До ювілеїв ставлюся скептично. Тож із обережністю сприйняв заяву про 150-річний ювілей діяльності в Україні, навіть з огляду на популярність компанії — Siemens. Проте минулого четверга все стало на свої місця — Київ відвідав заступник голови правління Siemens AG Фолькер Юнг і взяв участь в урочистому прийомі з нагоди 150-річчя діяльності АТ «Сіменс» в Україні. Нікуди не подінешся — 150 так 150.
У це складно повірити, але своє перше замовлення «Сіменс» одержав ще під час російсько-турецької війни, коли в Російській імперії з’явилася гостра потреба в оперативному зв’язку між театром воєнних дій у Криму і Санкт-Петербургом. Тоді німці виграли контракт і на прокладання телеграфної лінії Севастополь—Херсон—Одеса—Київ—Москва—Санкт-Петербург.
Потім пішли замовлення, пов’язані з електротехнічним оснащенням міського транспорту й електростанцій у Києві, Львові, Житомирі, Чернівцях, обладнанням телефонних станцій в Одесі і Катеринославі (Дніпропетровськ)… Брала участь компанія й у найбільшому на той час проекті з будівництва й оснащення Дніпровської ГЕС під Запоріжжям (1927—1932 рр.).
А 1992 року німецький «Сіменс» першим серед великих іноземних компаній відкрив представництво в незалежній Україні. Йому є що запропонувати. Адже інфраструктура України, яка об’єднує енергетику, зв’язок, промисловість, транспорт, медицину та інше, й досі потребує модернізації. Для побудови ринку потрібні нові техніка і технології. А це саме коник «Сіменса». Тільки нині замість павутиння телеграфних проводів Україну покривають оптоволоконними лініями зв’язку і мобільними стільниками, здійснюється модернізація систем автоматизованого управління техпроцесами на металургійних і машинобудівних підприємствах, а замість трамваїв і фунікулера створюються нові вантажопасажирські магістральні електровози... Гроші також не ті, що раніше. За роки незалежності оборот компанії виріс практично вдев’ятеро і досяг 127 млн. євро.