Регуляторний дисконект

Не минуло і року, як «МТС» знову відключила «Голден Телеком» (ГТ) від своєї мережі. Новий виток суперечки між цими компаніями не лише виявив безліч прихованих проблем конкуренції, а й показав фактичну відсутність державного регулювання на українському ринку зв’язку.

За нинішніх умов подальше невтручання держави може стати причиною повного і безповоротного переділу в сфері телекомунікацій. Поступове витискання невеликих операторів уже призводить до поділу ринку між двома-трьома найбільшими гравцями і створення олігополії в поки ще конкурентній і здоровій галузі.

Криза взаємоз’єднання

Причини обидві компанії пояснюють по-різному. «МТС» заявляє про припинення з 1 січня 2008 року дії договору між двома компаніями. У «Голдені» наполягають на незаконності дій колег і повному ігноруванні правових норм: за даними оператора, відключення відбулося при чинному договорі і наявності судової заборони на відключення до вирішення питання по суті.

Експерти вбачають у цій ситуації конфлікт інтересів малих і великих операторів. НКРЗ і АМКУ теоретично мали б втрутитися, але їхнє керівництво перебуває в підвішеному стані через зміну влади в країні. Однак це лише верхівка айсберга...

Істинна ж причина такої ситуації — у розстановці сил на ринку і прагненні великих гравців укріпитися на завойованих ринках і освоїти нові джерела доходу.

Відлуння «безплатних вхідних»

Історія питання починається в далекому 2002-му, коли до Закону України «Про зв’язок» було внесено поправку про безплатні вхідні, котра набула чинності у вересні 2003 року. Прийнято вважати, що мобільні оператори протестували проти її впровадження. Насправді всі чудово розуміли, що принцип СРР («платить той, хто дзвонить») — це шанс істотно збільшити свої ринкові частки за рахунок припейдних абонентів, які мало розмовляють. Освоєння цього сегмента було тим більш актуальним для «Київстару» і «УМЗ» (попередника «МТС»), коли на початку 2003 року «Приват» купив «УРС», а DCC — «Астеліт» і стало зрозуміло, що конкуренція посилиться.

Підтвердженням успішності ідеї СРР стали фінансові результати мобільних компаній. До запровадження безплатних вхідних 2003-го стільникові оператори займали за доходами 33% усього ринку зв’язку, а вже на кінець наступного року вони зуміли обігнати фіксований зв’язок і за результатами 2004-го посісти 50%, а за підсумками 2005-го — 59% ринку. Навіть в умовах найінтенсивнішого зростання ринку таке збільшення ринкової частки — у 1,5 разу за один рік — не змогло б відбутися без штучного стимулювання попиту. Зростання ринку фіксованого зв’язку, де основна частка — за «Укртелекомом», усі ці роки залишалося більш ніж скромним, тоді як оборот мобільних компаній із 2003 року зріс усемеро. Примітно й те, що це зростання у мобільників відбулося без втрати прибутковості (OIBDA — близько 50%, тоді як у фіксованого зв’язку — близько 25%).

Головне ж джерело доходу, котре змогло компенсувати відсутність плати за вхідні — це виникла плата за завершення викликів фіксованих абонентів на мобільних мережах.

Ланцюжок ринкового впливу

У 2003 році умови взаєморозрахунків стали предметом інтенсивного торгу між «УМЗ» і «Київстаром», з одного боку, і «Укртелекомом» і Держзв’язку — з іншого. Їх було узгоджено лише за два тижні до вступу в силу поправки про безплатні вхідні (див. «ДТ» №34 від 6 вересня 2003 року). За наступні чотири роки ці умови кілька разів змінювали, фактично формуючи систему регулювання на телеком-ринку. Для держави крапку в питанні було поставлено наприкінці листопада 2006 року, коли ВР проголосувала за прийняття в цілому законопроекту №2296, яким виключила міжміський зв’язок із переліку універсальних послуг. Таким чином, держава була усунута від регулювання тарифів на дзвінки «фіксований — мобільний». А оскільки цей тариф був базовим для обчислення ставок взаєморозрахунків — то й втратила будь-яку можливість впливати на їхній розмір.

У ситуації гіперконкурентності ринку мобільного і порівняної повільності фіксованого, «Укртелеком» зміг із особливою жвавістю використати сакраментальне «а не подобається... відключимо газ». Чудово розуміли цей аргумент і великі мобільники, тому, попри найглибшу гостроту суперечок, завжди виявлялися згідливими. Тим більше що за останні чотири роки їм довелося знизити ставку інтерконекту для «Укртелекому» лише один раз... аж на 17%.

Таким чином, із 2003 року вартість інтерконекту з мережами мобільних операторів залишалася загороджувально-високою для новачків мобільного ринку й антиконкурентно-високою для старожилів фіксованого. Діячі ж регуляторного тріумвірату благополучно виткали історію фінансового успіху «на найближчі роки». «Київстар» і «МТС» (тоді ще «УМЗ») — субсидували дзвінки всередині своїх мереж щедрою часткою від тарифу на дзвінки «фіксований — мобільний», що перепадала їм. «Укртелеком» — демонстрував гарні валові доходи, завдяки висоті тих же тарифів. Щоправда, не міг похвалитися прибутковістю — давалася взнаки щедрість дільби з мобільниками. Але коли проблем із фінансуванням новомодних 3G й інтернет-послуг немає, хто переймається питаннями прибутковості?..

За бортом благополуччя залишилася... решта ринку зв’язку, включаючи змилені від гонитви (за лідерами) «Астеліт» і «Білайн», а також середнячків фіксованого ринку на кшталт «Оптіми» і «Голдену». Їхні інтереси враховувалися регуляторами-конкурентами за принципом «незаважання»: не заважайте — і ми вас не чіпатимемо. Аргумент старий — «відключимо газ». А держава змогла вирушити на заслужені регуляторні канікули, адже ринкова система з трьох постійних учасників зазвичай дуже стабільна. Особливо коли один із них — «Укртелеком» — має право «вето», і ще й сфера його найближчих інтересів лежить поза сферою інтересів двох інших «китів».

Інтердисконект

А тим часом, як і прогнозувало «ДТ» (№46 за 2 грудня 2006 року), ставки інтерконекту перетворилися на один із найважливіших інструментів конкурентної боротьби. До того ж — він абсолютно випадає з поля зору дер­жавного регулювання.

Один із «китів» вивів на ринок тарифний план «Інтегрована мережа». Пікантною частиною цієї пропозиції стало надання фіксованому абоненту дешевшого роздрібного тарифу на дзвінки з фіксованої мережі на мобільну. Дешевшого(!), аніж той тариф, який «кити» надавали оптом і з великою знижкою операторам фіксованого зв’язку, і серед них «Укртелекому». Гравці фіксованого ринку навіть придумали назву «інтегрованій» пропозиції мобільників — «За здорову конкуренцію». У чому-чому, а в почутті гумору їм точно не відмовиш.

Піком «цінової війни» мобільних операторів стала весна 2007 року. Саме тоді дехто з них установив тарифи на дзвінки на мережі інших операторів нижчі, аніж собівартість інтерконекту (наприклад, у «Київстару» в рамках акції «Мінус 50%» — 35 коп. за хвилину дзвінка на будь-яку мережу за ставки інтерконекту 50—60 коп.). «Астеліт» і «Білайн» відчайдушно намагалися поспіти за «китами», але поки що їхній успіх можна все ще вважати символічним: 5,7% ринку в доході, незавидна доля і поява загороджувально-високого тарифу за доступ на мережі «МТС» і «Київстар», яким крос-субсидування дешевих дзвінків для своїх абонентів за рахунок надходжень за інтерконект від інших операторів анітрохи не зашкодило.

Хроніка бойових дій

І все ж таки, судячи з розжарення пристрастей у відносинах ГТ—«МТС», гострота проблеми «фіксовані старожили — великі мобільники» виявилася більшою, аніж у відносинах «мобільні новачки — старички», що, вочевидь, пов’язано з асиметричністю ставок «фіксовані — мобільні». Коли наприкінці 2007 року стало зрозуміло, що «регулятор» — «Укртелеком» — не планує знизити для себе ставку доступу на мережі «МТС» і «Київстар», а вкотре вдовольниться 50 коп., відносини ГТ—«МТС» знову досягли точки кипіння.

За умовами договору від 12 березня 2007 року, «Голден» ще 2007 року виторгував для себе найкращу на ринку ставку доступу на «МТС» — 45 коп. З 1 січня і до 12 березня 2008-го, за умовами договору, вона перетворювалася на 40 коп. «МТС» ризикував тим, що «Укртелекому» стане незручно відставати від спритного колеги і доведеться попросити у «МТС» ті ж 40 коп., що за обсягами хвилин «Укртелекому» руйнує всі плани. І не тільки «МТС», а й «Київстару» — третьої вершини згаданого «золотого» трикутника тіньового телеком-регулювання. А діяльність НКРЗ було в черговий раз паралізовано політичною кризою.

Вже зараз очевидно, що, усвідомлюючи ризикованість свого становища, «Голден» вирішив не випробовувати долі, а в передноворічні дні вирушив вибудовувати черговий рубіж оборони не в НКРЗ, як під час конфлікту навесні 2007-го, а прямісінько до суду.

Як забезпечувальний захід Господарський суд м. Києва забороняє «МТС» робити будь-які дії з погіршення зв’язку (в тому числі проводити відключення від мережі) до розгляду питання по суті. Однак 11 січня «МТС» заблокувала пряме з’єднання з мережею ГТ. «МТС» пішла на відключення, навіть ризикуючи стати фігурантом кримінальної справи про невиконання судового рішення.

Вихід є

Ще торік, аби уникнути подібних конфліктів, оператори «другого ешелону» одностайно заявляли про необхідність затвердження НКРЗ єдиної методики визначення розрахункових такс. Сьогодні така методика вже існує, але щоб її було прийнято всіма операторами, її має затвердити НКРЗ. А тій, у свою чергу, для цього необхідний кворум. Коли вирішиться питання з ним, залежить від домовленостей політиків, дуже далеких від ринку зв’язку.

З іншого боку, щоб мати можливість справді впливати на ринок, НКРЗ мусить регулювати розмір ставок за інтерконект для операторів, які посідають домінуюче становище на ринку. Навесні 2007 року невеличкі оператори вже зверталися до АМКУ з проханням, щоб там визначили домінуючих операторів. А також внесли пропозицію про розширення повноважень НКРЗ у частині регулювання тарифів для домінуючих операторів на ринку взаємоз’єднання мереж. Віз і нині там. Чому? Не хочеться думати, що великі оператори можуть ефективніше впливати на держчиновників, аніж держчиновники — на операторів...

І, звісно ж, ринку дуже бракує авторитетного арбітра, здатного послужити посередником у таких суперечках. А либонь у законодавстві цю функцію визначено за НКРЗ...

Тому висновок один: якщо в регулюванні ринку не настане жодних змін, то можна прогнозувати ще швидше перетікання доходів до великих мобільних операторів, які зможуть установлювати низькі тарифи всередині своїх мереж і на дзвінки іншим операторам за рахунок крос-субсидування цих дзвінків високою ставкою інтерконекту на свою мережу. На ринку залишаться два-три оператори. В умовах олігополії й відсутності держрегулювання оператори зможуть за домовленістю між собою управляти всім ринком і безкарно підвищувати тарифи для кінцевого споживача.

Особливо актуальним є все це у світлі наміченої на найближчі місяці приватизації «Укртелекому». Якщо його, що найбільш ймовірно, купить власник одного з великих мобільних операторів (Altimo або «Система»), то він автоматично отримає контроль над більш як половиною ринку зв’язку України. Приватизація єдиного державного оператора дасть змогу новому власнику беззастережно диктувати умови всім іншим. Чи іншому? Єдиному конкуренту, що залишиться.

Сьогоднішні події показують: аби щось змінити — потрібен регулятор. Або сильна вертикаль виконавчої влади, або — у формі «парламенту», в якому всі середні й великі гравці зможуть лобіювати свої інтереси. І тільки коли гравців буде багато, ринок зможе розвиватися. Але якщо державне регулювання не почне працювати найближчим часом, держава остаточно втратить вплив на галузь.