Улюблений розмір

У галузі зв’язку знову час змін. За даними голови ФДМУ Михайла Чечетова, конкурс з продажу 42,86% акцій ВАТ «Укртелеком» можуть оголосити 28 липня. Одночасно з завершенням багаторічної приватизаційної епопеї назріває й одна з найзначніших в історії вітчизняного зв’язку організаційних реформ. З’явилася інформація про перепідпорядкування Державного комітету зв’язку та інформатизації Мінтрансу на правах департаменту та реорганізацію самого відомства в Міністерство транспорту і зв’язку. Отже, на телекомунікаційний ринок незабаром, можливо, вступить новий гравець, а правила гри на ньому зміняться більш ніж істотно.

Обидва рішення готуються в обстановці повної непрозорості. Нагадаємо: за неписаними правилами останнього етапу великої приватизації, умови конкурсу по «Укртелекому» мають сприяти швидкому та відносно недорогому продажу компанії заздалегідь визначеному претенденту. Проте недаремно Чечетов назвав терміном можливого оголошення конкурсу по «Укртелекому» 28 липня — наступний після закінчення висування кандидатів у президенти день. Адже весь політичний розклад у країні може рішуче помінятися у випадку рішення Леоніда Кучми балотуватися на третій строк. Йому буде ні до чого поспішати з продажем компанії.

Свої інтереси скоригують і лідери фінансово-промислових угруповань, які так чи інакше задіяні як у президентській гонці, так і в конкурсі по Телекому. Тоді Чечетов посилатиметься, наприклад, на оцінки німецьких консультантів при українському уряді, представник яких Фердинанд Павел нещодавно висловив думку про те, що момент для продажу компанії нині не найсприятливіший. Або на те, що в умовах триразового перевиконання плану приватизації необхідність у продажі «Укртелекому» відпала. І «курка, яка несе золоті яйця» (лише минулого року компанія перерахувала до державного бюджету понад 1,3 млрд. гривень податків, що можна порівняти з половиною суми, очікуваної від її продажу), знову залишиться в державній власності.

Ймовірність такого розвитку подій посилюється ще одним чинником. За деякими даними, у ході підкилимової біляпрезидентської боротьби різноманітних угруповань за «Укртелеком» позиції деяких із них похитнулися, і почалося активне лобіювання ідеї скасування продажу компанії. Основних учасників коридорних процесів було два: група Льовочкіна—Туманова, що лобіювала продаж «Укртелекому» альянсу «Альфа-Груп»-скандинави, і «донецько-турецьке СП» Turkcell/DCC, за яким стоїть цілком «довірена особа» Рінат Ахметов. Отже, за зпідкилимовою інформацією, позиції першої команди після успішного продажу «Криворіжсталі» вітчизняному інвестору помітно послабшали. Та й ставлення до інвесторів російських (як і закордонних у цілому) після «криворіжсталівського» і «юемсішного» скандалів стали прохолоднішими.

З’явилася також інформація про підготовку перестановки в керівництві «Укртелекому» із зміною голови спостережної ради і голови правління (Сергій Льовочкін і Григорій Дзекон відповідно). Уряд начебто видав навіть відповідне розпорядження, яке, правда, не було опубліковано. Можливо, пункт-«відсікалочка», що з’явився було в проекті конкурсних умов про обов’язкову наявність у претендента досвіду розвитку провідних телекомунікаційних мереж (у Turkcell — тільки «мобільний» досвід), був своєрідною відповіддю на спроби похитнути позиції Льовочкіна. Одночасно розпочалася аналітична робота з обгрунтування недоцільності продажу «Укртелекому» влітку 2004-го.

Що ж до інших потенційних претендентів, в основному закордонних, то після недавніх скандалів більшість із них серйозно задумалося. І хоча суд не прийняв конкретного рішення за позовом Генпрокуратури України про визнання недійсною угоди з продажу державної частки в СП «УМЗ», розгляд справи може відновитися за першою командою. Більше того, сама наявність «у тилу» нерозглянутого позову створює ризик для будь-якого покупця «Укртелекому» — адже і його контракт пізніше можуть так само піддати сумніву.

Жодний цивілізований міжнародний інвестор (про вимоги до чистоти і вивіреності фінансових операцій «ДТ» уже писало) за таких умов на конкурс не піде. Можна вважати, що скандал із «УМЗ» відсік їх усіх відразу. Отже, Чечетов трохи лукавить, кажучи, що оскільки сьогодні немає судових рішень, які підтверджують неправомірність угоди з «УМЗ», «Укртелеком» продавати можна. Він був правий у червні, коли заявляв, що приватизація ВАТ «Укртелеком» можлива лише після вирішення цієї проблемної ситуації.

Проте відсутність на конкурсі міжнародних інвесторів істотно знижує можливу максимальну ціну, за яким буде продано компанію. Це прогнозують, наприклад, уже згадані німецькі консультанти. Стартове її значення, за словами М.Чечетова, мають затвердити на засіданні уряду минулої середи. Хоча голова ФДМУ і заявляв, що угоду укладуть тільки за умови, якщо за акції запропонують максимальну суму, проте, за деякими даними, стартову ціну затвердять на рівні, який не набагато перевищує номінальну вартість пакета. До речі, за оцінками агентства Standard&Poor’s, капіталізація компанії в цілому становить 139 млн. дол. Щоправда, цей розрахунок зроблено на підставі вартості акцій, що знаходяться у вільному обігу, що, як писало «ДТ», не до кінця відбиває картину. Проте ця цифра цілком може бути предметом торгу. Низька ціна повністю влаштовує, наприклад, Ріната Ахметова, який уже досить витратився на «Криворіжсталь». Та й, за великим рахунком, усіх.

За цих умов президентський указ про перепідпорядкування Мінтрансу центрального органу виконавчої влади в галузі зв’язку, що нібито був підписаний 16 липня під №811 і грифом «не для друку», виглядає майже як відволікаючий маневр. Якщо не як відповідь на вищезгадане розпорядження Кабміну про зміну керівництва «Укртелекому». Неясно лише, чому указ про настільки значні зміни в органах виконавчої влади не підлягає публікації. Його автори чи Президент вирішили залишити собі можливість для маневру, внесення в нього змін? Чи взагалі для заднього ходу? Хоч як там не було, усім високопоставленим зв’язківцям минулого тижня довелося як мінімум задуматися про деякі проблеми, які не мали стосунку до «Укртелекому», як то — про своє місце під зв’язківським сонцем.

Звичайно, із прийняттям Законів «Про телекомунікації» і «Про радіочастотний ресурс» повноваження виконавчого органу в галузі істотно змінилися. Найцікавіші з погляду управління фінансовими потоками функції ліцензування та розподілу радіочастотного ресурсу відійшли до Національної комісії регулювання зв’язку, утворюваної відповідно до іншого президентського указу, що готується. І керівники Держкомзв’язку вже давно переймалися продовженням кар’єри в комісії. Проте списувати Держкомітет із рахунків ще надто рано. У нього залишилися повноваження з сертифікації та затвердження технічних вимог до телекомунікаційних систем, з розподілу номерного ресурсу тощо. Принаймні можливість створення в галузі двовладдя і якщо не блокування, то ускладнення роботи НКРЗ, у нього є. Іншими словами, подарунок Георгію Кірпі на день народження зробили воїстину царський. І улюблений колір, і улюблений розмір!

Так, телекомунікації є так званою інфраструктурною галуззю, в якій працюють економічні механізми, схожі з такими, які є в транспортних мережах. Так, у США, приміром, регулювання інфраструктурних галузей (але не управління ними) здійснює один орган. З іншого боку, сьогодні у вітчизняній телекомунікаційній галузі ринкові відносини пустили дещо глибші корені, ніж у транспортній. У Мінтрансі ж більш сильні авторитарні методи управління. До того ж фахівців, спроможних керувати новим структурним підрозділом, у Мінтрансі немає: навіть нещодавно призначений на посаду заступника міністра транспорту Михайло Зимовець, котрий, як передбачалося, має очолити новий департамент, більше транспортник, аніж зв’язківець. «Чужих» же Кірпа біля себе навряд чи потерпить.

Проте прибавку у своєму відомстві він як людина хазяйновита прийме з радістю. Можна спрогнозувати й спроби показати гравцям ринку, хто в домі старший. Наприклад, улаштувавши переліцензування виданого операторам номерного ресурсу.

Є в структур Мінтрансу й свої інтереси на телекомунікаційному ринку — наприклад, «Євротранстелеком», спільне підприємство російського «Транстелекому» (що повністю належить державному ВАТ «Российские железные дороги») і «Укрзалiзницi». Воно здійснює прокладку службових залізничних ліній зв’язку та комерційної експлуатації частини їхньої ємності як первинної мережі передачі даних. Тобто є прямим конкурентом «Укртелекому» в одному з найперспективніших ринкових сегментів. Не виключено, що цій компанії можуть створюватися преференції, на кшталт тих, які за часів Станіслава Довгого створювалися держмонополісту. Згадаємо й фантастичну, але цілком ймовірну версію про можливу участь тієї самої «Укрзалiзницi» у приватизації «Укртелекому». Або хоча б про цілком можливе притягнення Г.Кірпою інвесторів під цю угоду — добре, що досвід реалізації інвестиційних проектів у міністерства є.

А якщо продаж «Укртелекому» припинять і він залишиться в державній власності, то в Георгія Кірпи цілком вистачить ресурсів змусити когось пригадати, що, наприклад, у Законі «Про особливості приватизації ВАТ «Укртелеком» центральний орган виконавчої влади в галузі зв’язку (нині, виходить, департамент Мінтрансу) прямо названий засновником компанії. А інших — забути.