Справа про вертоліт. Звернення до генпрокурора В.Пшонки

Чи можна розважатися, стріляючи по людям і вертольотах із мисливської зброї? Чи можна залишатися безкарним, якщо твій син - працівник прокуратури? Чи можна порушувати Кримінальний процесуальний кодекс слідчому МВС і прокуророві обласної прокуратури? Чи може генеральний прокурор навести лад, якщо деякі його підлеглі, схоже, хочуть спровокувати мітинги протесту, звернення до Європейського суду й показати всьому світові, що права людини, права журналіста в Україні, елементарний здоровий глузд, нарешті, - порожній звук?

Кримінальна справа, про яку ми вам сьогодні розповімо, ніколи б не стала предметом розслідування DT.UA. Розслідувати тут нічого. За два роки міліція провела всі необхідні оперативно-слідчі дії, результати розслідування підтверджені судом. Встановлено й доведено вину конкретної особи у скоєнні злочину. Скандал в іншому - протягом двох років окремі посадові особи прокуратури в елементарній справі, по суті, не допускають притягнення хоч до якоїсь відповідальності підозрюваного у скоєнні злочину. Саме тому маленька історія з провінційного казусу виросла до масштабу, значущого для оцінки всієї нашої правоохоронної системи. Тепер це аргументи для ключового питання вітчизняної конфліктології: чи може в Україні у представників влади бути хоч якась повага до закону, чи все це - "розвід для лохів", і на постріл треба відповідати чергою, а на свавілля - війною, не сподіваючись, що хтось, крім тебе, стане захищати твої права і законний правопорядок? Нині відповідь на це запитання - в руках Віктора Пшонки. І українського суспільства.

28 травня 2013 р. Жовтневий районний суд Полтавської області розглянув матеріали цієї кримінальної справи й ухвалив рішення, підтверджене два тижні тому, 14 жовтня, Апеляційним судом Полтавської області. Таким чином, усі деталі та обставини справи засвідчив суд, і ми можемо оперувати фактами, не остерігаючись бути звинуваченими в необ'єктивності.

Отже, кримінальну справу було порушено за зверненням громадянина О.Новожилова 31 липня 2011 р. 2 серпня у Дніпровський райвідділ міліції Дніпропетровської області звернувся громадянин Борис Філатов із заявою про скоєння злочину, в якій попросив притягнути до кримінальної відповідальності громадянина Мирона Сосновського за замах на його життя. 31 липня 2011 р. у дачному селищі Підгороднє під Дніпропетровськом Філатов перебував у себе вдома. О 7.45 на територію його ділянки приземлився вертоліт AS-350, що належить Філатову й пілотований Новожиловим. У присутності численних свідків Новожилов заявив, що при заході на посадку вертоліт обстріляв із близької відстані з гвинтівки сусід Філатова, в якому він та другий пілот О.Клюк упізнали громадянина Мирона Сосновського. Співробітники міліції , які незабаром прибули, виявили, що, як мінімум, чотири кулі від пневматичної зброї великої потужності завдали механічних пошкоджень втулці лопаті гвинта й капоту редуктора вертольота, а ще кілька пострілів зроблено по будинку на ділянці Філатова й паркану. Балістична експертиза засвідчила, що стріляли з гвинтівки BSA Super, спеціальної зброї для полювання на великих тварин, патронами марки "Діабло" калібру 5,5 мм, які становили при пострілах із близької та середньої дистанцій смертельну загрозу для життя пілотів вертольота. Така фабула справи, що лягла в основу резонансного розслідування і судового процесу.

Тут ми маємо зробити невеликий відступ із розповіддю про фігурантів справи. Мирон Сосновський - постать абсолютно непублічна, і даних про нього у відкритій пресі небагато. Цей заможний, судячи з будинку та ділянки, бізнесмен - у минулому спортсмен-дзюдоїст. А тепер - президент клубу дзюдо "Тайфун". Подейкують, що в специфічних колах Дніпропетровська він відомий не тільки на ім'я, а й на авторитетне прізвисько "Мирон". На думку дніпропетровських журналістів, Сосновський і дзюдоїсти мають славу учасників не лише спортивних змагань, а й бізнес-конфліктів, у яких організована й тренована сила виступає як вирішальний аргумент. Син Сосновського Ярослав - начальник відділу прокуратури Дніпропетровської області, відповідає за нагляд за пенітенціарною системою - в'язницями та "зонами" області. Мирон і Ярослав Сосновські, попри гучне дворічне розслідування, обвинувачення та безліч публікацій у дніпропетровській пресі, публічно не коментували жодної обставини цієї справи.

Борис Філатов - досить впливова в Дніпропетровську особа. Як адвокат він також співпрацював у деяких проектах із групою "Приват" українського олігарха Ігоря Коломойського. 2005 р. Філатов став офіційним доларовим мільйонером і відтоді відомий у Дніпропетровську своїми громадськими та журналістськими проектами. Кілька років був автором і ведучим телепрограми на дніпропетровському "9 каналі", що належить Коломойському.

В інтерв'ю DT.UA пан Філатов коментує резонансну справу.

- Борисе, що саме встановив полтавський суд? Прокоментуйте рішення.

-Суд підтвердив, що всі матеріали міліцейського розслідування нападу на мене та на екіпаж вертольота достовірні. І, отже, переконливо підтверджують вину Мирона Сосновського. Розслідування МВС повністю підтвердило його вину, а також виявило ще одне серйозне правопорушення - у Сосновського знайшли мисливську зброю, незаконно перероблену на бойову. Суд підтвердив об'єктивність встановлених даних і небажання слідчих органів давати справі законний хід у суді. Суд також визнав незаконним закриття кримінального провадження слідчим І.Демидовим, який чомусь не побачив в обстрілі з гвинтівки факту карного правопорушення, задокументованого його колегами - працівниками міліції. Я вважаю, що на підставі судового рішення Демидов і його процесуальний керівник прокурор Г.Прокопенко мають бути негайно відсторонені від цієї кримінальної справи, а також що є всі підстави для порушення справи проти них - за приховування злочинця. Їхня вина не менш, а можливо - і більш тяжка, ніж вина Сосновського.

- А які обвинувачення можна пред'явити Демидову й Прокопенку?

- Насамперед, їх потрібно відсторонити від ведення справи. Відповідно до Кримінального процесуального кодексу, якщо справу припинено слідчим і наглядовим прокурором, а суд визнав їхню помилку, - вони мають бути беззастережно відсторонені, проти них необхідно розпочати розслідування, причому негайно. Їх мали відсторонити ще в травні - після рішення першої інстанції. Це не мої побажання - це однозначні норми закону. Але чомусь прокуратура не вдається до законних дій, щоб виконати рішення суду. Нічого не робиться й тепер - після повторного рішення в апеляції. Я не знаю, як ще привернути увагу до невиконання рішення судів, - сподіваюся, генеральний прокурор і президент України після мого звернення все-таки примусять полтавську прокуратуру діяти згідно із законом і покарають винних.

Я офіційно заявляю, що старший слідчий УМВС України в Полтавській області, куди чомусь було передано справу, І.Демидов, як працівник правоохоронного органу, зловжив своїм службовим становищем під час розслідування кримінального провадження №12012180070000054. Маючи всі докази вини
М.Сосновського та всі законні підстави для притягнення його до кримінальної відповідальності, Демидов навмисне, в інтересах Сосновського, приховав факт скоєння злочинів. 11 березня 2013 р. він вніс неправдиві дані з ознаками службової підробки і підписав незаконну постанову про закриття кримінальної справи. І до того ж повернув Сосновському незаконно перероблену зброю.

А процесуальний керівник - прокурор прокуратури Полтавської області Г.Прокопенко, що здійснював нагляд за досудовим розслідуванням, також став на бік Сосновського і не скасував незаконної постанови слідчого. Крім того, прокурор Прокопенко тривалий час після закриття слідчим кримінального провадження тримав у прокуратурі всі матеріали слідства, не даючи можливості мені та моїм представникам ознайомитися з документами. Це доводить, що Прокопенко особисто сприяє ухилянню Сосновського від кримінальної відповідальності.

Я прошу притягнути до кримінальної відповідальності Демидова і Прокопенка за статтями 27, 364 частина 3;
366 частина 2; 397 частина 2 Кримінального кодексу України.

- Але Демидов теж має аргументацію своїх рішень. Яка позиція слідства?

-Так, це дуже потішно. Сосновський - офіційний власник гвинтівки, з якої, як довела експертиза, обстріляли вертоліт і мій будинок. Таких гвинтівок у Дніпропетровській області всього дві - це спеціальна зброя великої потужності, з якою можна полювати навіть на великих хижаків. Вона комплектується оптичним прицілом і патронами невеликого калібру, але великої пробивної сили та убивчості. Такі кулі смертельно небезпечні для людини і цілком могли завдати вертольотові критичних пошкоджень. Під час проведення обшуку в будинку Сосновського гвинтівка, яка належала йому, нібито зникла. Але є показання свідків, є балістична експертиза, Сосновського впізнали пілоти вертольота. Зникнення зброї у зв'язку з цим є для нього обтяжуючою обставиною, спробою приховати від слідства ключовий доказ. Адже якщо Сосновський невинний - що йому приховувати? Проводь експертизу, і, якщо він не стріляв із гвинтівки, експертиза тут-таки доведе його невинність. Однак слідчий зникнення гвинтівки трактував не як обтяжуючу обставину, а як… відсутність факту правопорушення! Мовляв, гвинтівку вашу вдома не знайшли? Ну, нема, то й суду нема. Що тут коментувати? "Рафик ни в чем не виноват". Слідчий Демидов напевно виправдав би і Лі Харві Освальда - адже, коли його заарештували, він теж був без гвинтівки.

- Яких результатів ви чекаєте? Ви хочете посадити Сосновського у в'язницю?

-Може, в це й важко повірити після всього, що сталося, але в мене немає ніякої особистої вендети - ні з Сосновським, ні з Демидовим, ні з Прокопенком. Я просто хочу, щоб усе було зроблено законно. Якщо є рішення суду - його потрібно виконати негайно. Слідчого, за законом, треба відсторонити, а кримінальне провадження - передати в суд. І суд, неважливо, який - полтавський, дніпропетровський, київський, - хай приймає рішення, з яким я погоджуся. Хай притягне не до кримінальної, а до адміністративної відповідальності, хай знайде докази невинності або підстави не притягувати до відповідальності. Але хай це зробить суд на гучному, відкритому засіданні. Я категорично проти закриття справи тільки з тієї причини, що слідчий Демидов щось отримав і тому самостійно вирішив, ніби інтереси Сосновського вищі за інтереси закону, і судити такого "авторитета" - не по "поняттях". Для мене це просто стало справою принципу.

Чесно кажучи, я вимагаю всього лише, аби до мене ставилися як до громадянина і людини. Я не хочу, щоб моя сім'я жила по сусідству з людиною, котра може безкарно обстріляти мій будинок із гвинтівки, наперед знаючи, що прокуратура, в якій працює її син, прикриє будь-який злочин. Це що, незрозуміле чи нелогічне для когось прохання? Якби Сосновський одразу після інциденту прийшов, перепросив, компенсував збитки, одне слово - повівся по-людськи, можливо, я б і не став подавати заяву. Але Сосновський не вважає за потрібне попросити вибачення. Він упевнений, що його зв'язки в прокуратурі дозволяють йому поводитися як бандиту і не боятися жодної відповідальності. Коли я бачу, як високопоставлені співробітники правоохоронних органів вдають, ніби не помічають порушень закону, і не виконують рішення судів, розумію: моя справа - це не просто моє особисте. Це ознака того, що проста людина, у якої немає хороших адвокатів, як у мене, немає ресурсів для нескінченних позовів у Дніпропетровській та Полтавської областях, а можливо - і у всій державі, абсолютно беззахисна перед сваволею людей при владі. Сьогодні сафарі влаштовують на мене, на мій вертоліт. А завтра якийсь інший неадекватний алкоголік обстріляє вертоліт, у якому, не дай Боже, летітимуть державні високопосадовці. Моє враження таке: керівники Демидова і Прокопенка не мали можливості ознайомитися з матеріалами справи і дезінформовані своїми підлеглими. Більше того, зараз у керівництві Генпрокуратури поширюються дурні чутки, ніби журналіст Філатов із якихось особистих спонукань нападає на нещасного "старого" Сосновського. Своєю зваженою позицією я хочу спростувати цю неправду. Беззаконня - це епідемія, яка поширюється в державі швидше за нежить. Тому я не прошу нікого покарати, я не прошу якихось великих тюремних строків. Я вимагаю того, що належить за законом кожному, - справедливого суду. Сподіваюся, що увага Віктора Павловича Пшонки та інших шанованих керівників Генпрокуратури дозволить забезпечити законність у цій справі. Чи для того, аби розраховувати на справедливість, треба сьогодні влаштовуватися на роботу в прокуратуру?