Почому нині акції для народу?

В уже далекі 90-ті роки багато хто з нас отримав на руки такий собі папірець, ринкова вартість якого визначалася на той непевний час суто символічною сумою. Заморське слово «акція» захоплення в співгромадян не викликало — напевно тому, що цей абстрактний символ власності колись рідного підприємства не давав ні прибутку, ні якихось особливих прав. Не дивно, що дрібні власники акцій, або, як їх сьогодні модно називають — «міноритарії» (перед очима так і стоїть маленька людина з мінорним, тобто сумним виразом обличчя!), сховали свої папери на дно бабусиної скрині чи продали за смішну ціну. Приблизно так розпорядилися своєю власністю більшість дрібних акціонерів (яких сьогодні в Україні понад 15 млн.) численних ВАТ або ЗАТ.

Але часи змінюються. Напередодні введення в дію Закону «Про акціонерні товариства» (набуває чинності через шість місяців з моменту його опублікування в газеті «Урядовий кур’єр» від 29.10.
2008 р.) багато власників підприємств замислилися: а чи легко буде в майбутньому зібрати великий пакет акцій за низькими цінами?

Справді, новий закон робить дрібних власників акцій більш захищеними і в сенсі отримання хоча й невеликого, але прибутку, і в сенсі реальної ціни акцій. Що ж до власників підприємств, чимало з яких перетворили АТ на сімейні фірми або «клуби потрібних людей», то ділитися прибутками зі своїми «дрібними» акціонерами (якими повсюдно є співро­бітники або пенсіонери підприємства) їм зовсім не хочеться...

У Законі «Про акціонерні товариства» конкретно сказано, що ціна викупу акцій товариства не може бути меншою, ніж їхня ринкова вартість. Крім того, кожний акціонер має право на обов’яз­ковий викуп АТ його акцій, якщо він голосував проти процесів злиття, придбання чи продажу майна, вартість якого становить більш як 10% вартості активів товариства, а також проти зміни розміру статутного капіталу.

Якою буде ринкова вартість акцій того чи іншого акціонерного товариства, сьогодні сказати важко. (Тим паче що фінансова криза, перш ніж ударити по вітчизняних банках, спочатку відвідала наш вітчизняний фондовий ринок. — Ред.) Проте в законі обумовлено, що ринкова вартість акцій визначатиметься оцінювачем. Інтереси реальних власників тих чи інших підприємств у цьому разі можуть не збігатися з реальною ціною. Зате в дрібних акціонерів з’являється хоч якийсь шанс отримати за свої цінні папери нормальні гроші...

Перш ніж новий закон набуде чинності (наприкінці квітня), я спробувала зустрітися з власниками великих пакетів акцій та їхніми «міноритарними» побратимами. З’ясувати, чого очікують керівники АТ від нововведення, виявилося не надто просто. Питання про те, з яким настроєм зустрічають АТ набуття новим законом чинності, було сприйняте як щось непристойне, з розряду запитань про спідню білизну. Висовуватися зі свого панцира на світ божий, де гуляють полчища рейдерів, мажоритарії явно не хотіли... Зате висловити свою думку про новий законодавчий акт не «засвічуючись», охочих було чимало.

— Новий закон, на мою думку, явно запізнився, — коментує керівник великого ВАТ. — Його в Україні не могли ухвалити впродовж багатьох років. Раніше було відхилено 12 версій законопроекту, хоча подібні закони ухвалено вже в усіх країнах СНД. Здавалося б, такий закон дуже потрібний: він регулює правовий статус акціонерних товариств, їхні типи, дбає про захист прав акціонерів і багато чого іншого. Якби його ухвалили кілька років тому, можна було б уникнути багатьох лих. У Російській Федера­ції, наприклад, схожий закон діє з 1995 року. Мені здається, робота українських АТ упродовж останніх 17 років на підставі застарілого Закону «Про господарські товариства» — не що інше, як свідоме прагнення деяких олігархів і можновладців заволодіти акціями рядових акціонерів, сконцентрувати у своїх руках контрольні пакети акцій, які дають можливість розпоряджатися на свій розсуд донедавна ще державною власністю. Недарма старий закон через недостатню врегульованість роботи АТ, а відтак широких можливостей для різноманітних зловживань часто критикували і міжнародні експерти, і юристи. Сьогодні, коли цей план уже втілено в життя, а багато найбільших підприємств продано іноземному капіталу або перебувають у руках конкретних осіб, новий закон мало що змінить...

«Міноритарії» охочіше погоджувалися поділитися своїми міркуваннями з приводу нововведення, хоча особливих надій на поліпшення свого матеріального становища явно не плекають.

— Підприємство, на якому я пропрацював багато років, — розповідає Валерій Васильєв, акціонер невеличкого ВАТ, — нагородило мене символічним паєм власності. Був період, коли наявні в мене акції мені пропонували віддати в обмін за продукцію свого ж підприємства, причому за явно заниженою ціною. У 90-ті роки зарплати не виплачувалися, грошей не було, але я, на відміну від багатьох співробітників, акцій продавати не став. Сьогодні багато хто вважає, що після набуття новим законом чинності акції дрібних акціонерів реально зростуть у ціні. Проте я не поспішав би з таким твердженням. Вартість акцій, на мій погляд, пов’язана насамперед з успішністю АТ. Якщо воно перебуває в тяжкому становищі у зв’язку з фінансовою кризою, звідки візьметься висока ціна? Чи буде власник контрольного пакета зацікавлений у придбанні залишку акцій в окремих акціонерів?

Безперечно, введення в дію нового Закону «Про акціонерні товариства» поліпшить інвестиційний клімат у країні, посилить правовий захист акціонерів, допоможе протистояти рейдерству. Тим часом чимало експертів вважають, що в новій редакції закону саме великий бізнес установив вигідні для себе норми діяльності АТ, недостатньо забезпечивши захист корпоративних прав дрібних власників акцій. Тому питання про те, чи зможуть уже з квітня пересічні українці реалізувати свої акції за реальною — не заниженою вартістю, залишається відкритим. Але шанс усе-таки є...

Довідка

В Україні налічується близько 32 тис. АТ, 11 тис. з яких є відкритими і майже 21 тис. — закритими. Саме вони виробляють майже 75% ВВП країни й у них зосереджено більш як 60% промислово-виробничого потенціалу України.