"Я буду долго гнать велосипед…"

Коли в одній з найбільш "велосипедних" столиць світу Амстердамі нашу групу зачепив велосипедист, що мчав, ми ще й пораділи, що порівняно легко відбулися. Мовляв, самі винуваті, не помітили велодоріжки. Якби таке сталося в Україні, нашому обуренню не було б межі. Адже поки що до присутності велосипедистів на вулицях звикли не всі співгромадяни. Проте велосипеди активно розширюють свій простір. Уже не можна ігнорувати те, що кількість веломагазинів зростає, а деякі сусіди придбали собі двоколісне диво. І ти, поділяючи в тісному ліфті місце ще й із їхніми "велоконями", розумієш, що не помічати це явище неможливо.

Нам - по дорозі

Київщина відрізняється від інших регіонів постійною міграцією трудових ресурсів. Але економічна ситуація не сприяє мобільності населення, постійним переїздам із депресивних районів області на роботу до столиці й назад - додому. Маршрути електричок і маршруток скорочуються, а проїзд відчутно подорожчав, оскільки уряд віддав регулювання процесу перевізникам. Вартість проїзду б'є по кишені пасажирів. То що ж, відмовлятися від роботи? У цій ситуації жителям прилеглих населених пунктів області, що межують зі столицею, не треба винаходити велосипед, він сам може їм допомогти. Переваги велосипеда очевидні: це екологічно чистий різновид транспорту, що допомагає підтримувати хорошу фізичну форму і забезпечує економію (правда, якщо його немає, доведеться витратити на його придбання у середньому від 2 тис. грн і вище).

Тим, хто побоюється зі свого провінційного містечка відразу виїхати на жваві пристоличні траси, фахівці радять удосконалювати веломайстерність на місцевих стадіонах, база яких дає змогу це робити (такі є практично у всіх містах-супутниках столиці). Ну й, звичайно, вивчати правила дорожнього руху (ПДР). На жаль, брак велодоріжок і низька культура на дорогах не сприяють розвитку велоруху в столичному регіоні. Дорожні розв'язки спроектовано без урахування інтересів велосипедистів, і ті змушені їздити поруч із машинами, водії яких не вважають їх повноцінними учасниками руху.

Цікаві соціальні проекти й акції Асоціації велосипедистів. Наприклад, запропонований асоціацією й однією з мереж заправок проект "Нам - по дорозі", мета якого - звернути увагу водіїв на особливості пересування велосипедистів, попереджаючи аварійні ситуації. Він включив велонавчання ПДР, безплатні велоекскурсії на острови, відкриття нових велопарковок у столичному регіоні, появу нової соцреклами, що пропагує велорух. Ось як пояснила ідею проекту "Нам - по дорозі" координатор Асоціації велосипедистів Ірина Бондаренко:

- Причинами ДТП за участю велосипедистів є ненадання пріоритету в русі велосипедистові, котрий їде головною дорогою, а також притискання до бордюру, вздовж якого найчастіше є каналізаційні стоки. Також водії можуть зачепити велосипедиста, виїжджаючи з парковки або різко відчинивши двері, не подивившись у дзеркало. Тому ми вирішили повідомити водіїв про особливості спільного з велосипедистами руху, аби зменшити кількість неприємних ситуацій з обох сторін.

Фахівці консультують мерії міст з планування веломаршрутів, уже в десятку міст відбулися акції "Велосипедом - на роботу", під час яких їх учасники активно запрошували своїх друзів і колег діставатися до робочого місця саме на велосипеді. А з 1 серпня почалася реєстрація претендентів на статус найбільш дружнього до велосипедистів офісу, керівництво якого створило сприятливі умови для співробітників і клієнтів, які користуються велосипедом. Такий конкурс серед роботодавців уже традиційний. Торік найкращим "Велороботодавцем-2014" стала IТ-компанія Luxoft. У різні роки гідними цього звання також було визнано: телеканал "1+1", IТ-компанію Сiklum, розробника інтегральних схем Melexis Ukraine, IТ-компанію Cloballogic.

Чи винаходити велосипед

Велосипед - не тільки розв'язання транспортної проблеми. Ситуація на ринку праці невтішна, і дедалі більше людей, навіть вирішивши цю проблему, залишаються (або можуть залишитися) без роботи. І тут на допомогу може прийти двоколісний друг, а точніше, втілення в життя бізнес-ідей, із ним пов'язаних. З одним з велобізнесменів, Сергієм К., ми познайомилися на околиці міста Біла Церква. Дуже вже незвично було бачити на околиці не заправку чи шиномонтаж, не кафе чи готель, а ряди новеньких велосипедів на тлі рекламних щитів, які пояснюють, що тут можна їх придбати, взяти в оренду або здати в ремонт.

- Довго не міг знайти справу до душі, - розповідає Сергій. - Мотатися в Київ не хотілося, а на місці вибір невеликий. Якось прочитав статтю, ідея якої в тому, що, вибираючи, який бізнес розпочати, слід урахувати свої знання і навички. І аби справа пішла, те, що ти пропонуєш, ти маєш робити класно! А я з дитинства ганяв на велосипеді, можу зібрати й розібрати його до гвинтика, як кажуть, із заплющеними очима. Виходить, що велобізнес - це моє. Але коли поділився планами з батьками, ті посміялися, мовляв, це несерйозно, і я прогорю. А я довідався, що найбезпечніше для початківців купити франшизу, діставши право вести бізнес під товарним знаком продавця. Я позичив гроші й уклав їх у франчайзинг, отримав пакети документації, потрібної для відкриття своєї точки, пройшов навчання. Починав у гаражі, потім розширився, орендував більше приміщення. Тепер купую за пільговими цінами велосипеди і комплектуючі, і мені дуже допомагає те, що я маю потужну підтримку й досвід тих, хто вже працює на цьому ринку.

- Чи є у велобізнесу свої відмінні риси?

-Бізнес - сезонний, і найактуальніший попит на послуги саме в теплу пору року. Влітку я не можу собі дозволити розслабитися, відпочивати, занедужати або просто лінуватися. Нині працюю за гнучким графіком - повний світловий день, до останнього клієнта. Не скажу, що до мене у веломайстерню стоїть черга, все-таки люди поки ще не поспішають масово пересідати з автокрісел на велосипеди. Але замовники потроху приходять: одному треба накачати колеса, іншому перевірити гальма, третьому почистити мастилом застояні без роботи деталі… Нікому не відмовляю, працюю якісно, як кажуть досвідчені бізнесмени, прикормлюю клієнтів. І вже є постійні. Тому, хоч би як скептично хтось був налаштований, я продовжую вважати цей бізнес перспективним.

Сергій пішов традиційним, уторованим ще до нього шляхом, не став винаходити велосипед, і справа, попри труднощі становлення, все-таки потихеньку зрушила. А що вже казати про стартаперів, прихильників зухвалих новацій, які тяжіють до ризикованих новинок? Інтернет повен велобізнес-ідеями. Пропонується бізнес на платних критих стоянках для велосипедів, вуличних велокав'ярнях, торговельних автоматах із велотоварами, ніпельних автоматах платного підкачування шин електронасосом, монтуванні мікрокамер із відеореєстратором, виготовленні складаних або надувних велошлемів, підзарядках для телефонів і ноутів від працюючих коліс велосипедів, магнітних світлодіодах для нічного руху, єдиних чохлах для велошлема і сідла тощо.

Крути педалі!

Не кожен може собі дозволити вікенд за кордоном. Для багатьох співвітчизників через складну економічну ситуацію і на південь країни вибратися проблематично. Хтось тужить за втраченим Кримом, комусь не по кишені одеські або херсонські курорти. І тоді альтернативою стає перспектива осідлати двоколісного друга, і… в дорогу!

Поки одні обирають веловідпочинок, інші, перефразовуючи відомий рекламний слоган "Якщо ви не знаєте, як провести вихідні з користю, то ми знаємо, як цьому допомогти!", заробляють на цьому. У виграші - обидві сторони. Одні - від активного відпочинку, інші - від користі улюбленої справи.

Є, наприклад, чудовий 60-кілометровий велосипедний маршрут лісовими дорогами Київщини. Основна його частина (близько 90%) - це ґрунтові дороги, але саме тут можна відчути красу навколишньої природи й свіжість повітря. Тур проходить південним заходом Київської області, оддалік від жвавих столичних трас і пробок.

Один з найкращих одноденних веломаршрутів по Київщині - "Томашівська акварель". Його передбачено для тих, хто віддає перевагу спокійним подорожам. Довжина - усього 55 км, але концентрація архітектурних пам'яток на шляху зашкалює: кам'яний і дерев'яний водяні млини, Свято-Борогородицький монастир, прадавня церква у Фастові, готичний костьол та інші пам'ятки старовини.

Тим, кому недостатньо веломаршрутів Київщини і хочеться крутити педалі частіше, ніж раз на тиждень, залишається сподіватися на велотрек. Не всі знають, що київський велотрек, розташований у місцині, яка раніше називалася Афанасіївським яром, - один із найстарших у Європі (його побудовано 1913 року). Звичайно, у такому поважному віці він потребує відродження, чим і опікуються активісти руху "Новий київський велотрек". На проведені тут суботники приходили сотні любителів велоруху, прибрали понад дві тонни сміття. "Ми хочемо зробити цю споруду соціально-культурним центром зі спортивним ухилом, місцем розвитку велосипедної культури Києва для широкого загалу", - таку ідею відродження велотреку визначив координатор громадського руху "Новий київський велотрек" Володимир Мельник.

І насамкінець. Близько 40% європейців щодня користуються велосипедами. Слід зазначити, що жителі інших країн розглядають велосипеди саме як засіб пересування, тим часом наші співвітчизники, у найкращому разі, бачать у них можливість розслабитися на вечірніх прогулянках, а частіше - просто як спосіб скинути зайву вагу. Проте в Україні спостерігається помітне зростання популярності велосипедів. І от уже надійшла інформація про те, що в розпал літнього сезону в Хмельницькому з'явився перший в Україні велопатруль. У свій перший робочий день патрульні стежили за порядком в одному з центральних парків міста. Саме час і підприємцям продукувати нові "велосипедні" ідеї.