Технології на вивіз

Чого варті розмови про залучення високих технологій та інвесторів, які профінансують їх застосування в Україні, якщо нечисленні вітчизняні розробники навіть затребуваних у світі ноу-хау не знаходять їм застосування в себе на батьківщині. У результаті українські конструкторсько-технологічні розробки світового рівня опиняються за кордоном. Більше того, українські інженери готують і запускають у сусідніх країнах сучасні виробництва, які використовують ці експортовані з України технології. Це сьогодні. А завтра продукцію нових підприємств наша країна муситиме імпортувати, щоб не опинитися на задвірках цивілізації...

Більше виробляти чи менше споживати?

Усім відомо, наприклад, як щедро нині фінансується, у тому числі і державою, встановлення сонячних і вітряних генераторів, які в перспективі обіцяють забезпечити країну значною добавкою електроенергії. Щоправда, поклавши руку на серце, зауважимо, добавка ця буде, на жаль, дорогою, і не кожен користувач їй щиро зрадіє.

А тим часом замість додаткового виробництва дорогої електроенергії, яку, до речі, ми й так експортуємо, нам би з такою ж активністю навчитися розумно її споживати. Наприклад, Захід відмовився від використання електричних "вампірів" - ламп розжарення - і підсів на світлодіодні освітлювальні прилади. А вітчизняні підприємства і сфера торгівлі, які цілодобово спалюють електроенергію, не поспішають вкладати кошти в сучасне освітлення. Хоча економіка окупності явно не на їхньому боці.

Щоправда, буває й так: ті, хто все ж таки вирішив, що настав час покласти край марнотратству, натрапляють на китайський ширвжиток з усіма відповідними наслідками. До речі, коли нову систему освітлення обирало керівництво готелю Royal Plaza Montreux (Швейцарія), то ще на початковому етапі вирішило від дешевих китайських світильників відмовитися. У тендері брали участь тільки бренди рівня Philips та Osram. Щоб вибрати переможця, залишалося тільки оцінити співвідношення ціна/яскравість. Ним виявився - хоч багато хто здивується - український виробник-розробник промислового освітлення.

Чому в Україні все навпаки? Причин не так уже й багато. По-перше, це психологія людей чи навіть генетика, що породжує в українців прагнення заощаджувати, не надто заглиблюючись у суть самої економії, що згодом трансформується в марнотратство. Орієнтація тільки на ціну - без урахування ключових характеристик, строку експлуатації пристрою (з гарантованою сталістю цих характеристик) та витрат на експлуатацію - часто підводить, і платити доводиться повторно.

По-друге, це банальна відсутність коштів. Не виділивши коштів, не матимеш економії, і знову доведеться переплачувати за електроенергію... Порочне коло замикається.

Через недостатній попит відсутня економічна доцільність розвитку масштабного виробництва сучасного освітлювального обладнання в Україні. І компанії, які володіють технологіями, змушені пропонувати свої розробки за кордон. Так, власники однієї з російських мереж супермаркетів після закупівлі в Україні партії ощадних діодних світильників для своїх торгових залів запропонували українському виробникові допомогти запустити підприємство в Росії. Ще один сучасний завод з виробництва освітлювального обладнання готується до роботи в Туреччині. На черзі Білорусь зі своєю привабливою вільною економічною зоною.

При цьому іноземці розраховують, зокрема, й на таку просту схему. Припустімо, є підприємство, яке встановило б світлодіодне освітлення, але йому бракує коштів. І є виробник цього освітлення, яке окупиться на зазначеному підприємстві приблизно за півроку. При цьому світильники беруть у лізинг, а кошти, зекономлені на електроенергії, йдуть на розрахунки за лізингом. У результаті виробник світильників реалізує товар, лізингодавець одержує свої відсотки, а підприємство - дешеве світло.

Дорога економія

Кому ж насправді вигідно заощаджувати електроенергію? Київенерго? Навряд чи - воно її продає. ЖЕКам передові технології також ні до чого: у них на папері всі лампочки світять, гроші за електроенергію списані, а фактично в під'їздах темно. (Може, це і є частиною чинної держпрограми енергозбереження?)

Найбільше в економії зацікавлені великі підприємства, які платять за електрику понад гривню за кВт/год і часом працюють у чотири зміни.

"Попит і купівельна активність в Україні залишають бажати кращого, - каже інженер-конструктор Юрій Ісаєв. - На Заході ж люди більше дружать з калькулятором. Візьміть підприємство, де коридори й туалети освітлюються цілодобово. Встановлене там діодне освітлення окупається за лічені місяці. Наприклад, растрові світильники, що працюють до 14 год. на день при собівартості електрики
1,2 грн, окупаються за півроку.

Звичайна лампочка (вартістю 3 грн) перегоряє приблизно кожні два місяці. Не забуваймо, що лампочки повинен міняти електрик, який на руки одержує близько 3000 грн на місяць, а з урахуванням податків він обходиться в 5100 грн. На заміну освітлення йде його робочий час, що виливається у вартість однієї лампочки - 56 грн. Отже, тільки одна дешева лампочка за рік коштує 258 грн. А тепер порахуємо, у скільки обійдеться дорога світлодіодна ціною 200 грн. З урахуванням того, що строк її служби мінімум три роки (в середньому 5-7років), ділимо її вартість на три. Отримуємо 66 грн. Така лампочка споживає замість 100 всього 6 Вт, відповідно, витрати на електрику зменшаться і становитимуть 11 грн на рік. Про заміну лампочок та електрика забуваємо. За рік дорога лампочка на сходовому майданчику обходиться в 77 грн. Зекономлена різниця становить 180 грн.

У п'ятиповерховій хрущовці чотири під'їзди, в кожному з яких як мінімум п'ять лампочок на поверхах плюс іще дві - перед парадним і за вхідними дверима. Разом у будинку щонайменше 28 лампочок, які можуть дати економію не менше ніж 5000 грн за рік. Що вже казати про великі підприємства..."

У принципі, дирекція підприємств, ознайомившись із такою арифметикою, як правило, розуміє доцільність установлення ощадних ламп. Але якщо питання вирішується тільки на рівні виконавців - персоналу, котрий закуповує та встановлює освітлювальні системи, - то, як правило, відбувається гальмування.

Експорт технологій в обмін на імпорт товару?

Ринок переповнений ширвжитком. Лампи та освітлювальні прилади часто не відповідають зазначеним параметрам. Але такий товар має свого споживача через нижчу вартість. При цьому, як стверджують експерти, в Україні треба виробити не таку вже й велику партію якісних світильників, щоб і якість зберегти, і ціну їх знизити до рівня китайського ширвжитку. Якщо ж виробництво якісного виробу вимірюється тільки сотнями екземплярів, як це відбувається нині в Україні, то через собівартість матеріалів воно залишається неконкурентоспроможним за ціною.

У результаті українські технології досить успішно матеріалізуються за кордоном. Так би мовити, експорт технологій і послуг, який невдовзі вже у вигляді товарного імпорту повернеться "на батьківщину", де й конкуруватиме успішно з китайським та іншим ширвжитком, не кажучи вже про ненажерливі світильники, розроблені в минулому тисячолітті. Хоча цей прикрий, але часто повторюваний сценарій уже неабияк піднабрид...