Минулий рік повністю підтвердив виявлену ще на початку 2002 р. тенденцію знецінення американської валюти відносно всіх провідних валют світу. Одночасно знижується купівельна спроможність долара практично до всіх активів. За нафту, золото, нерухомість рік у рік доводиться платити дедалі більше «полегшених» зелених папірців. А те, що на початку 2007 р. здавалося ненауковою фантастикою, збулося — в один із осінніх днів минулого року крос-курс долар-євро протестував рубіж у 1,49. Одночасно, також восени минулого року, британський фунт перемахнув «двійку», а канадський долар, схоже, надовго майже утвердився в паритеті з американським. І хоча зараз пара євро-долар перебуває у стані корекції, більшість експертів схиляються до думки, що головні події, головний драйв — ще попереду.
Біжать усі
Спочатку валюти, яка стала ненадійною, почало позбуватися населення різних країн. За сховки були взяті традиційні ринки нерухомості та землі. Втім, як це часто буває, коли про перспективність вкладень у житло заговорили водії нью-йоркських таксі й офіціанти закусочних «Макдональдс» по всьому світу (і, що найголовніше, — не просто заговорили, а почали активно кредитуватися на ці потреби), ціни на обрані об’єкти інвестицій змахнули в космос, ринки перегрілися, і стало зрозуміло, що час розплачуватися кілограмами американської валюти навіть за, здавалося б, безцінні нерухомі метри все ж таки ще не настав.
2007 року ситуація загострилася, оскільки, вслід за найбільш просунутими громадянами різних країн, американського паперу почали позбуватися інвестори.
Нафта почала штурмувати тризначну позначку у 100 дол. за барель, що раніше здавалося неймовірним, а 2 січня ц.р. взяла цей психологічно важливий рубіж. Правда, за таку круглу ціну було проведено єдину операцію, що прославила досі невідомого брокера, який її провів (утім, якщо раптом буде реалізовано сценарій гальмування темпів зростання світової економіки, навіть нафту, найімовірніше, чекає значне падіння). Золото «перебило» абсолютні значення 1980 року (аж до листопада 2007 р. рекордом для офіційної ціни активного контракту майже 28 років залишалися позначка у 825 дол. 50 центів за 1 унцію, зареєстрована 21 січня 1980 року), а 3 січня 2008 р. сягнуло рівня 862 дол. 80 центів за тройську унцію (хоча не слід забувати, що, враховуючи інфляційну поправку, тройська унція золота 1980 року була еквівалентна 2000 сучасних американських доларів). Усе це — свідчення того, що фінансовий сектор дедалі менше довіряє американській валюті.
І хоча раніше в часи економічних криз капітали відпливали з ринків, що розвиваються, у малоприбуткові, однак надійні американські облігації, — тепер саме Америка стала осередком нестабільності. У результаті чистий відплив капіталу зі США в серпні 2007 року становив 163 млрд. дол. Японія, Тайвань і Європа виступили лідерами в цьому процесі.
Всього лише перший тривожний дзвіночок, бо вже у вересні американські казначейські облігації, номіновані в доларах (treasuries), стали знову популярними, як колись, однак фінансова система захиталася, оскільки дані щодо чистого притоку капіталів є індикатором здатності Сполучених Штатів фінансувати свій дефіцит торгового балансу.
Якщо взяти технічну картину співвідношення дефіциту торгового балансу Америки й індексів долара, то, найімовірніше, «ягідки» ще попереду. Під час попереднього циклу значного ослаблення американської валюти в період із 1985 по листопад 1990 р. знадобилося 42-відсоткове ослаблення долара для того, щоб баланс поточних платіжних операцій США знову став позитивним.
У нинішньому спадному циклі, що розпочався в лютому 2002 р. з позначки 0,8562 євро за один американський долар і зараз коливається в коридорі 1,43—1,4967 (оновлений історичний максимум, досягнутий 23 листопада 2007 р.), ми спостерігаємо все те ж 42-відсоткове зниження валюти зеленого кольору. Чи не занадто далеко зайшла така тенденція? Але ж дефіцит платіжного балансу США більш ніж удвічі перевищує показники попереднього циклу ослаблення. Це означає, що й дальший рух долара вниз на раніше немислимі рівні, з технічного погляду, не видається неймовірним.
Свою роль може зіграти і психологічний чинник. Коли всі навколо тільки й роблять, що підраховують збитки від інвестицій в американські активи, і головний американський експортний товар — папір зеленого кольору, важко не піддатися панічним настроям і не поміняти «завалящі» кілька тисяч «зелені» на валюти країн, які вселяють більшу довіру. А ось базис долара — американська економіка останнім часом довіри не вселяє.
Нова Велика депресія?
Іпотечна криза у США розпочалася ще 2006 року. Головною її причиною було зростання неповернення житлових кредитів ненадійними позичальниками. Криза стала помітною і почала набирати міжнародних масштабів навесні 2007 року, коли New Century Financial Corporation, найбільша іпотечна компанія США, що кредитує ненадійних позичальників, пішла із Нью-Йоркської фондової біржі.
Нью-Йоркська фондова біржа NYSE заборонила торги акціями найбільшої іпотечної компанії США для позичальників із низьким рівнем кредитоспроможності New Century Financial Corporation. Компанія перестала видавати кредити. Крім того, їй бракує грошей для виплати заборгованості кредиторам.
Потім іпотечні банкрутства у США добралися і до надійних позичальників.
На хвилі банкрутств американських агенцій із іпотечного перекредитування ненадійних позичальників інші кредитні організації перестали видавати іпотечні позики навіть позичальникам із хорошим кредитним рейтингом, але нездатним надати документи, які б підтверджували їхній дохід, або оплатити початковий внесок.
Протягом наступних кількох місяців зазнали збитків або збанкрутували багато десятків компаній. Влітку криза зачепила інвестиційні фонди найбільших фінансових компаній, які вклали кошти в іпотечні облігації: Bear Stearns, Goldman Sachs, BNP Paribas. На міжнародних ринках з’явилися перші ознаки кризи ліквідності. Центробанки всього світу почали вливати у свої фінансові системи десятки і сотні мільярдів доларів.
Економічні новини, що надходять з Америки, скидаються на зведення з передньої лінії фронту. Країну уразила іпотечна криза. До речі, те, що відбувається в Америці, рано чи пізно станеться і в нашій країні. Позичальників у нас значно менше, і якість кредитного портфеля фінансових установ значно краща, але ж і падати доведеться зі значно більшої висоти. Люди брали кредит не для побудови чи купівлі власного житла, а з метою перепродажу об’єкта нерухомості задля отримання прибутку. Тільки якщо в тій країні, з іншого боку океану, каталізатором подій стали надто низькі кредитні ставки, то в нас мотором спекуляцій послужило стрибкоподібне зростання цін на житло. Навіщо ж розвивати бізнес чи просто працювати за наймом, коли можна взяти кредит у банку, купити убогу (а більша частина столичного житла, порівняно з європейськими аналогами, справді просто убога) житло на Троєщині й перепродати його втридорога своєму сусідові, який підключився до гри в «пірамідки» трохи пізніше.
Отож «американські трагедії», коли житло, куплене в кредит, доведеться віддавати за півціни, у нас, вочевидь, ще попереду.
В Америці ж процес у самому розпалі. Втім, американська влада намагається пом’якшити посадку, іпотечні банкіри погодилися-таки заморозити кредитні ставки від початкових пільгових двох на додаткові п’ять років — усі сподіваються, що за цей час ринок нерухомості стабілізується, завдяки чому заспокоїться і кредитний ринок. Віднедавна в Америці (знову-таки, на відміну від нашої країни) стали менш лояльно ставитися до спекулянтів. Так, озвучені програми — не для перекупників, у них зможуть брати участь лише ті домовласники, які мешкають у будинках самі. Але навіть у найбільш оптимістичному варіанті запропонований план допоможе значно менш ніж половині з-понад двох мільйонів тамтешніх домовласників, які потрапили в біду.
Ось і глава Казначейства Полсон недвозначно заявив, що, попри вжиті заходи, він чекає «драматичного погіршення» ситуації у кредитній сфері 2008 року. Хвиля стягнень за заставами, яка погрожує повергнути економіку США в рецесію і викликає побоювання інвесторів усього світу, не вщухає. Кредитні рейтинги облігацій, основаних на позиках, лавиноподібно валяться.
На початку 2008 р. спустошені передноворічними покупками споживачі, отримуючи рахунки до сплати за кредитними картками, безумовно, зіштовхнуться з проблемами. Досі споживчі витрати (що становлять більш як третину національної економічної активності в цілому) з успіхом оберігали економіку США від усіх проблем, від захмарних цін на нафту, від корекцій на фондових ринках, від дефолтів у секторі субстандартного іпотечного кредитування. Досить навіть незначного зменшення споживчих витрат, щоб економіка (а з нею й долар) відчула на собі негативні наслідки у зв’язку з тим, що падіння цін на житло різко знизило доступ до кредитних ліній під заставу власної частки в майні.
Хвиля американської іпотечної кризи вже починає накривати світ. Топ-менеджмент фінансових організацій «пачками» йде у відставку (наприклад, терміново було усунуто з посад керівників низки департаментів таких фінансових інституцій, як Citigroup, Merrill Lynch, UBS та Bear Stearns, а також особисто главу концерну Merrill Lynch), після того, як найбільший брокерський дім Америки почав зазнавати багатомільярдних збитків, найбільших за всю його 93-річну історію (станом на кінець листопада 2007 р. збитки перевищили 8,4 млрд. дол. і продовжують невпинно наростати).
Найбільший банк Європи втрачає рекордну суму на іпотечній кризі (швейцарський банк UBS оголосив 10 грудня про списання 10 млрд. дол., причиною якого стала іпотечна криза у США).
Один по одному ринки нерухомості багатьох країн (окрім українського, де забудовники і ріелтори продовжують розважати народ казками про нестримний попит на посереднє столичне житло за абсурдними, у принципі, цінами) зупиняються або нестримно летять униз. Недавно до солідного списку країн, у яких ринки нерухомості стагнують або падають, приєдналися Австралія та Великобританія. І «клуб» таких країн постійно поповнюється новими членами.
У зоні ризику — всі країни, в яких ціни на житло перегріті і чиї головні фінансові установи «обпеклися» об американських позичальників.
Повний інтернаціонал
Навіть із Азійсько-Тихоокеанського регіону почали надходити погані звістки: на межі завалу опинився австралійський хеджевий фонд Basis Yield Alpha. Іпотечна криза у США зачепила практично всі найбільші кредитні ринки світу. За підрахунками експертів, зараз сукупні втрати інвесторів у всьому світі вже перевищують 300 мільярдів із 2,5 трильйона доларів, які розміщуються в різних фондах.
Так, американська економіка все ще перша у світі, так, торгівля нафтою в основному здійснюється поки що саме за долари, і всі пам’ятають, що саме Ірак свого часу невдало «пожартував» стосовно торгівлі нафтою за євро.
І все ж економіка ця зараз має досить значні проблеми. А продавати нафту не за долари, а за рублі чи євро, мають намір не лише «найкращі друзі» Джорджа Буша. На цей час 50% іранської нафти продається за альтернативні валюти, за решту нафти Іран отримує долари, однак моментально переводить їх в інші валюти, у т.ч. в євро та японську єну. Посадовці російського «Газпрому» недвозначно заявляють: рано чи пізно продукція їхнього концерну продаватиметься лише за рублі або євро у зв’язку з невпинним знеціненням американської валюти.
У погані для долара часи представники центробанків різних країн світу активно дискутують тему диверсифікації валютних резервів шляхом введення в резерви різних іноземних валют для безперебійного забезпечення розрахунків і захисту від валютних ризиків. Зрозуміло, що диверсифікація ця здійснюється не на користь американського долара, і значна перевага останнім часом надається саме євро як одній із найбільш ліквідних валют.
Що буде з доларом і з нами?
Тим, у кого в кишені сто доларів, тривожитися не слід. Однак громадянам, чиї кошти зберігаються виключно в доларах, усе ж таки слід замислитися. І, можливо, уважніше дослухатися підказок МВФ, представники якого вже кілька разів заявляли про переоціненість долара (востаннє — влітку 2007 р.). До речі, щоразу після цього долар різко падав. Чекаємо нових рецептів від МВФ, а поки що диверсифікуємо свої особисті «резерви».
Двома словами ситуацію можна змалювати так. Доларів і раніше було забагато, США буквально наводнили ними весь світ; тепер же, коли величезні маси незатребуваного зеленого паперу повертаються на історичну батьківщину, падіння долара виходить з-під контролю, і ніщо не може його зупинити.
Безумовно, будуть і середньострокові корекції, пов’язані з тим, що високий курс європейської валюти викликає серйозну стурбованість ділових кіл єврозони. Зокрема глава компанії Airbus Том Ендерс уже тепер заявляє, що слабкий долар загрожує виживанню європейського виробника авіалайнерів, головного конкурента американської компанії Boeing.
З іншого боку, якщо ситуація найближчим часом не зміниться і неконтрольоване падіння долара триватиме, це ще негативніше позначиться на американських цінних паперах. Іноземні інвестори перестануть їх купувати, і тоді «великій сімці», мабуть, доведеться вживати рішучих заходів. Як 2000 року G7 втручалася у валютний ринок, аби підтримати євро, що втратив близько 30% вартості, так і тепер, за словами головного економіста ECU Group Нейла МакКіннона, і G7, і Міністерство фінансів США не зможуть стояти осторонь, й «інтервенція (тільки вже на користь долара) буде закінченням гри».
Ось тільки чи надовго допоможуть такі радикальні заходи, і чи не повернеться євро після добровільно-примусового падіння на колишні (або значніші) вершини?
Дедалі більше провідних експертів схиляються до думки, що в далекосяжній перспективі крахові американського долара і потрясінням світової фінансової системи в цілому альтернативи немає. Ситуація зайшла занадто далеко.
За даними Таємної служби США, під час так званої епохи вільних грошей (1837—1863 рр.) поширення фальшивих доларів сягало третини всіх грошей, що перебували в обігу. Про те, який відсоток несправжніх баксів обертається на сучасному етапі, експерти розходяться в думках.
Оскільки американську валюту використовують за кордоном переважно як заощадження і близько трьох чвертей готівкових 100-доларових банкнот, що перебувають в обігу, зберігаються за межами Сполучених Штатів, саме на іноземцях лежать усі ризики, пов’язані зі зберіганням так званих суперпідробок, тобто банкнот, які можна виявити лише за незначними графічними спотвореннями деяких реквізитів.
Частка американського долара в золотовалютних резервах більшості країн ось уже кілька років неухильно зменшується. Останнім часом навіть найбільші кредитори Америки, у т.ч. Китай і Росія, заявляють, що зваженіше підходитимуть до формування своїх резервів.
Навіть українські чиновники приємно здивували і недавно похвалилися, що з кількох мільярдів торішнього приросту золотовалютних резервів України лише сума в 300 млн. дол. була безпосередньо розміщена саме в американській валюті. Процес переведення золотовалютних резервів в інші валюти (насамперед у євро) у розпалі, однак що буде, коли він набере масовості й доларовий навіс упаде, — важко навіть уявити. Дисбаланси світової фінансової системи і величезні дефіцити Сполучених Штатів, щоб уникнути вибуху, повільно спускають пару через падаючий долар.
І все ж, найімовірніше, м’яка посадка може швидко перетворитися на різке падіння. Саме тому купувати американський долар зараз можна рекомендувати лише валютним спекулянтам у надії на коротко- і середньострокову корекцію й тимчасове зміцнення зеленої валюти. У довгострокових же перспективах американських активів, у т.ч. й національної грошової одиниці Америки, стали уникати не лише фінансові гуру Уоррен Баффет і Джордж Сорос, а й дедалі більше простих громадян.