РОСІЙСЬКИЙ МОБІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК

Угода, про яку так довго говорили аналітики, здійснилася. Контрольний пакет, а точніше 57,7-відсоткова частка участі українського оператора мобільного зв’язку UMC належить російській компанії «Мобільні ТелеСистеми». МТС купила дві 16,3-відсоткові частки в UMC у компаній KPN та Deutsche Telecom за 55 мільйонів доларів кожну, а також 25% частки ВАТ «Укртелеком» за 84,2 млн. дол. Загальна сума угоди склала 194,2 млн. дол., що робить її найбільшою в історії нашої країни покупкою української компанії закордонним власником. Крім того, МТС уклала угоди опціонів на придбання решти часток — 16,3-відсоткової частки TDS і 26-відсоткової частки «Укртелекому». Якщо опціони буде реалізовано, частка участі МТС у UMC становитиме 100% і «Український мобільний зв’язок» стане російським.

Які причини змусили «Укртелеком» продати свою частку в найбільшому операторі мобільного зв’язку в Україні? Звернемося до історії. Коли 1992 року створювалося СП (у формі ТОВ) «Український мобільний зв’язок», відповідно до українського законодавства, іноземні співзасновники спільного підприємства мали право на частку участі не більше 49%. Однак необхідно було захистити інтереси компаній KPN, Deutsche Telecom і TDS, що принесли в Україну свої капітали, нові технології. Тим більше що внеском у статутний фонд від української сторони були переважно права користування українськими приміщеннями та українськими каналами зв’язку. У результаті переговорів іноземців-співзасновників з українським урядом було знайдено компроміс у вигляді надання іноземним інвесторам вирішального впливу в управлінні компанією, попри лише 49-відсоткову частку. В установчих документах було визначено, що вирішальні посади в директораті компанії, у тому числі посаду генерального директора, обійматимуть представники іноземних учасників; що вищий орган — правління — складається із шести чоловік: по одному представнику іноземних учасників, троє — від «Укртелекому», але голова правління — представник Deutsche Telecom, і його голос у прийнятті рішень, при рівності голосів, є вирішальним. Іноземні учасники чудово усвідомлюють свої права, відповідно до установчих документів, і непохитні щодо будь-яких змін у статуті підприємства. Зокрема для офіційного визнання «Укртелекому» законним і повноправним правонаступником 17 регіональних підприємств зв’язку, що виступили засновниками СП «УМЗ» 1992 року, іноземним учасникам знадобилися остаточні домовленості по проекту продажу учасниками СП своїх часток. Цей проект був названий Трансакцією.

З часу свого утворення UMC посів одне з чільних місць на ринку телекомунікаційних послуг України. За останні 8 років компанія інвестувала в економіку України понад 360 млн. дол., а кількість абонентів компанії перевищила 1 мільйон чоловік. Проте, починаючи з 1999 року, тенденції розвитку UMC почали викликати занепокоєння. Зі зростанням конкуренції серед національних операторів частка ринку UMC дедалі зменшується: 1999 року вона становила 63—66%, 2000 року — 54—58%, 2001 року — 47%. Річні темпи зростання протягом двох років — на 7% нижче від загального для операторів показника. Підприємство втрачає позиції головним чином через відсутність припливу капіталу. Для подальшого зміцнення конкурентоспроможності, розвитку мережі, збільшення покриття, підвищення якості та розмаїття послуг підприємству необхідні 100—150 млн. дол. щороку протягом мінімум п’яти років.

СП «Український мобільний зв’язок» не виконало своїх фінансових зобов’язань за позиками західних учасників (54,5 млн. дол.). У зв’язку з цим компанія змушена розглядати питання призупинення підключення нових абонентів. Сьогодні СП «УМЗ» на межі банкрутства і в разі його ініціювання ризикує втратити частину своїх активів, що абсолютно неприпустимо, особливо під час приватизації «Укртелекому», який володіє часткою в ньому.

Керівництво підприємства зверталося з проханням надати кредити до ряду міжнародних фінансових установ, зокрема у Європейський банк реконструкції та розвитку, але отримало відмову. Серед рекомендацій Банку була й така: для отримання кредиту іноземним учасникам UMC слід домогтися повного контролю в СП, тобто володіти не менш як 51% статутного фонду. Тому з другої половини 2000 року іноземні учасники СП «Український мобільний зв’язок» утримуються від подальшого надання кредитів підприємству.

З іншого боку, світовий ринок телекомунікацій ось уже два роки лихоманить. Протягом 2000—2001 рр. фінансове становище більшості західних, особливо європейських компаній зв’язку помітно погіршилося: накопичення значних кредитів спричинило зростання заборгованостей, а прибутковість операцій і рентабельність упали. У результаті інвестиційна привабливість сектора телекомунікацій різко знизилася. Акціонери компаній зв’язку почали масово продавати свої акції, що призвело до масштабного падіння біржових. У цій ситуації багато компаній із метою фінансового оздоровлення змушені продавати свої частки в нестратегічних для них дочірніх підприємствах. Цю тенденцію демонструє продаж західними операторами своєї частки в ЗАТ «УТЕЛ» на користь «Укртелекому». Серед компаній, на яких світова криза позначилася особливо негативно, виявилися і деякі учасники СП «УМЗ». Їхні представники заявили українському уряду про намір терміново продати свої частки. Відповідно до статуту, вони мусять спочатку запропонувати свою частку іншим учасникам СП і лише у разі їхньої відмови пропонувати її третім особам. Бажання придбати частки акціонерів виявив Deutsche Telecom, однак це не вирішувало проблеми контролю іноземних інвесторів над компанією. Оптимізувати структуру капіталу UMC могла лише поступка української частки. Deutsche Telecom заявив про готовність купити таку частку, але не більше 25%.

У результаті вивчення пропозицій іноземних учасників, а також наданого експертами аналізу світового ринку телекомунікацій Кабінет міністрів України 28 травня 2001 року видав розпорядження №227-р «Про заходи з поліпшення інвестиційного розвитку галузі зв’язку», у якому було затверджено рішення про продаж укртелекомівської частки в статутному фонді СП «Український мобільний зв’язок». Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів, кошти від продажу частки «Укртелекому» мають бути розподілені так: 70% спрямовуються в держбюджет України, 30% залишаються в розпорядженні «Укртелекому» для інвестування в його розвиток. У грудні 2001 року засновники UMC підписали меморандум про порозуміння, у якому схвалили схему договору. Головна ідея меморандуму: трансакція — це багатоступінчаста процедура, що включає поступку і подальше придбання частки, яка належить «Укртелекому», а також часток датського і голландського учасників СП. Саме цим пояснюється те, що «Укртелеком» мусив тривалий час очікувати результатів переговорів німецької сторони з двома іншими компаніями-учасниками.

Однак криза на ринку внесла серйозні корективи у здійснення угоди. Головний учасник трансакції, потенційний покупець Deutsche Telecom у момент зміни керівництва влітку нинішнього року мав 68 млрд. дол. боргів. Ринкова вартість упала на 260 млрд. дол. Німецькій компанії було просто не до UMC. Тому вона прийняла рішення про купівлю української частки і часток закордонних засновників через свою афільовану компанію ВАТ «Мобільні ТелеСистеми», де Deutsche Telecom належить 40% акцій (42% — російський капітал, 18% — у вільному обігу на світових фондових ринках). Що й було здійснено (за винятком угоди з купівлі МТС частки, котра належить TDS, — за словами представників МТС, у переговорах, які виявилися дуже складними, було взято своєрідний тайм-аут).

Що ж до залишеної в «Укртелекому» 26-відсоткової частки UMC, то, на думку експертів, компанії зовсім не обов’язково продавати і її. Фонд державного майна і його радник із продажу акцій «Укртелекому» вважають, що наявність корпоративних прав у підприємстві мобільному зв’язку позитивно позначиться на інвестиційній привабливості «Укртелекому» та ринковій вартості його 42,86-відсоткового пакета акцій, продаж якого передбачається наступного року.