Відповідь олігархів Чемберлену?

Крилаті слова прем'єр-міністра Великобританії Генрі Пальмерстона про відсутність у політиці вічних союзників і постійних ворогів та про вічність і непорушність лише інтересів знову знайшли своє підтвердження в політиці українській. Рідкісну як на нинішні часи єдність позицій у частині захисту інтересів українського великого бізнесу виявили представники влади і опозиції - народні депутати С.Глазунов (Партія регіонів) та С.Феєрмак ("Батьківщина"), внісши у Верховну Раду законопроект №2737 "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо створення консолідованої групи платників податків)".

Як і всім відома відповідь радянського народу ще одному англійському прем'єр-міністрові - Невіллу Чемберлену, законопроект №2737 є відповіддю великого українського бізнесу гучній і поки що не реалізованій через хронічний параліч парламенту ініціативі Міністерства доходів і зборів про врегулювання відносин, пов'язаних з оптимізацією оподаткування великим бізнесом із використанням юрисдикцій із низьким рівнем податкового тиску. Ця ініціатива відома в широких колах як зміни до Податкового кодексу щодо трансфертного ціноутворення (законопроект №2515). DT.UA вже писало (див. №3 від 25.01.2013 р. "Пов'язані особи") про ініціативу уряду, спрямовану одночасно на протидію поширеному в податковому плануванні методу оптимізації оподаткування шляхом маніпулювання цінами між пов'язаними компаніями і на створення дуже ефективного інструменту прямого впливу (тиску) на великий бізнес.

Як відомо, законопроект Кабінету міністрів зобов'язує всіх великих платників податків (оборот від 500 млн грн на рік або обсяг податків від 12 млн грн на рік), а також платників податків, які здійснили великі операції, повністю розкрити державній податковій службі всю групу пов'язаних осіб, при цьому необхідно вказати не тільки тих, хто бере безпосередню участь в угоді, а й тих, хто не пов'язаний із особою прямо (кого складно вирахувати, використовуючи дані державного реєстру). Крім того, до операцій між пов'язаними особами, незалежно від їхніх юрисдикцій, застосовуватимуться досить жорсткі правила роботи по звичайних цінах, які не йдуть у жодне порівняння з теперішніми нормами ст. 39 Податкового кодексу.

Цілком передбачувано така законодавча ініціатива найменше прихильників здобула саме в надрах вітчизняного великого капіталу, що й зреалізувалося в законопроекті №2737 авторства представників двох хоч і найбільших, але люто протиборчих фракцій парламенту. Законодавча ініціатива покликана коли не торпедувати законопроект уряду, то принаймні примусити затятого поборника фіскальних інтересів - міністра доходів і зборів - сісти за стіл переговорів, мінімізувавши негативний вплив на вітчизняний дуже великий капітал зароджуваного державного контролю за трансфертним ціноутворенням. Саме захистові інтересів олігархів і присвячений внесений депутатами законопроект.

Так, документ пропонує ввести в податкове право категорію консолідованої групи платників податків - на операції, в межах яких не поширюватимуться вимоги законодавства з контролю за ціноутворенням. При цьому в межах консолідованої групи платники податку (які до неї входять) можуть "обмінюватися" від'ємними значеннями податку на прибуток (збитками), оптимізуючи таким чином сплату податку на прибуток.

За задумом авторів законопроекту, таку консолідовану групу можуть створити представники тільки дуже великого бізнесу. Так, згідно зі ст. 152-1.4 законопроекту, група може бути створена лише за умови, що за попередній податковий період (рік) підприємства групи заплатили до бюджету податку на прибуток на суму не менше 100 млн грн, а їхня сукупна виручка становила не менше 1 млрд грн.

Таким чином, із безпосередністю, властивою тільки маленьким дітям і дуже великому вітчизняному капіталу, автори ініціативи пропонують не лише вивести великий капітал з-під дії нормативного регулювання трансфертного ціноутворення, а й поширити на нього принцип формування збитків і прибутків у межах всієї групи підприємств. Зазначимо, що цей принцип (unitarytaxation) реалізований у законодавстві деяких розвинених країн і вважається ефективним засобом протидії оптимізації оподаткування в процесі трансфертного ціноутворення. Він був уперше застосований у Сполучених Штатах понад століття тому як розв'язання проблеми оподаткування підприємств американської залізниці, прокладеної через 20 штатів. Тоді Верховний суд США вирішив, що податки, отримані від залізниці, мають розподілятися між штатами, у яких вона здійснює свою діяльність, справедливо. Пізніше за критерії справедливого розподілу податків, отримуваних від платника, було взято кілька показників: обсяг обороту, кількість персоналу, а також вартість активів, розміщених у відповідній юрисдикції. Їхня питома вага в загальних доходах/персоналі/активах групи і відповідає питомій вазі податків, що сукупно сплачує група, на які може претендувати відповідна юрисдикція.

Принцип unitarytaxation деякі дослідники вважають прогресивнішим, ніж принцип arm'slength, реалізований в українському законодавстві. Він відображає вищий рівень державно-приватного партнерства, передбачаючи абсолютну прозорість дій як із боку платника податків (розкриття всіх активів, пов'язаних осіб), так і з боку держав (справедливе нарахування і розподіл податкового тягаря). Однак чи слід казати, що в Україні, в умовах 50-відсоткової тіньової економіки, клімату взаємної недовіри й усталеної практики податкової мінімізації всіма доступними і недоступними засобами, така відкритість відносин є не більш ніж ілюзією, піщаним замком, за яким сховається все та ж податкова оптимізація, така мила серцю вітчизняного бізнесу. Тому з більш ніж високою часткою ймовірності ми можемо констатувати можливість використання запропонованої депутатами ідеї тільки як одного зі шляхів виведення великого капіталу, який вони представляють, з-під конструйованого державою інституту контролю за трансфертним ціноутворенням.

Ще один момент. Чому депутати запропонували можливість створення консолідованих груп лише для надвеликого бізнесу? Чому така розкіш дозволена тільки для підприємств із оборотом понад 1 млрд грн на рік? Якщо застосовувати зазначений принцип, то потрібно застосовувати його до всіх пов'язаних структур, адже так? Відповіді на це запитання немає в пояснювальній записці до законопроекту. Як немає й відповіді на запитання "Яка правова природа договору про створення консолідованої групи?". Спеціалістів у галузі фінансового права, звісно, не залишить байдужими сама можливість імплементації в тіло фінансово-правової матерії такого рідкісного для фінансового права інституту, як договір. Однак що він регулюватиме, який його предмет? Крім того, що вже безпосередньо врегульовано у тексті проекту, чи може він певною мірою змінити норми закону, і взагалі, навіщо він потрібен?

Цікаво, що народні обранці приділили особливу увагу процедурі реєстрації консолідованої групи, звівши роль податкової в ній до нуля. Слід гадати, вони сподіваються, що в їхньому випадку популярна в податковій службі практика розширеного тлумачення закону на свою користь не спрацює, а норми закону будуть реалізовані автоматично.

Мабуть, самі автори законопроекту не дуже вірять у його прийняття, розраховуючи, швидше, на посилення власних позицій у переговорах про запровадження контролю за трансфертним ціноутворенням, ніж на повну реалізацію своєї законодавчої ініціативи. Як варіант, розглядається також просто виведення великого бізнесу з-під таких небезпечних для нього норм, які лобіює податковий міністр. Чим закінчиться боротьба-торг між великим бізнесом і податковою службою, залишається лише здогадуватися. Але обіцяє бути дуже захоплюючою!..

Свої ідеї для рубрики "На злобу дня" читачі можуть надсилати на редакційний e-mail: sledz@mirror.kiev.ua