Торгова війна і Україна

Сьогодні Україна – одна з найбільш відкритих економік світу. І можна було б порадіти, якби цей факт не супроводжував величезний дефіцит торгового балансу з сумною тенденцією до зростання. За підрахунками Нацбанку, баланс зовнішньої торгівлі товарами та послугами України в 2017 р. був зведений з дефіцитом 6,85 млрд дол., що на 25,2% більше дефіциту–2016. А в період з січня по травень нинішнього року баланс зовнішньої торгівлі товарами та послугами вже зведено з дефіцитом на рівні 2,91 млрд дол., що на 23,3% вище дефіциту аналогічного періоду 2017 р.

У сучасному світі досягти позитивного балансу зовнішньої торгівлі сьогодні не можна без серйозної стимуляції розвитку власного виробництва і захисту внутрішнього ринку. Так, президент США Д. Трамп схвалив введення нових мит на імпорт сталі і алюмінію, чим порадував американських металургів і засмутив конкурентів з інших країн. Аналітики розцінили цей крок як оголошення глобальної торгової війни, яка може торкнутися значної кількості товарів і країн, і набути загрозливих масштабів. Україна теж не зможе залишитися осторонь. Хоча американський ринок далеко не основний для наших сталеварів, рішення Трампа вже починає позначатися і на їх роботі.

Зростання завантаження сталеплавильних потужностей в США, на думку профільних світових аналітиків, призведе до зменшення річного імпорту сталі в США на 8-13 млн т. Ці обсяги необхідно буде перерозподілити на світовому ринку, що, в цілому, погіршить перспективи всіх експортерів сталі. Вітчизняні сталевари постраждають навіть не через втрату американського ринку, а тому, що глобальна проблема надлишкових потужностей в металургії стане ще більш чутливою. Умови ведення бізнесу стануть жорсткішими, а тиск на ціни – ще сильнішими. Глобально введення мит на сталь і руду з боку США вже призвело до падіння ціни на руду в Китаї та Австралії більш ніж на 10%. А адже експорт металу на сьогоднішній день це фактично більше третини експорту України.

Вітчизняним металургам терміново треба шукати нові ринки і ні в якому разі не втратити свій власний. Китайці, яких сьогодні починають витісняти з ринків Європи і США, також шукають нові можливості збуту своєї продукції і готові посилено демпінгувати. Дешевий китайський метал здатний в найкоротші терміни і якщо не знищити, то серйозно підірвати нашу металургійну промисловість. Уряду терміново необхідно прийняти стратегічне рішення щодо підтримки виробників і захист внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції. Як мінімум – віддавати пріоритет вітчизняним компаніям у тендерах державних компаній.

Більшість країн світу використовують різні способи обмеження доступу на свої ринки іноземних конкурентів. Наприклад, законодавчо закріплюється право місцевих компаній на пріоритет в рівні цін, тобто за інших рівних умов виграш присуджується місцевому постачальнику. Цінова "фора" для місцевих гравців може становити від 6% (США, Канада) до 15% (Кувейт, Індія). У ряді країн до торгів не допускаються ті іноземні учасники, які у своїх пропозиціях не передбачають передачу частини підряду місцевим фірмам. А ще – частина держзамовлення резервується для певних категорій постачальників, наприклад малого бізнесу, організацій інвалідів, установ пенітенціарної системи і т. д. Крім того, великі контракти часто навмисно розбиваються на більш дрібні для полегшення доступу національним виробникам.

У сучасних умовах все частіше стали використовуватися менш явні способи обмежень, такі як нетарифні заходи (стандарти, сертифікати, ліцензії тощо). СОТ забороняє цілеспрямовано підтримувати національний бізнес, але, наприклад, не забороняє підтримувати малий і середній бізнес. В результаті в держзакупівлях США не менше 20% зарезервовано для таких компаній. Директиви ЄС навіть більш суворо, ніж правила СОТ забороняють преференції для національних компаній при держзакупівлях. Однак, наприклад, в Угорщині є пільги для підприємств, які створюють робочі місця для угорців.

А у Франції на держтендерах перемагають не ті, що запропонували найменшу ціну товару, а ті, хто запропонував найкращу ціну та умови обслуговування протягом усього періоду експлуатації. І французькі фірми часто перемагають лише за рахунок більш близькою логістики і сервісних центрів.

На жаль, українські чиновники не мають поки традицій та усталених прийомів підтримки вітчизняного бізнесу. А якість, а іноді і безпека продукції, що купується, відходять на останній план. Найбільш яскравий приклад – спроба закупівлі підприємствами "Укрзалізниці" вагонного лиття китайського виробництва. Як повідомляло LB.UA, "Укрзалізниця" в лютому 2107 року оголосила два тендери на закупівлю литих запасних частин при встановленій максимально допустимій ціні в 96 тис. грн за один комплект. Українські підприємства, що виробляють дану продукцію – "Кременчуцький сталеливарний завод" (Полтавська область) і "Азовмаш" (Донецька область), – відразу ж відмовилися від участі в торгах, оскільки максимально допустима ціна була нижче собівартості їх продукції. Заявки на участь у зазначених торгах подали компанії, що не мають власної виробничої бази. Вони запропонували китайське лиття, виготовлене для Росії і зберігається на складах Китаю ще з 2012-13 рр ..

У результаті розголосу таких кричущих фактів, ініційованого металургами, закупівлі неліквідного вагонного лиття вдалося уникнути. Угода була заблокована через невизначені технічні характеристики продукції. При розслідуванні з'ясувалося, що китайські заводи не виконували вимог, що пред'являються укараїнським монополістом до вітчизняних виробників при виробництві аналогічної продукції. А адже на кону чиновницької байдужості по суті стояло майбутнє вітчизняного вагонобудування і значних потужностей металургії, а, можливо, і життя людей...

В поточний момент схожа ситуація може складеться з закупівлями тієї ж Укрзалізницею вантажних вагонів. В адміністрації монополіста серйозно обговорюють можливість закупівлі вагонів у китайських виробників. І це в той час, коли, ледь виживає в важких умовах внутрішнього ринку, позбавлене традиційних ринків збуту СНД, українське вагонобудування завантажено в кращому випадку на 15-20 % потужності. Тепер вже вагонобудівники б'ють на сполох.

Актуальною для всієї країни в останній тиждень стала зупинка Дніпроазот, єдиного українського виробника хлору для знезараження питної води, і, за сумісництвом одного з виробників азотних добрив. Робота хімічного підприємства стала просто не можливою на тлі високої ціни основної сировини - природного газу. Конкуруючі за український агроринок російські і навіть європейські виробники користуються перевагою порівняно низьких цін на сировину і просто видавлюють українських хіміків з внутрішнього ринку.

Що відповідатимуть чиновники?...

Коментар експерта

Віктор ГАЛАСЮК, голова Комітету ВР з питань промислової політики та підприємництва

– В успішних країнах публічні закупівлі – не лише механізм задоволення суспільних потреб, а й інструмент розвитку економіки. Справа в тому, що у нашої економіки критично висока імпортозалежність. На фоні хронічно дефіцитного торговельного балансу це послаблює гривню та розкручує маховик інфляції. Імпорт перевищує 50% ВВП, тоді як в США та Китаї – менше 20%. В сфері держзакупівель ситуація ще гірша – тут проникнення імпорту у нас доходить до 38%, тоді як в США та Японії цей показник менш ніж 5%, а в ЄС - 7,9%.

Україна сьогодні потрійний донор для успішних сусідів – "постачальник" сировини, людей та грошей. Наголошую, навіть грошей! Публічні закупівлі в Україні сягають майже 400 млрд грн на рік, це майже 13% ВВП країни. І значна частка цих коштів йде з наших з вами кишень на підтримку іноземних виробників – купівлю польських трамваїв, французьких вертольотів, білоруської агротехніки... А це "мінус" і в торговельному балансі, і при розрахунку ВВП, і в кишенях громадян. Цю хибну економічну модель треба негайно виправляти!

Переконаний, що вже восени парламент прийме у другому читанні ініційований РПЛ законопроект №7206 "Купуй українське, плати українцям". Ми створимо нові "правила гри" в інтересах українських виробників та споживачів. Вітчизняні промислові підприємства отримають додаткові замовлення на десятки мільярдів щороку, а українці – роботу, вищу зарплату і якісні національні товари.

Закон надасть 11-відсоткову цінову перевагу українській продукції. В США, де з 1933р. діє закон "Купуй американське" встановлена 12-відсоткова цінова перевага для американських виробників – малого та середнього бізнесу.