Український ринок лакофарбових матеріалів лише входить у фазу «зрілості». Таке твердження грунтується насамперед на тому, що процеси, які відбуваються сьогодні у вітчизняній галузі виробництва ЛФМ — динамічне зростання й активне розширення складу учасників, — характерні швидше для молодого і несформованого ринку, ніж для зрілого й усталеного.
Куди рухаємося?
У цілому вітчизняний ринок лакофарб рухається тим самим шляхом розвитку, що й світовий. Як і скрізь, приріст українського ринку ЛФМ будівельного призначення відбувається за рахунок водно-дисперсійних лакофарбових матеріалів. Так, частка вітчизняного ринку, зайнятого сьогодні цими матеріалами, становить 40—45% (у фізичному вираженні). Для порівняння: 2003 року вона дорівнювала близько 30%, а 2002-го — 15—20%. До речі, у Європі водно-дисперсійні лакофарбові матеріали займають близько 75—80% ринку ЛФМ будівельного призначення.
Як і в усьому світі, на українському ринку спостерігається тенденція підвищення цін на лакофарбу. Лише нинішнього року в Україні відпускні ціни на ЛФМ підвищилися, як і світові ціни, у середньому на 4—6%. Така тенденція пов’язана зі щорічним зростанням цін на сировину для виготовлення лакофарбових матеріалів і на паливо.
Розвиток українського ринку характеризується також динамічним зростанням споживчої культури. Багато споживачів усвідомили, що якісні лаки та фарби не можуть коштувати дешево, і воліють не заощаджувати. За спостереженням багатьох продавців, останнім часом споживачі (особливо приватні), вибираючи фарбу, орієнтуються не лише на їх вартість, а й на такі показники, як витрата ЛФМ, їх екологічність і популярність торгової марки.
Made in Ukraine
За даними офіційної статистики, 2003 року виробництво лакофарбових матеріалів в Україні, порівняно з 2002 роком, знизилося на 21,5% (на 38,57 тис. тонн). Нині ситуація кардинально змінилася. Тільки за п’ять місяців 2004 року виробництво лакофарбової продукції вітчизняними підприємствами збільшилося на 19%. При цьому слід зазначити, що сьогодні найактивніше розвиваються малі та середні виробники. Це пов’язано передусім зі зростанням попиту на фарби та лаки загальнобудівельного призначення, на випуску яких спеціалізуються саме невеликі виробництва. Приміром, якщо 2002 року лаки і фарби виробляло трохи більше 40 підприємств, то 2004-го кількість таких компаній упритул наблизилася до 100. Попри досить значне число, великих виробників ЛФМ в Україні можна, як-то кажуть, полічити на пальцях — їх кількість не перевищує десяти. При цьому саме вони випускають більше половини лаків та фарб, виготовлених у нашій країні. Серед великих виробників, які посідають лідируючі позиції на вітчизняному ринку, найпомітнішими є: ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод», ТОВ ПП «ЗІП» (Дніпродзержинськ), ЗАТ «Лакма» (Київ), АТЗТ «Хімрезерв» (Київ), ЗАТ «Коростенський завод Янтар» (Коростень), ЗАТ «Ніфар» (Чернігівська обл.), ЗАТ «Снєжка-Україна» (Яворів), ЗАТ «Елакс» (Одеса) та ін. Наздогнати лідерів прагнуть фарбовиробники з «другого ешелону» — СП «Мефферт Ганза Фарбен» (Дніпропетровськ), ВК «Лідер» (Дніпропетровськ), ТОВ «БНС-Фарба», ТОВ «Йобі-Україна», «Альфа-Контур», «Інтер-Люкс» (усі — Київ), ВАТ «Спектр» (Дніпродзержинськ), ТОВ «Тімекс» (Харків), ТОВ «Колор» (Чернівці), «Фіолент Колор» (Севастополь) та інші. Їхня продукція, хоча і випускається в трохи менших обсягах, високо зарекомендувала себе на ринку, і на неї існує стабільний попит споживачів.
Імпорт не хоче поступатися позиціями
Якщо зазирнути в будь-який будівельний супермаркет, пройтися господарським ринком чи погортати будь-яке прайсове видання, то можна на власні очі переконатися, що кількість імпортної лакофарбової продукції, представленої в Україні, повільно, але неухильно зростає. Суб’єктивне відчуття автора підтвердили і багато спеціалістів, оцінивши частку вітчизняного ринку ЛФМ, зайняту лаками та фарбами зарубіжного виробництва, у 35—40%. Для порівняння: торік частку імпортної продукції вони оцінювали не більш ніж у 30%.
З-поміж основних імпортерів закордонної лакофарбової продукції, що працюють на українському ринку, можна виділити такі компанії: «Ареал» (dufa, Flamingo), «SOM DENIZ» (Marshall), «Ділове співробітництво» (FEIDAL), «Текс-Колор Україна» (Tex-Color), «Сова» (Tikkurila, Tikkolor), «Євроколор» (Vivacolor), «Ганза-Україна» (Dufa, Profitec), Комтеко (Sadolin, CAP arreghini, «ТЕКС») та інші.
У цьому сезоні помітну активність виявляють і росіяни. Приміром, лише ростовське підприємство «Емпілс» планує у 2004 р. реалізувати в Україні 5,5 тис. тонн своєї продукції, а протягом п’яти років довести обсяги продажів своїх фарб у нашій країні до 30 тис. тонн на рік. Для реалізації цих планів компанія відкрила у квітні 2004 року в Дніпропетровську представництво, на базі якого створено склад із повним асортиментом продукції, і провела на початку будівельного сезону масовану рекламну кампанію. Наскільки реальні плани росіян — покаже час. Однак хотілося б нагадати читачам, що на початку минулого року «Емпілс» заявив про намір на кінець 2003 р. закріпити за своєю продукцією не менше 10% українського ринку ЛФМ. Як-то кажуть, не склалося...
Не все так гладко...
Як уже зазначалося, вітчизняний ринок ЛФМ важко назвати зрілим. Може, саме тому в галузі існує безліч проблем, які потребують вирішення. Так, однією з найактуальніших сьогодні проблем лакофарбової індустрії виробники ЛФМ вважають нестабільність вітчизняного сировинного ринку. Непродумана митно-тарифна політика держави призвела до того, що значна частина місцевої сировини для виробництва ЛФМ сьогодні вивозиться за межі України. А слабка конкуренція може призвести до монополізації сировинних ринків, що неминуче викличе зростання цін. Така ситуація змушує багатьох вітчизняних виробників уже сьогодні розглядати можливість закупівлі сировини у закордонних постачальників.
Не менш гостро на українському ринку стоїть і проблема «піратства». Репутація багатьох сумлінних виробників лаків та фарб постійно потерпає від зростання кількості підробок. Крім того, як підказує логіка (і показує практика), жоден із сумлінних українських виробників не може конкурувати в ціні ні з контрабандним товаром, ні з підробками власної продукції. Хотілося б зазначити, що досвід багатьох європейських країн у боротьбі з піратською продукцією свідчить: для успішного розв’язання цієї проблеми необхідні спільні й скоординовані зусилля виробника та держави. Так, виробник має захищати свою продукцію від підробок, використовуючи оригінальну упаковку товару. Держава ж, зі свого боку, мусить посилити заходи в боротьбі з підробками і розробити «прозору» й оперативну схему реєстрації товарних знаків та марок вітчизняного виробника.
Маркетингова стратегія
Посилення конкуренції на українському ринку ЛФМ привело до того, що багато лакофарбових підприємств розпочали упорядкування й оптимізацію традиційних схем збуту своєї продукції. Виробники виваженіше підходять до побудови дилерських мереж, прагнуть скоротити збутовий ланцюжок своєї продукції: намагаються налагодити реалізацію продукції в різних регіонах на умовах ексклюзивного дилерства, відкривають фірмові роздрібні торгові точки тощо.
Натомість деякі роздрібні торговці лакофарбою докладають чимало зусиль і коштів, щоб перейти в когорту виробників ЛФМ. Так, у травні нинішнього року компанія «Кредо» (Херсон), власник торгової мережі будівельних матеріалів «Старик Хоттабич», розпочала випуск лакофарбових матеріалів під ТМ «Старик Хоттабич». Великі імпортери лакофарбової продукції, котрі оцінили перспективність українського ринку, також прагнуть поповнити лави українських виробників. З травня нинішнього року концерн Akzo Nobel спільно з українським виробником «Хімпрогрес» (Кіровоград) розпочав виробництво в Україні водно-дисперсійних фарб під торговою маркою «Маляр».
Як наголошують оператори, від активної рекламної кампанії дедалі більше залежить успіх тієї чи іншої торгової марки на ринку. Навіть невеликі фірми намагаються знайти у своєму бюджеті кошти на проведення бодай невеликої рекламної кампанії. При цьому більшість операторів найефективнішими вважають зовнішню і рекламу в спеціалізованій та діловій пресі. Цього сезону деякі компанії взяли на озброєння і рекламу на ТБ — з метою підвищення впізнаваності бренду, що просувається.
Перспективи
Судячи з темпів розвитку різних секторів економіки України, можна припустити, що найближчим часом найперспективнішим буде виробництво лакофарбових матеріалів для будівництва та для масового споживача. При цьому в найближчі кілька років динаміка зростання українського ринку ЛФМ будівельного призначення трохи уповільниться і становитиме близько 8—12% на рік. Такі прогнози пов’язані передусім із насиченням вітчизняного ринку як продукцією місцевого виробництва, так і імпортними лаками та фарбами.
Однак у більш віддаленому майбутньому ринок розширюватиметься в основному за рахунок економічного зростання промислових підприємств та використання ними промислових марок ЛФМ. Тож, судячи з усього, великих вітчизняних виробників очікують досить непогані перспективи розвитку.
Можна також припустити, що ринкова частка екологічної та високоякісної лакофарбової продукції зростатиме. Зростатиме й далі і попит на водно-дисперсійні лакофарбові матеріали, які у перспективі займуть значну частину вітчизняного ринку ЛФМ (близько 70%).