«Тінь» легалізується постановою уряду?

З 10 липня 2008 року акцизні марки збираються видавати безкоштовно. У кожнім разі, це випливає з тексту проекту постанови Кабміну «Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з посиленими захисними елементами для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів»: «...забезпечити до 15 серпня 2008 р. безкоштовну видачу марок акцизного збору нового зразка з посиленими захисними елементами підприємствам-виробникам і імпортерам алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суб’єктам господарювання, котрі здійснюють оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями в обмін на повернуті марки акцизного збору попереднього зразка і для маркування залишків алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками попереднього зразка».

Парадокс полягає в тому, що в умовах, коли неможливо об’єктивно оцінити торговельні запаси, переклеювання марок сприяє не очищенню ринку від нелегальної продукції, а зловживанням, від яких страждають легальні виробники, торговельні оператори, держбюджет. Страждають і споживачі, котрі, купуючи товар із новою «супернадійною» маркою чи навіть із двома марками, наклеєними хрест-навхрест, можуть «нарватися» на фальсифікат. Адже варто на погану марку наклеїти хорошу, як продукція легалізується. І найприкріше, що ми це вже проходили...

Операція «переклеювання»

Легальні оператори ринку ремствують, що в результаті заміни 2005 року марок нового зразка знадобилося майже вдвічі більше, аніж було потрібно для «філателістичних» операцій над нормальним місячним запасом алкоголю в торгівлі, що становить 115—120 млн. пляшок. Коли таку операцію з посилення захисту акцизних марок проводити часто (нагадаємо, що в попередній редакції проекту датою оновлення марок значилося 1 листопада 2007 року), то реш­та підступів «тіньовиків» можуть видатися дитячими іграми в пісочниці. Хоча робиться це під хорошими гаслами захисту від підробок, посилення контролю за виробництвом і оборотом акцизної продукції, зменшення нелегального обороту, захисту життя та здоров’я громадян від неякісної продукції.

Зауважте, у числі набувачів марок на переклеювання значаться практично всі торговці алкоголем. І відповідно до проекту постанови вони не платитимуть ні за марку, ні тим більше акцизний податок. Погодьтеся, спокуса велика: задарма і без особливого ризику дістати право на легальний продаж ліквідного неврахованого продукту, не обтяженого податками. І це плата за запровадження марок із посиленими захисними елементами, а фактично за те, що свого часу було пролобійовано голографічний захист нібито зі стовідсотковою гарантією від підробок. Але, як бачите, не спрацювало — голограми легко підробляють. Даремно тільки витратилися. І сьогодні замість визнання цієї помилки пропонується йти шляхом посилення захисту марок, що в результаті тільки робить їх дорожчими у виробництві.

Хоча нині не секрет, що основа алкогольного фальсифікату — неврахований спирт, а марка до нього жодного стосунку не має. Тут без реальних методів держконтролю не обійтися.

Покарання невинних

Викликає здивування і логіка розробників постанови. Наприклад, чим пояснити примусову зміну акцизних марок у тютюновій галузі, яка жодною мірою не потерпає ні від контрабанди, ні фальсифікату. І це загальновизнаний факт. Що ще треба доводити, коли 4 жовтня на семінарі для представників податкових служб країн СНД, присвяченому практиці адміністрування акцизного збору на тютюнову продукцію, не без гордості прозвучали слова першого заступника голови ДПАУ Вадима Кайзермана: «На сьогодні вже не існує проблеми контрабанди на ринку тютюну. За оцінками експертів, ринок фальсифікованої тютюнової продукції становить не більш як 1% і істотно не впливає на стан галузі». Тоді які можуть бути підозри щодо зростання «тіньового обороту» сигарет і чому тютюнова галузь, у якій надходження акцизного збору до дер­жавної скарбниці вищі від намічених (за дев’ять місяців надходження сягнули 1,5 млрд. грн.), узагалі фігурує в проекті постанови КМУ, підготовленому в ДПАУ?

Навіщо ще на 70% підвищувати вартість сигаретних акцизних марок, які й так у 2,5 разу дорожчі за російські? Тому що це забезпечить понад 90 млн. зі 120 млн. грн. запланованих додаткових надходжень від необгрунтованого подорожчання? Але це ж не надходження до держбюджету, це його втрата понад 22 млн. грн. від недоотриманого податку з прибутку. Це гроші, які з’являться на рахунку ДПАУ для розрахунку за дорогі марки.

То, може, замість того щоб бідкатися про зростання витрат поліграфкомбінату «Україна», потрібно подумати про скорочення невиправданих витрат, які призвели до первісного завищення собівартості голографічного захисту? Є ще один резерв — скорочення маржі між вартістю реалізації акцизних марок суб’єктам господарювання і платою за їхнє виробництво. Тоді фіскальним органам не доведеться думати, куди прилаштувати «зайві» гроші, готуючи у творчих муках інші «корисні» проекти, котрі дозволяють плату за марки витрачати, зокрема, і на ремонт приміщень, закупівлю оргтехніки для служб, що адмініструють акцизний збір.

Кому густо, а кому пусто

Цивілізована торгівля теж випробувала на собі, що таке інвентаризація підакцизної продукції і переклеювання марок. Саме для неї марок чомусь бракує. Так, підприємство зі стовідсотковими іноземними інвестиціями «БІЛЛА — Україна» свого часу одержало лише 25% марок акцизного збору від потрібної кількості. Відповідно, законослухняне підприємство об’єктивно не мало змоги перемаркувати всі наявні запаси алкоголю та сигарет. Проте даний факт не завадив податковій міліції вилучити з обороту підприємства тільки в дніпропетровському супермаркеті «БІЛЛА» 12,5 тис. пляшок алкоголю і 5 тис. пачок сигарет на загальну суму 215 тис. грн. У харківській філії вилучили 50 тис. одиниць продукції і наклали штраф на директора в розмірі 7175 грн.

Однак, що найцікавіше, тоді постанови Кабміну №1636 і 1703 від 2003 року, котрі нічим не відрізнялися від нині підготовленого проекту, були оскаржені в господарському суді. Відповідачем був Кабінет міністрів. Позивачем — Науково-виробнича фірма «Зігфрід» і «БІЛЛА — Україна». Остання інстанція — Вищий господарський суд визнав неправомірність дій КМУ в частині ухвалення таких норм. Тому нова постанова, що приписує провести інвентаризацію, переклеювання й обмеження строку дії вже наклеєних марок, імовірніше за все, теж буде оскаржена в суді, рішення якого неважко спрогнозувати.

А я кажу «нерегуляторний»...

І при всьому цьому розробники проекту постанови вперто не бажають визнавати підготовлений документ регуляторним, тобто нормативно-правовим актом, «який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами дер­жавної влади та суб’єктами підприємництва». Розробники посилаються на регламент уряду, але якось не помічають у ньому §48, п.3 котрого передбачає, що проекти регуляторних актів готуються з урахуванням Закону «Про принципи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Проект не раз подавали на узгодження в зацікавлені міністерства, але досі до нього не підготовлено аналіз регуляторного впливу, яким було б визначено, чи насправді існує проблема, і чи може вона бути вирішена з допомогою ринкових механізмів замість держрегулювання. Документ навіть належним чином не опубліковано для отримання зауважень і пропозицій.

Природно, профільні підприємства й асоціації б’ють на сполох — шлють листи в Мінфін, Мінекономіки, ДПАУ, прем’єр-міністру. У відповідь у кращому разі отримують обіцянку, що порушені ними питання будуть враховані чи розглянуті робочою групою під час розгляду проекту постанови.

Спроба «ДТ» прояснити ситуацію в департаменті акцизного регулювання теж успіхом не увінчалася. Там запевнили, що «рано коментувати дане питання, адже воно ще навіть не підготовлене на Кабмін». Може, й так. Але як би незабаром уже не стало пізно...

У цивілізованих країнах плату за марки або взагалі не стягують (Німеччина, Ірландія, Іспанія, Нідерланди, Португалія), або, щоб не було спокуси створювати позабюджетні фонди, вона входить до складу акцизного збору (Бельгія, Угорщина, Греція, Люксембург, Румунія, Чехія). Досить багато країн, де акцизні марки взагалі не використовують: Австрія, Австралія, Великобританія, Ізраїль, Франція, Швейцарія. А в Туреччині, де уряд ухвалив рішення з 1 січня 2008 р. наносити на марки додаткову інформацію (найменування продукції та дату її виробництва), оснащення тютюнових і лікеро-горілчаних підприємств додатковим поліграфічним устаткуванням, а також наступні операційно-експлуатаційні витрати здійснюватимуть за державний кошт.

Коментарі експертів

Володимир Кучеренко, перший заступник гендиректора корпорації «Укрвинпром»:

— Це непопулярний захід із боку держави, яким вона демонструє своє ставлення до товаровиробників. Зрозуміло, його результат буде протилежним очікуваному — ринок наповниться неякісною продукцією. Під час переклеювання марок ринок зреагує блискавично: тимчасовий дефіцит призведе до напливу фальсифікату. Такий підхід однозначно не є доцільним. Він не веде до контролю ринку і наповнення бюджету. Щоб запустити нову акцизну марку, потрібно змінювати технологічне устаткування на підприємствах. Для цього будуть потрібні час і гроші.

Водночас досі не створено обіцяних державних інспекцій з контролю за якістю вина. Марками їх не заміниш. Тим більше що варто було маркам з’явитися на ринку, як їх одразу підробили. І так, що від справжніх не відрізнити. Прикро, що, розробляючи проекти, не радяться з професіоналами.

Володимир Пилипчук, начальник юридичного відділу асоціації «Спілка оптовиків і виробників
алкоголю та тютюну»:

— Проект постанови суперечить Закону «Про держрегулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», відповідно до якого вже закуплені марки попереднього зразка використовують у виробництві алкогольних напоїв і тютюнових виробів до їхнього повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби перебувають в обороті до їхньої цілковитої реалізації в межах придатності для споживання.

Законом України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» не передбачено видачі акцизних марок без оплати їхньої вартості і без оплати акцизного збору. Не кажучи вже про те, що, відповідно до закону, марки акцизного збору реалізуються виключно виробникам й імпортерам, а наклеювання їх на продукцію дозволяється виключно в процесі її виробництва.

Валентина Хоменко, генеральний директор асоціації «Укртютюн»:

— Підстав для запровадження марок акцизного збору нового зразка з посиленими елементами захисту для маркування тютюнових виробів немає. Асоціація «Укртютюн» зверталася з цього питання до Кабінету міністрів, Мінфіну, Мінекономіки, ДПАУ. На жаль, у відповідь одержали відписки.

ДПАУ з якихось своїх міркувань не вважає цей проект регуляторним актом. Його вже повторно розсилають на узгодження центральним органам виконавчої влади, але не опублікували офіційно, як це передбачено Законом «Про принципи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності». Таким чином, галузь позбавлена можливості брати участь в обговоренні проекту.