Туман розсіюється?

Телекомунікаційні оператори стримано відреагували на призначення Президентом України членів Національної комісії регулювання зв’язку (докладніше про це в попередньому номері «ДТ»). З одного боку, більшість із них учасники ринку добре знають, тому офіційна думка керівників великих компаній звелася до нейтрального «спрацюємося». З іншого — мало не кожен із членів НКРЗ лобіює інтереси конкретних бізнес-груп. Тому будь-яка окремо взята телекомунікаційна компанія може зіткнутися з непередбачуваними складнощами: від простої передачі конкурентам інформації, поданої до НКРЗ, до прямого саботування розгляду заявок компаній на ліцензії чи на виділення частот для операторів зв’язку. Подібних прецедентів було чимало й у минулому. І відбувалися вони з відома деяких чиновників, які нині увійшли до складу НКРЗ.

Видачею ліцензій на радіочастоти мобільним операторам і промисловим користувачам відав начальник управління радіотехнологій і використання радіочастот колишнього Держкомзв’язку Сергій Глотов, один із членів нещодавно призначеної Нацкомісії. Деякі учасники ринку схильні вважати, що присутність його в складі НКРЗ цілком достойна того, аби бути занесеною в розділ «Чинники ризику» форми 20-F для Комісії США з цінних паперів і бірж.

Трохи біографії. Сергій Глотов — кадровий військовий зв’язківець. На початку 90-х він викладав у Київському вищому військовому інженерному двічі Червонопрапорному училищі зв’язку ім. Калініна на кафедрі радіорелейного, тропосферного та супутникового зв’язку. Потім був відряджений від Міноборони в Головне управління радіочастот (ГУРЧ) при Кабінеті міністрів України на посаду начальника відділу. Після розформування ГУРЧ 1999 року перейшов у Держкомзв’язку, де й очолив управління радіотехнологій і використання радіочастот.

Саме в цей період там відбувалися наймасовіші порушення процедури прийому та розгляду заявок на отримання частот, строків видачі ліцензій на користування радіочастотами. В останні роки розгляд заявок на частоти, залежно від значущості заявника, забирав від півроку до двох-чотирьох років при встановленому законом терміні в два місяці.

Так, на початок листопада ц.р. на розгляді в колишньому Держкомзв’язку перебувало понад 400 заявок, серед яких є подані ще в 2001—2003 роках. За останні два роки взагалі не розглядали заявки на радіочастоти для телерадіомовлення. Хоча за станом на серпень ц.р. таких заявок було 119 і по більшості з них рішення чекали ще з 2001 і 2002 років.

Наприклад, підприємство «Велтон телеком», подавши заявку 2000-го і маючи всі необхідні узгодження, одержало ліцензію лише 2004-го, тобто чотири роки по тому. За дивним збігом обставин, саме тоді, коли Глотов перебував у відпустці. По півроку й року не розглядали десятки заявок СП UMC. Найсвіжіший приклад: одна із заявок компанії надійшла 19 січня 2004 року, а ліцензія №4714 видана лише 12 серпня, перед самісінькою ліквідацією Держкомзв’язку (строк розгляду, нагадаємо, два місяці).

Ще одним нововведенням управління радіотехнологій Держкомзв’язку було те, що навіть після прийняття рішення про видачу ліцензії та внесення відповідної оплати документ не видавали протягом кількох місяців, хоча за законодавством це потрібно зробити в триденний строк із моменту оплати. Так, 2002 року було прийнято рішення про видачу UMC ліцензії на радіочастоти на загальну смугу 144 МГц у 12 регіонах України. 25 листопада оператор сплатив до держбюджету за ліцензію майже 28 млн. грн., але замість трьох вказаних у законі днів чекав свою ліцензію майже чотири місяці, до 20 березня 2003-го. За ліцензію №2712 UMC заплатив 27 червня 2002 року, а одержав її 20 березня 2003-го. Ліцензія №2640 оплачена 20 червня 2002 року, а отримана — теж 20 березня наступного року. Приклади можна продовжити...

З 2002 року Глотов значно спростив роботу Міжвідомчої комісії з ліцензування радіочастот. Засідання комісії фактично не проводили, а рішення приймалося одноосібно керівником управління й оформлялося протоколом, який потім підписували члени комісії.

У серпні 1999 року в «Урядовому кур’єрі» Держкомзв’язком було оголошено про проведення першого аукціону на видачу ліцензії на використання радіочастот у діапазоні 2,5—2,7 ГГц для розгортання по всій території України перспективної, соціально значущої системи зв’язку з використанням технології MMDS. Провести аукціон було доручено Сергію Глотову. У ході аукціону, коли за ліцензію було запропоновано ціну, що вдесятеро перевищувала стартову, торги закрили — без будь-якого пояснення. Після цього 2000 року ліцензію на використання радіочастот без проведення конкурсу, майже задарма одержали два підприємства: ТОВ «Кейбл ТВ фінанси» на 14 регіонів України і ТОВ «ММДС Україна» на 6 регіонів України.

Того ж року підприємству «Українські новітні технології», котре, за деякими даними, контролює громадянин Росії, шурин Президента України Юрій Туманов, було видано ліцензії на використання радіочастот у діапазоні 3,4—3,7 ГГц на всю територію України. Ліцензії виписано без проведення конкурсу (хоча на ці смуги частот був чималий попит), без узгодження з Генеральним штабом і без висновку «Укрчастотнагляду» про електромагнітну сумісність. У результаті виникли ускладнення в роботі радіорелейних засобів «Укртелекому» і концерну РРТ.

З панського плеча керівника управління «Українські новітні технології» отримали чималий радіочастотний ресурс майже безплатно — за 500 тис. гривень. Хоча у разі проведення конкурсу держава могла одержати до бюджету величезні гроші. «ДТ» уже писало, що, наприклад, у європейських країнах у скарбницю від продажу смуг для мобільного зв’язку третього покоління, які також розташовані в гігагерцних діапазонах, надходять десятки мільярдів євро!

Інші підприємства, що вважалися потенційними конкурентами «Українських новітніх технологій», не могли одержати ліцензії на радіочастоти протягом кількох років. Так, СП «Інтернешнл телекомунікейшн компані» (ІТС) за наявності позитивних висновків Центру «Укрчастотнагляд» і погоджень Генштабу Збройних сил України протягом чотирьох років не вдавалося отримати ліцензією на частоти для радіотехнології CDMA у п’яти регіонах України. У результаті довгожданий документ було видано лише на підставі судового рішення від 27 вересня 2004 року №41/392 — через чотири роки з моменту подачі заявки і два роки — із моменту оплати. Збитки, завдані і підприємству, і бюджету, ніхто не підраховував, і ніхто за такі дії не поніс заслуженого покарання.

Взагалі ж аукціон 1999 року стосовно діапазону 2,5—2,7 ГГц фактично був останнім. За останні чотири роки, під час яких радіочастотний напрям у Держкомзв’язку курирував Сергій Глотов, не було проведено жодного конкурсу чи аукціону. У цей період ліцензії на обмежений і дефіцитний частотний ресурс за наявності кількох заявок на один і той самий частотний діапазон видавали вибірково, окремим організаціям, за мінімальну ціну. Державний бюджет недоодержав десятки мільйонів гривень.

Ще працюючи в ГУРЧ при КМ України, Глотов брав участь у підготовці рішень у рамках Російсько-української комісії по Чорноморському флоту. У результаті переговорів радіозасоби Чорноморського флоту, що використовують величезний радіочастотний ресурс України, сьогодні працюють на безкоштовній основі і заважають працювати в цих діапазонах радіозасобам Збройних сил України і цивільного призначення. Злі язики стверджують, ніби-то за цю послугу радіочастотна служба Збройних сил Росії узгодила виділення радіочастот FM-діапазону для якоїсь комерційної фірми в Москві та Санкт-Петербурзі...

Деякі ЗМІ називають Сергія Глотова «людиною «Київстару». Може, ці припущення грунтуються на тому, що за наявності величезного попиту на радіочастоти в діапазоні 900 і 1800 МГц, для систем зв’язку стандарту GSM, за станом на кінець жовтня 2004-го, «Київстару» було видано ліцензії на використання на території України майже на 1000 каналів більше, ніж у UMC. При цьому всі заявки «Київстару» було задоволено, а 23 заявки UMC і WellСom залишено без розгляду.

2003 року порушення процедури виділення радіочастот і видачі ліцензій були предметом розгляду Антимонопольного комітету України, який у своєму рішенні від 8 серпня 2003 року вказав на бездіяльність Держкомзв’язку України, що містить ознаки порушення законодавства про захист добросовісної конкуренції. Питання про порушення строків і процедур видачі ліцензій перевіряла також Генеральна прокуратура України в березні 2003-го. За минулі два роки до Держкомзв’язку надійшло понад 50 звернень народних депутатів із приводу порушень порядку розгляду заявок і видачі ліцензій на радіочастоти. Проте на більшість цих звернень дано формальні відписки, а ситуація практично не змінилася.

Відсутність порядку в очолюваному Глотовим управлінні призвела до того, що тут скопичилася величезна кількість не розглянутих протягом тривалого періоду заявок. Цю проблему було вирішено до геніальності просто: наприкінці 2001 року Глотов підготував і відомим нам способом «провів» рішення Міжвідомчої ліцензійної комісії (протокол №78 від 12.11.2001), яким усі заявки на радіочастоти, що надійшли в Держкомзв’язку до 7 лютого 2001 року, були визнані анульованими. Таким чином, одним розчерком пера було вирішено долю 1117 заявок! Більш як тисяча суб’єктів господарювання втратили право користуватися радіозв’язком, в основному, для виробничих потреб.

Управління радіотехнологій та використання радіочастот роками стримувало розвиток супутникового зв’язку, котрий є насамперед основою для розвитку Інтернету. За останні два роки в управлінні зібралася 31 заявка на ліцензії для операторів супутникового зв’язку. Ринок телекомунікацій став фактично недоступним для таких операторів супутникового зв’язку, як «Українські сателітарні системи» (п’ять заявок не розглядають більше року) або ТОВ «Рутена» (протягом 2001—2003 років 15 разів безрезультатно подавала заявки в Держкомзв’язку).

До Верховного суду України дійшов судовий позов із приводу невидачі ліцензій для впровадження систем розподільного типу «Мітріс». Реалізація цього проекту української розробки дала б змогу забезпечити доступ до послуг телебачення в сільській місцевості. В ухвалі Верховного суду щодо цієї справи від 14 грудня ц.р. говориться про неправомірність дій Держкомзв’язку стосовно «Мітріса».

Розвиток нових технологій стримувався і шляхом саботування прийняття нової таблиці розподілу смуг частот України. Законом про радіочастотний ресурс України, ухваленим ще 2000-го, доручалося розробити її протягом року, відповідальним було призначено пана Глотова. Проте й досі таблицю частот не прийнято.

Прямі й непрямі збитки від діяльності Сергія Глотова на посаді начальника управління радіотехнологій можна навіть підрахувати. Це — недоотримані в бюджет гроші за невидані ліцензії, за невикористання радіочастотного ресурсу, втрати від штучного гальмування розвитку ринку телекомунікацій та інформаційних технологій України і від стримування впровадження нових технологій. Тільки один приклад. Оператор мобільного зв’язку заробляє близько 10 млн. грн. на рік на кожному радіоканалі. Орієнтовно 30% цієї суми надходить до бюджету. А для розгортання діяльності оператору потрібно не менш як 30—40 каналів. Недоотриманий прибуток вимірюється десятками мільйонів гривень. Втім, моральні, економічні та політичні втрати, понесені операторами телекомунікацій в очікуванні ліцензій протягом не місяців, а років, оцінити складніше.

З 14 липня ц.р. Сергій Глотов пішов на лікарняний і більше, за даними співробітників, на роботі не з’являвся. Воно й зрозуміло: навіщо витрачати сили на дрібниці, якщо попереду — посада члена НКРЗ? Розрахунок був правильним, і наш герой опинився в жаданому кріслі.

Загалом, інакше як подарунком на пам’ять від влади, що йде, призначення Глотова не назвеш: «Після нас хоч потоп!» З огляду на його колишні заслуги, можна прогнозувати, що прогресивне законодавство України в сфері телекомунікацій і радіочастотного ресурсу, яким по праву може пишатися наша країна, реалізовуватимуть дуже і дуже своєрідно.