Віртуальний кеш: осягти неосяжне

Попри всі зусилля Нацбанку та ДПАУ взяти під контроль електронні гроші в мережі Інтернет (наприкінці 2012 р. з подачі НБУ ухвалено закон №5284-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових рахунків", який зробив жорсткішими умови реєстрації та функціонування в Україні платіжних систем), уже в перші місяці 2013-го віртуальні гроші довели - втиснути в маленькі українські рамки глобальні системи неможливо.

Без шансів на контроль

Декрет Кабінету міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" забороняє українцям відкривати рахунки за кордоном, у тому числі карткові, без спеціальної ліцензії НБУ. За порушення - штраф до 17 тис. грн. Фінансове покарання прописане в ст. 162 "Незаконне відкриття або використання за кордоном України валютних рахунків" Кодексу про адміністративні правопорушення.

Якщо раніше відкриття закордонного рахунку було прерогативою заможних громадян або підприємців, то сьогодні завдяки розвиткові інтернет-платежів будь-який українець може отримати рахунок-акаунт із можливостями міжнародних розрахунків, до якого дедалі частіше додається спеціальна пластикова картка. Отже, кожен може стати об'єктом уваги вітчизняних фіскалів та НБУ, якщо, звісно ж, останні довідаються про це порушення. Однак методи роботи наших чиновників не залишають жодних шансів державі взяти під власний контроль оборот інтернет-грошей, що становить сьогодні близько 5 млрд грн, а вже на 2015-й, за прогнозами ДПАУ, сягне 15 млрд. Навряд чи фінансовим стражам варто розраховувати на те, що інтернет-кеш відкриє хоч якусь інформацію про своїх українських клієнтів, які сьогодні, оплачуючи покупки та послуги в Мережі, порушують згаданий Декрет КМУ.

У світі є два шляхи законодавчого регулювання роботи електронних грошей: загальносвітовий та український. Першим пішли більшість країн, включно з ЄС і Росію. У цих країнах електронні гроші практично урівняли з грішми паперовими. Наш же метод передбачає жорсткі обмеження на використання електронної валюти. Наприклад, випускати її можуть тільки банки, й тому такі системи як PayPal, Qiwi, Webmoney та ін. для роботи на українському ринку спочатку зобов'язані налагодити роботу з українськими фінустановами. Але принади доби інформаційних технологій у тому, що тепер грати за обмеженими правилами не обов'язково.

Якщо безготівкові кошти банків можна контролювати, то з небанківськими міжнародними електронними системами все складніше. Може, тому чиновники взяли за основу радянську технологію "не пущать". Ідеться про популярні в Україні системи електронних гаманців - "Яндекс.Гроші", Webmoney.ua, Payoneer та ін. Першу НБУ заборонив взагалі, а інші, у зв'язку з проблемами законодавства, ніяк не можуть увійти в наше правове поле. Однак це не заважає всім системам працювати на українському ринку і без схвалення згори.

При цьому представники більшості платіжних систем не скупляться на коментарі для ЗМІ. Основна суть їхніх заяв зводиться до того, що директиви НБУ стосуються учасників українського фінансового ринку. Якщо ж компанія зареєстрована в Росії, ЄС або США, вона працює за законами своєї країни. Додають також, що жоден закон України не забороняє українцям користуватися закордонними інтернет-сервісами. Отже, обмеження, що вводяться Нацбанком, не в змозі вплинути на роботу електронних гаманців, оскільки їхній ринок - уся планета.

"Забороняти в Україні міжнародні платіжні системи - це те ж саме що ідея заборонити Facebook або Skype", - посміюються експерти над марними чиновницькими потугами "приструнити" віртуальний кеш. Тоді як мільйони користувачів радіють, що інтернет-платежі надають хоч якусь анонімність, саме цей факт викликає обурення в українських органах. Заступник начальника Управління по боротьбі з кіберзлочинністю МВС України Леонід Тимченко переконаний, що в роботі електронних платіжних систем є багато питань, і планує спільно з НБУ вирішувати їх якнайшвидше.

"Насамперед необхідно викоренити анонімність, і це найголовніше. Сьогодні використовувати електронні платіжні системи можна анонімно. Процедури, які використовуються при реєстрації, дозволяють дуже легко уникати деталей аутентифікації. При цьому кошти використовуються на різні суми, зокрема й досить великі. На жаль, там, де є анонімність, там є поле для дії шахраїв", - сказав пан Тимченко.

Однак самих користувачів законність роботи сервісів електронних гаманців не особливо хвилює. Для людей головне - зручний сервіс та безпека. Стосовно останньої поки що є запитання.

Безпека on-line

Паралельно з кількістю користувачів електронних платіжних систем зростає й кількість шахраїв, які прагнуть заробити на наївних і необачних споживачах. За статистикою МВС, 2012 р. було встановлено 139 фактів втручання в роботу електронних фінансових систем із метою крадіжки коштів. Усього з рахунків вкрали 116 млн грн. Але цифра стрімко зростає: тільки в першому кварталі 2013-го зафіксовано 127 звернень до правоохоронних органів за фактами несанкціонованого зняття коштів.

На думку банкірів, безпека інтернет-платежів залишається поки що умовною. Саме тому більшість користувачів не дозволяють собі великих покупок у Мережі, використовуючи інтернет-гроші переважно для незначних розрахунків. За словами керівника управління платіжних систем і технологій "Авант-банку" Юрія Сокірана, інтернет-грошам ще належить пройти шлях побудови складної системи безпеки, за аналогією з банківською.

"Великий плюс від впровадження верифікації платежів з допомогою SMS. Проте й це не дає повної гарантії. Для великих платежів інтернет-системам, як варіант, доведеться створювати офіційні кол-центри, куди клієнт зможе зателефонувати та підтвердити трансакцію, а також ускладнювати систему захисту технологічно. Те ж саме стосується і обмежень на зняття коштів, які необхідно встановлювати, і клієнт, за необхідності, зможе їх скасувати, зателефонувавши в той-таки кол-центр. В останнього мають бути представництва в різних країнах, аби клієнтам не доводилося телефонувати, наприклад, з України у США або ЄС", - вважає пан Сокіран.

Небанківські електронні системи сьогодні переважно використовують парольний захист. Для авторизації необхідно два паролі: постійний - для аканту - й одноразовий, що генерується для кожної окремої транзакції та пересилається в SMS-повідомленні. Тобто, щоб отримати доступ до інтернет-гаманця користувача, зловмиснику необхідно заволодіти доступом до акаунту і мобільного телефону. Досить непросто. Однак звідки тоді таке стрімке зростання статистики щодо шахрайства з електронними грішми?

"Проблеми систем безпеки пов'язані насамперед із людським фактором, - стверджує заступник голови правління "Південкомбанку" Олександр Коробко. - Клієнт-приватні особи часто самі провокують шахраїв, встановлюючи на комп'ютер неперевірене програмне забезпечення, розраховуючись картками на сумнівних сайтах, залишаючи на видних місцях логіни та паролі до системи інтернет-банкінгу".

Експерти переконані, що повернути вкрадені гроші можна. Все залежить від швидкості звернення клієнта в службу підтримки. Якщо вкрадена сума не залишила систему, шанс її піймати високий. Якщо ж гроші виведені на номер мобільного телефону або банківський рахунок, ідентифікувати шахрая вдасться, але повернути гроші можна тільки в судовому порядку.

Відчинити двері прогресові

Міжнародний досвід свідчить - розвиток електронних грошей сприяє зменшенню витрат на готівковий оборот і стимулює економічне зростання у країні. Електронні гроші також сприяють розвиткові нових секторів економіки та електронної комерції. Однак розвиток ринку інтернет-платежів значною мірою залежить від нормативно-правового регулювання, стверджують спеціалісти Інституту економічних досліджень і політичних консультацій в аналітичному звіті "Електронні гроші в Україні".

Крім того, інтернет-гроші дають користувачам певну свободу. Люди можуть шукати он-лайн роботу в інших країнах, замовляти товари з лондонських або американських мережевих аукціонів, пересилати добродійні внески в будь-який регіон планети тощо.

Зважаючи на всі можливості, які пропонує Інтернет, системи електронних грошей можуть досить ефективно працювати поза юрисдикцією будь-якої країни. Тож усі спроби заштовхати слона в клітку для канарки марні. Жаль, що цього досі так і не зрозуміли українські чиновники.