Підземна війна

Погодьтеся, ну просто біда якась в Україні з іноземними інвесторами. Хоч скільки їх зазивай із високих трибун, хоч скільки обіцяй райські умови — тяжко їм із нами. То податкова адміністрація змінить заднім числом трактування якогось нікому не відомого параграфа, у результаті чого накрутиться податок на податок, і будь ласкавий, плати не один десяток мільйонів за минулі періоди. То міська влада перегляне умови землевідводів, виданих ще кілька років тому, — а там уже на повну силу вирує будівництво, куди вкладено мільйони.

А буває ще простіше: український діловий партнер ставить перед фактом, що іноземний інвестор до спільного бізнесу вже й стосунку не має. Іноземець — у суд, а там начебто і шанси захистити свої вкладення від такого нахабного «кидка» є, але позиватися треба буде до другого пришестя. Дешевше грюкнути дверима.

Кияни та гості столиці, котрі щодня юрбами бродять по підземному торговому центру «Метроград», що під Бессарабською площею і прилеглим кварталом Червоноармійської—Великої Васильківської, й не підозрюють, що ходять по полю бою. Бій точиться між засновниками ТОВ «Місто Слави», якому, власне, й належить «Метроград», — українським ПП «Даско» і британською Himalita Limited. Компанії володіють торговим центром 50:50. Нині у Господарському суді столиці розглядається позов ПП «Даско» до ТОВ «Місто Слави» і Himalita Limited про виключення останньої зі складу засновників спільного підприємства.

Перше засідання мало відбутися 8 грудня, але його перенесли. Дата нового розгляду невідома. За словами адвокатів британської компанії, їх ніхто не сповістив і про початкову дату: про те, що таку справу взагалі розглядають, вони дізналися випадково.

Himalita виступає за повну гласність і відкритість процесу. На думку директора компанії Аруна Кумара Джайрама, це ледь не єдина гарантія неупередженості розгляду справи. Проте суддя Ірина Домнічева прийняла рішення пресу на засідання не пускати; тоді від участі в засіданні відмовилися й представники Himalita.

Злі язики стверджують, що саме присутність преси унеможливила швидке ухвалення рішення на користь позивача. Тож неявка британської сторони могла б і не завадити цьому: адже відповідачів за позовом двоє, друге — «Містo Слави» — контролюється позивачем, і його присутності на суді мало вистачити для ухвалення рішення.

Важливий момент: у позові йдеться лише про виключення британської компанії зі складу засновників. Питання виплати їй вартості її частки, компенсації вкладених інвестицій, а також неотриманого прибутку взагалі не ставляться. Таке собі «пішов ти...», підкріплене судовим рішенням.

Отже, чим незадоволені сторони конфлікту?

Представники ПП «Даско», яке належить відомому бізнесмену Мстиславу Скоробогатову, звинувачують Himalita Limited у тому, що представники компанії більше року не були на зборах засновників, чим «перешкоджають поточній діяльності компанії», котра «практично заморожена». Адже, відповідно до законодавства, для ухвалення будь-якого рішення необхідна присутність на зборах засновників власників не менш як 60-відсоткової частки в ТОВ.

Запрошення на збори з повідомленням дати та місця проведення британцям неодноразово відсилалися, у позивача навіть є документи про їхнє одержання. Однак представники Himalita на збори не з’являлися без пояснень, що і змусило їхніх українських компаньйонів порушити питання про виключення компанії зі спільної справи. Оскільки це неможливо зробити на загальних зборах (50% голосів буде проти), ПП «Даско» вирішило звернутися до суду.

За даними директора Himalita Limited Аруна Кумара Джайрама, жодного запрошення на збори вони не одержували. Куди, на яку адресу їх відсилали і кому там вручали, він не знає. І навіть якби на збори вдалося завітати, прийняти будь-яке зважене рішення британці не змогли б. «Himalita Limited фактично усунули від керування «Метроградом». Українські інвестори здійснювали опосередковане володіння всім майном без інформування своїх партнерів про фінансові результати та юридичні наслідки такої діяльності», — кажуть британці. За словами директора Himalita, із квітня 2005 року компанія не мала доступу до фінансових документів ТОВ «Місто Слави».

«Ми неодноразово зверталися до керівництва «Міста Слави» з проханням надати нам інформацію про фінансову звітність компанії, відомості про її проекти та судові позови, дані про кредити й витрачання інвестиційних коштів, внутрішні документи — адже за законом ми маємо на це право», — каже Арун Кумар Джайрам. Відповідали в «МС», як правило, одне й те ж: Himalita Limited — засновник компанії, усі запитувані документи або розроблялися з його участю, або направлялися йому, тому в повторному відсиланні їх немає потреби.

Крім того, за даними британців, кілька зборів засновників було проведено фактично без їхньої участі, і на них було прийнято певні рішення. Які — для іноземного засновника це тепер таємниця. Зокрема, за словами представників Himalita, на сьогодні немає жодних гарантій, що нерухомість «Метрограду» не заставлено якомусь банку...

Метод «утрачених листів» добре відомий у практиці української судово-господарської конфліктології. Будь-який офіційний документ, включаючи повістку до суду, можна відправити адресату так, що він його не одержить. Наприклад, на юридичну адресу, тоді як відомо, що фактична адреса у підприємства інша. Або на адресу, вказану з незначною помилкою. При цьому можна одержати документи як про відправлення, так і про вручення (хтозна, хто відчинив двері кур’єру за «лівою» адресою й розписався в одержанні). До речі, документи, котрі стосуються судових розглядів між суб’єктами двох країн, потрібно відправляти одне одному не поштою DHL (документи якої українська сторона подає як докази), а через відповідні міністерства юстиції — такий затверджений порядок.

Засновники ТОВ, які ввійшли в нього на паритетних засадах, втратили довіру одне до одного. Але при цьому мають намір зберегти контроль над підприємством. Ціна питання занадто велика. Сьогодні вартість «Метрограду» оцінюється в 100—120 млн. дол., відповідно, у половину цієї суми можна оцінити й частку британців.

Himalita заявляє про наявні у компанії зареєстровані свідоцтва про інвестиції та документи про внесення своєї частини в статутний фонд. Однак статутний фонд ТОВ «Місто Слави», за інформацією ПП «Даско», становить 23—24 млн. грн., тобто в 20 разів менший. Тому навіть якщо справа дійде до виплати британцям компенсації за вихід із ТОВ, вона буде непорівнянна з реальною вартістю їхньої частки. Крім того, як ми уже зазначали, оскільки в судовому позові питання компенсації не порушується, для цього можуть знадобитися додаткові тривалі розгляди.

Ні сторони, ні торговці не розголошують вартості оренди площ у «Метрограді», на підставі якої можна було б зробити прикидки щорічних надходжень. Відомо лише, що в таких торгових центрах у місті більшу частину орендної плати беруть готівкою. А надходження орендної плати на розрахунковий рахунок не дають змоги формально віднести подібні підприємства до надприбуткових. До речі, представники британської сторони висловлювали побоювання, що навіть коли їм удасться домогтися справедливості, «Місто Слави» на той момент може виявитися банкрутом.

«Метроград» — не єдиний конфлікт, у якому беруть участь «Місто Слави» й інші структури М.Скоробогатова. Найвідомішим є розгляд справи навколо готелю «Либідь», у якому зазначене ТОВ має пакет акцій. Як повідомлялося в недавній заяві Київської міськдержадміністрації, у жовтні 2004 року за заявою КМДА слідче управління ГУ МВС України в м.Києві порушило кримінальні справи за ознаками підробки договору купівлі-продажу акцій готелю «Либідь» посадовцями ТОВ «Місто Слави» і ТОВ «Курені» (одним із співзасновників останнього також є ПП «Даско»). Схоже, саме поява цієї інформації змусила Himalita звернути більш пильну увагу на діяльність своїх компаньйонів, через що й виник конфлікт.

Відносини Himalita Ltd. з українськими партнерами будувалися на довірі, і в результаті останні сьогодні краще підготовлені до судового конфлікту. Суд у цьому разі — гра на полі позивача. Тому британці не дуже сподіваються на судове вирішення проблеми. Тим більше що, за даними юристів іноземного інвестора, існують судові механізми, які дають можливість витиснути їх із підприємства взагалі без їхньої участі, і вони нині теж реалізуються. Залишаються переговори, однак українська сторона до них не схильна...

Хоч би чим закінчилася ця справа, вона стане для іноземних інвесторів гарним уроком недовіри до українських партнерів і українських судів.