Про плани уряду — із сарказмом

Громадяни!

У мене в руках - ключ. Символ верховної влади, який я маю передати новому президентові - Лосаді Мудрому! УРА! УРА!

Досить дурити народ обіцянками! Настав час узятися за діло! На нас чекає велика робота! Ми спорудимо інститут вищої математики! У країні відкриються безплатні душові! У кожного жителя Анчурії буде власний грамофон! Але сьогодні на світанку зі столиці втік колишній президент республіки - негідник, маріонетка й авантюрист Мірафлорес. Він утік із валізою, у якій усе багатство республіки! Він вивіз валізу й танцівницю Ізабеллу! Я закликаю всіх патріотів спіймати це чудовисько в подобі горили й повернути народу все багатство республіки! Сто тисяч!

Текст із фільму "Королі і капуста" за однойменною повістю О.Генрі

Вам це нічого не нагадує?

Попри бурхливу динаміку нинішнього українського життя, подеколи таки не полишає відчуття дежавю - все це в тій чи іншій формі в нас уже було. За 23 роки в країні на підході вже п'ятий президент, помінялося безліч прем'єр-міністрів і членів уряду, але є речі, які ніколи не міняються, вони вічні, як сам Всесвіт. І найперша з них - це Міністерство фінансів. Власне, це й не річ зовсім, а такий собі універсальний солдат, який із кожним поколінням вітчизняних реформаторів дедалі більше нагадує органчик з "Історії одного міста" М.Салтикова-Щедріна, який може виконувати лише дві музичні п'єси: "Розорю!" і "Не потерплю!". Втім, він у нас не один такий - очевидну конкуренцію йому може скласти Міністерство економіки. Мабуть, страждаючи від того, що ніхто не розуміє не тільки його функції, а й його назви - як це може бути Міністерство "всього"? - саме ці два "органчики" виконали нещодавно п'єсу для механічного піаніно під назвою "Врятуємо країну від дефолту".

Публіка в захваті.

Неможливо навіть намагатися проаналізувати ефективність запропонованих Кабінетом Міністрів заходів щодо порятунку країни, хоча в попередньому номері DT.UA запитання про те, чи можуть антикризові заходи уряду зупинити кризу, було-таки поставлено на увесь зріст. Але якщо тепер, як слід думати, у двох згаданих вище міністерствах трудяться найкращі з найкращих вітчизняних економістів, то будь-який сторонній критичний погляд має бути осміяний, затаврований ганьбою й відкинутий як шкідливий для нашої спільної справи. І все ж таки ми дозволимо собі кілька критичних зауважень, адже, як сказав Андрій Макаревич (і правильно ж сказав!): "Все. Достали. Господа… (епітети оригіналу в цьому разі опускаємо. - С.Б.). Не смейте меня учить любить Родину!". Отже.

Упам'ятку, як невдовзі після приходу В.Януковича до влади, він першим ділом оголосив про скорочення державного апарату й навіть заходився докорінно реформувати держслужбу, в результаті чого державний апарат було практично знищено. А до нього цим займався В.Ющенко. І Л.Кучма - теж. Але В.Януковичу і його "молодим реформаторам" цей апарат начебто був як би й ні до чого - проста декорація для всеосяжного дерибану. Нова влада пішла тим самим шляхом, що й "папєрєднікі", тільки далі. Скорочуватимуть держапарат ще більше - те, що Янукович недозруйнував, ми зруйнуємо. До самісінького підмурівка! Включаючи силовий блок і дипломатичну службу! І, як повідав Павло Шеремета, якого особисто я глибоко шаную, в недавньому великому інтерв'ю "Обозревателю", за порадою грузинських колег (ну там же економіка явно українського масштабу, та й усе добре тепер, хіба ні?) - не виключено, що на основі тестів IQ ("Ай-К'ю"). Тоді можна ще іспит TOEFL попросити скласти... Коротше - побільше тестів, хороших і різних. А ще є спосіб наповнити бюджет - продати всі автомобілі й держрезиденції, наситити, так би мовити, ринок держрезиденцій… Ну то й що, що ніхто не купить за ті гроші, які в них вгатили? Ну то й що, що в народу грошей немає у принципі? Висновок очевидний - гідра популізму лізе з усіх шпарин нашої революційної дійсності, як достоту міг би сказати вождь світового пролетаріату. Передбачається, що приниження держапарату ніби на користь народу і має йому подобатися. Тобто саме ті, хто представляє державу і здійснює від її імені функції, покладені на неї народом, є найбільшими дармоїдами. Логіка зашкалює.

Панове міністри! Справжній керівник - це дуже потрібна державі людина. Бо державний апарат не для того існує, щоб диктувати свою волю народу, а для того, щоб реалізовувати його - народу - волю. І для досягнення цієї мети сьогодення, мудрого державника треба плекати десятиліттями, всіляко улещувати надбавками й соціальними пільгами і якомога довше не відпускати на пенсію. І для того, щоб такого керівника виявити, "Ай-К'ю" не потрібен. Достатньо просто вислухати його думку з будь-якого серйозного питання. Наведу один такий приклад.

Чи знає пан П.Шеремета, в якому міністерстві традиційно найвищі зарплати? Правильно - у Міністерстві фінансів. Що охороняємо - те й маємо. А чи знає пан П.Шеремета, які зарплати у працівників Нацбанку? А про нього в реформі - ані слова. Охорону тільки скоротили, хоча там уже все поцупили до нас - тому й охороняти вже нема чого. Втім, і на тому спасибі… А чи знає пан прем'єр-міністр, куди в нашій країні не заросте народна стежка? Чи відає, що, як і раніше, і рік, і два, і двадцять два тому саме в Мінфін, а на пару з ним і в казначейство йшли, йдуть і йтимуть зігнуті від паперів (і не тільки) нещасні представники бюджетних програм, яким - за законом, а не з примхи - мають автоматично й у строк виплачувати бюджетні кошти? Але їх не виплачують. Їх вибивають з боєм! Правильно сказав один американець: у нас дають хабара, щоб порушувати закон, а у вас - щоб його виконувати.

І все ж здається мені, що більшість громадян нашої України, пограбованої "папєрєднікамі", з розумінням вислухали А.Яценюка, затягли свої сімейно-бюджетні паски й навіть погодилися сплачувати збільшені податки, та й комунальні платежі теж. Вони чесно ходили на Майдан, обстоювали своє право жити по-людськи. Але ця ж патріотично налаштована більшість ніяк не може відповісти на інше запитання.

Воно просте: де наші олігархи? Ті, які вже жили, живуть і, схоже, вічно житимуть по-людськи?

Адже, якщо вдуматися, Ахметов із Фірташем і Коломойським - таке ж наше національне надбання, як Межигір'я з його Хонкою. Це ми їх плекали, годували й одягали, ділилися іноді останнім, ніколи не забували запросити за приватизаційний стіл. На жаль, у полум'яній, і не без патетики промові прем'єр-міністра в парламенті про вкрай тяжкий стан української економіки (певен, цю промову іноземні посольства переклали безліччю європейських мов і тепер роздають геть безплатно всім потенційним інвесторам) не було гучних прізвищ зі списку Форбс. А тим часом можна ж було подумати, що всі разом вони цілком могли б замінити потенційну допомогу Японії, та й зі Штатами на додачу. Варто тільки заплющити очі й уявити собі, що за спиною прем'єра на трибуні Верховної Ради пліч-о-пліч стоїть наша "золота десятка", ніби кажучи: "Ні - сепаратизму! Ні - скасуванню програми житла для молодих! Ні - боргам за російський газ! Так - вітчизняним інвестиціям у сферу енергозбереження! Так - сучасній освіті!". На жаль, це вам не "Аеросвіт" банкрутувати… І не треба показувати пальцем на Фірташа - не він один кабальні угоди з Росією підписував!

Якщо відкинути сарказм, то неможливо без болю й обурення дивитися на потуги вилікувати хвору економіку України лише ампутацією заражених гангреною корупції органів. Хіба не знають в уряді, що є інший шлях? Чому ні слова не було сказано про те, що віднині:

- енергозбереження стає національною ідеєю України. Ми повинні з найбільш енергоНЕефективної економіки стати найбільш енергоощадною; що всі норми будівництва, комунального господарства, промисловості переглянуть для того, щоб забезпечити мінімальне споживання енергії; що кошти технічної допомоги Швеції буде використано для впровадження технології теплових насосів, а інші країни ЄС допоможуть нам із реформою комунальної сфери. У нас є фахівці в цій галузі, знайдіть їх і залучіть до роботи!

- в Україні буде створено найкращі у світі умови для розгортання високотехнологічних виробництв, надто важливо - у Південно-Східній Україні (в скупих повідомленнях ЗМІ про плани уряду вдалося знайти лише одне згадування про сферу "Ай-Ті", що добре, але не достатньо);

- пріоритетом державної політики стане реформа системи освіти на основі незалежних дослідницьких університетів, реформування Національної академії наук, перехід до грантового фінансування та обов'язкової участі українських учених у Європейських і міжнародних дослідницьких програмах. Хочеш отримувати гроші від держави - доведи на професійному, а не бюрократичному рівні, що твої роботи того варті;

- буде радикально реформовано сферу захисту інтелектуальної власності, створено ефективну патентну службу й ухвалено адекватне вимогам постіндустріального суспільства законодавство. Скільки можна повторювати, що в сучасному світі конкурентна перевага вимірюється не сумою хабара, а вагою аркуша паперу, на якому написано слово "Патент"!

Є ще дві пропозиції для уряду, які, на жаль, відгонять-таки радикалізмом. Перша: було б добре, якби члени уряду облишили спекулювати на ідеях диверсифікованості постачання газу. Коли домовитеся про реверс - підписуйте й починайте постачати, і нема чого повідомляти ворогові про свої плани вмовити, нарешті, Словаччину! Окрема тема - термінал з приймання скрапленого газу в Одесі. Давайте спочатку ще раз добре поміркуємо над цією ідеєю, а потім почнемо про неї сурмити. Чи треба пояснювати про можливі провокації з боку ЧФ РФ для кожного такого танкера, навіть якщо він пройде Босфор? Може, повернемося до реальніших альтернатив?

І друга: чи можливо в нашій країні запровадити порядок, за якого не тільки члени уряду стануть відомі народу заздалегідь, а й кандидатури їхніх заступників, керівників ключових державних монополій, агентств, комітетів? Адже це їм буде довірено нові бюджетні мільярди, і це вони будуть відповідальними за їх раціональне використання. Хотілося б розуміти, що ці люди - професіонали, чесні й незаплямовані співпрацею з попереднім режимом. А інакше навіщо це все?

Кризовий менеджмент відрізняється від популізму тим, що йде не на повідку в обставин, а ставить їх під контроль. Пожежу, звичайно, можна гасити й водою, але можна - й спрямованим вибухом. Класик жовтневої революції весь час шукав ланку, за яку можна було б витягнути весь ланцюг. У світі цю ланку давно вже знайшли, і зветься вона "технології". В Україні слід підвищувати продуктивність праці, а не тільки заморожувати зарплати; надати найрадикальніші податкові пільги інвесторам, які перенесуть в Україну складальні виробництва й заводи з виготовлення продукції з високою доданою вартістю, а не тільки скасовувати відшкодування ПДВ. Антикризові заходи уряду слід доповнити чіткими планами розвитку економіки - тільки так можна подолати кризу. І тоді в кожного жителя нашої країни буде власний грамофон.