Сирний парадокс

На запитання «Яким видався рік?» деякі оптимісти відповідають: «Кращим, ніж минулий, але гіршим, ніж наступний». Такої відповіді, на жаль, не може дати галузь із виробництва молока. Вперше за 13 років вона залишилася без державних дотацій. Скорочення поголів’я корів на 3,5%, порівняно з минулим роком, щорічне зменшення кількості сирого молока на 4-5%, брак обігових коштів на підприємствах, низька купівельна спроможність громадян - умови, сприятливі хіба що для мобілізації та пошуку виходів, які дозволять утриматися на ринку. Одним із таких виходів стало зростання експорту, зокрема твердого сиру.

Україна - найбільший після Білорусі експортер сиру до Росії. І якщо, за словами представників одного з провідних українських молочних холдингів, на початку року планувалося експортувати 40% цього продукту, а 60 - продати на внутрішньому ринку, то поточні підсумки засвідчили протилежне: експортовано 70%, і лише 30% сиру зміг спожити вітчизняний ринок. На цих цифрах позначилася й низька купівельна спроможність українців, які дедалі частіше віддають перевагу дешевшим, так званим сирним продуктам, чеддерним і плавленим сирам. Є попит і на маргарин, виробництво якого регулярно зростає, на відміну від інших молочних продуктів.

То чому ж, коли в країні дефіцит молока, експорт такого «молокоємного» продукту, як твердий сир (на 1 кг потрібно близько 10 л молока), не зменшується? Можливо, його фальсифікують, безконтрольно додаючи рослинні компоненти? Україна, між іншим, вважається чи не одним із найбільших світових імпортерів тропічних олій. Проте масова підробка сиру, який іде на експорт, все ж таки мало ймовірна. Справді, частина вітчизняних виробників не цурається дешевих рослинних жирів, не зазначає їх вміст на пакуванні, гордо називаючи виріб «сиром». Але експортну продукцію російські спеціалісти перевіряють доволі ретельно, це підтверджують і українські експерти.

Крім того, бути конкурентоспроможними на ринку Росії непросто - наші сири там коштують у середньому на 20 рублів більше, ніж німецькі. Загальна собівартість сирого молока, пального, електроенергії та газу цього року для українських підприємств підвищилася на 7,4%, плюс відсутність державних дотацій, - ось і ціна відповідна. В Європі ж держдотації як на молоко, так і на експорт були.

І все ж відсоток експорту високий. Одним із пояснень такої тенденції може бути, між іншим… закриття деяких молокопереробних підприємств. Так, у 2007 році їх працювало 360, у 2010-му - вже 284. Відповідно, частку молока, яка припадала на колишні виробництва, можуть використовувати діючі підприємства.

Для більшості українських виробників сиру можливість виходу на російський ринок доволі важлива, адже близько 90% усього експорту реалізується саме там. Це підтверджує АТ «Молочний альянс», загальна частка ринку якого в Україні понад 10%, зокрема сиру - 17%. Випуск цільномолочної і кисломолочної продукції та експорт - основа прибутків холдингу. Конкурентоспроможність дозволяє йому підтримувати постійне оновлення обладнання, на яке лише нинішнього року витрачено близько 105 млн. грн. «Якісного молока в країні мало. Згодом, коли, слід сподіватися, його стане більше, наявність високих технологій дозволить конкурувати з найкращими світовими брендами, - каже голова ради директорів «Молоч­ного альянсу» Сергій Вов­ченко. - Забезпечити ж себе власним молоком ми не можемо. Будувати ферми і перейти, як у Білорусі, на молочні господарства - для нас це утопія, адже в середньому холдинг переробляє півтори тисячі тонн молока на день. Щоб забезпечити себе такою кількістю сировини, довелося б побудувати 40 ферм, витративши 500 млн. дол. Років десять тому ми мали 12 підсобних господарств, які успішно продали».

В Україні наразі переробляється близько 5 млн. тонн молока на рік, а виробляється загалом понад 10 млн. тонн. Тобто 50% продукту не надходить на підприємства. Деякі молочні експерти пояснюють це його низькою якістю (недостатній вміст білків та жирів, високий рівень бактерій). Проте причина не лише в якості. Закупівельна ціна сирого молока 2011 року - 3,48 грн./л, на базарі ж домогосподарства продавали своє молоко удвічі-втричі дорожче.

За відсутності державної допомоги селянам доводиться сподіватися хіба що на благодійників. Такі приклади є. Приміром, міжнародна благодійна організація «Добробут громад» жертвує найбільш нужденним домогосподарствам корів, свиней, іншу худобу і навіть розсаду, а також обладнання для їх вирощування та заготівлі кормів. Але за обов’язкової умови, що вони подарують отриманий від худоби приплід іншим сім’ям. Корисна ініціатива, проте вона не здатна вирішити в масштабах країни проблему зниження виробництва молока чи іншої сільськогосподарської продукції.