Троє проти одного. Чого насправді хочуть від «Українського Мобільного Зв’язку» його конкуренти?

Завершення 2007 року ознаменувалося новим раундом того, що зазвичай подається як боротьба малих операторів мобільного зв’язку за встановлення «справедливих» умов гри на ринку. В авангарді, як і взимку минулого року, опинилася компанія «Голден Телеком». На підтримку заявлених нею позицій знову виступили «Українські Радіосистеми» (ТМ «Білайн») і «Астеліт» (ТМ life:). Як хлопчика для биття учасники цієї Антанти (дослівно — Троїстого союзу. — Р.Б.) таки вибрали великого міжнародного оператора — «Український Мобільний Зв’язок» (ТМ МТС).

Однак те, що рік тому обернулося несподіваним успіхом аутсайдера ринку, яким є «Голден Телеком» (база цього оператора становить менш як сорок тисяч абонентів), тепер може завершитися дуже неприємною поразкою. Як для самої компанії, так і для її керівництва. З усіма кар’єрними наслідками, що випливають.

26 грудня генеральний директор «МТС-Україна» Павло Павловський повідомив, що з 1 січня 2008 року компанія припиняє прямий обмін трафіком із «Голден Телекомом». Причиною такого різкого кроку було заявлено небажання МТС терпіти ситуацію, за якої «Голден Телеком» не тільки має найнижчу ставку інтерконекту на ринку та активно заробляє на цій різниці, а й наполягає на подальшому зниженні існуючих ставок. Нині за доступ до мережі «МТС-Україна» «Голден Телеком» сплачує всього 45 коп./хв. при середньоринкових 50 коп./хв.

Своєю чергою, «Голден Телеком» звернувся до Господарського суду Києва та як забезпечувальний захід для позову домігся заборони на «будь-які дії, спрямовані на обмеження пропускання телефонного трафіка від абонентів і споживачів фіксованої й мобільної мереж «Голден Телекому» до абонентів мережі МТС на прямих каналах зв’язку». Генеральний директор «Голден Телекому» Андрій Міліневський сказав, що «МТС укотре намагається використати своє монопольне становище й вирішити комерційне питання силовим способом. Ми очікуємо, що НКРЗ і АМКУ найближчим часом візьмуть участь у захисті прав абонентів фіксованого зв’язку України від тиску великих мобільних операторів...» Ці пафосні заяви в деталях повторювали риторику пана Міліневського зразка лютого-березня 2007 року.

Через два-три тижні на підтримку «Голден Телекому» виступили «Астеліт» і «Ук­раїн­ські Радіосистеми». Вони заявили, що вважають діючі ставки інтерконекту в мережі МТС несправедливими й такими, що підлягають перегляду. І дії, й аргументи цих компаній вражаюче нагадували події минулого року, в результаті яких «Голден Телеком» зміг вибити для себе виняткові умови розрахунків із МТС. Тим часом у самій МТС зробили висновки з тих подій і добре підготувалися до нової конфронтації.

Щоб не давати приводів для обвинувачень в обмеженні прав абонентів, компанія відразу ж заявила, що задіє резервні канали маршрутизації. Тим самим єдина відмінність того, що відбувається, від штатної ситуації звелася до того, що компанії не мають одна перед одною зобов’язань по розрахунках за трафік. Абоненти взагалі не помічають того, що обслуговування їхніх дзвінків здійснюється якось інакше, ніж звичайно. Більш того, цього разу керівництво МТС привселюдно поставило своїм опонентам кілька гострих запитань. На які так і не одержало відповіді від своїх опонентів.

Передусім привертає увагу той факт, що коаліція малих операторів вимагає переглянути ставки винятково від однієї з двох найбільших компаній на ринку. Хоча інтерконект із «Київстаром» оплачується за точнісінько такими самими ставками, як і у випадку з МТС. Цей примітний факт набуває особливого значення з огляду на структуру власності «Голден Телекому», УРС, «Астеліта» і «Київстара». За всіх відмінностей їхніх інтересів, амбіцій і становища на ринку об’єднуючим чинником для усіх згаданих операторів є відома «Альфа-груп», котра володіє пакетами акцій усіх чотирьох компаній.

Відома своєю агресивністю і здатністю до багатоходових комбінацій «Альфа-груп» заробила дуже специфічну репутацію. За визнанням управляючого її телекомунікаційними активами А.Резніковича, спроби ввійти в альянс із провідними компаніями світу не мали успіху. Під впливом гіркого досвіду Telenor, TeliaSonera, Cukurova Group, МТС та інших публічних компаній, які мали справу з паном Фрідманом і його колегами, європейські компанії категорично не хочуть мати з ними нічого спільного.

Інше слабке місце в риториці керівництва «Голден Телекому» пов’язане з таким маловідомим аспектом бізнесу цієї компанії, як діяльність на ринку міжоператорських підключень. Обслуговуючи трафік великих і малих компаній, «Голден Телеком» заробляє чималі гроші. Вибивши 2007 року особливі умови при розрахунках із МТС, компанія одержала можливість заробляти гроші буквально з повітря, граючи на різниці у ставках доступу, яка раптом з’явилася.

Тому декларації про «захист прав абонентів» із боку керівництва «Голден Телекому» здаються лукавими й непереконливими. Істинні мотиви організаторів останнього за часом конфлікту полягають у тому, щоб, як мінімум, одержати преференції від МТС.

У кожному разі, на швидкий успіх розраховувати «Голден Телекому» не доводиться. Ставка на використання судових інстанцій для вирішення своїх бізнес-питань малоефективна. Ринок телекомунікацій вирізняється високим ступенем взаємної залежності його учасників. Спроби силового перерозподілу правил гри загрожують малопрогнозованими наслідками.

Той, хто сіє вітер, пожне бурю.