював чергову перевірку фінансово-господарської діяльності держоператора. Причина — у проекті фінансового плану на 2008 рік ВАТ «Укртелеком» спрогнозувало рекордні збитки в 1,5 млрд. грн. І таким чином серйозно поставило під сумнів свою привабливість для потенційних покупців. Але ж мало хто знає і розуміє істинну причину такої ситуації.

На етапі затвердження фінплану на 2007 рік «Укртелеком» теж лякав уряд збитками в 400 млн. грн. (див. «ДТ» №39 за 14 листопада 2006 року). Однак 2007-й компанія закінчила зі зменшеним порівняно з 2006 роком на 42%, та все ж прибутком у 267 млн. грн. (при доході близько 8 млрд. грн., що зріс порівняно з 2006 роком на 1,8%).

Цифри ці, до речі, майже повністю збіглися із зафіксованими рік тому в остаточному варіанті плану. Тому, судячи з усього, уряд вирішив змінити Георгія Дзекона на менеджера, який «намалює» більш прийнятний для потенційного покупця фінансовий план на наступний рік. Це небезпечно: новачок може не впоратися з численними підводними каменями, залишеними попередником, і прогноз Дзекона про збитковість «Укртелекому» справдиться. Втім, російський капітал, враховуючи його геополітичні завдання, це навряд чи збентежить...