Перебиваються з дефіциту на голод

Благополуччя ринку праці в столиці та інших мегаполісах важко уявити без потужного потоку провінціалів. Вони, може, й не вирізняються особливими навичками і досвідом, зате не пред’являють високих вимог ані до зарплат, ані до робочого місця. У таких сприятливих умовах усі сегменти ринку праці були заповнені навіть при тому, що роботодавці заощаджували на витратах з утримання персоналу. Але рано чи пізно мав настати час, коли потоки робсили якщо не вичерпаються, то зміліють настільки, що міста-мільйонники відчують дефіцит робочих рук. Схоже, не одна, а ціла низка обставин склалися так, що цей час настав.

Відразу кілька столичних структур, які збирають і аналізують інформацію про ринок праці, вказали на незвичні явища, що відбуваються на ньому. Менеджер порталу rabota.ua Максим Муровайко звернув увагу на те, що вже в перші місяці цього року в столиці зафіксувалося зростання кількості вакансій першої десятки рейтингу затребуваних професій. На літо ситуація загострилася. До дефіциту кадрів робітничих професій, який проявився раніше, додалася нестача спеціалістів, котрих доти було надмір. Особливо показовими є процеси, що відбуваються в середовищі менеджерів із продажів — наймасовішої й дедалі більш затребуваної на ринку праці спеціальності. Розрив між пропозиціями та фактичною затребуваністю представників цього фаху значно зріс. Роботодавці стали масово брати на посади менеджерів із продажів людей без освіти й досвіду роботи. Сплеск затребуваності відзначений і в середовищі бухгалтерів. Якщо кілька років тому на ринку праці фіксувалося їх «надвиробництво», то нині цей фах міцно посідає своє місце серед лідерів рейтингу професій порталу за кількістю розміщених вакансій.

Ще категоричніший у своїх оцінках ситуації менеджер порталу з працевлаштування job.ukr.net Віктор Закотій. Він наводить такі дані порталу: у другому кварталі 2008 року спостерігається збільшення кількості вакансій практично для всіх категорій працівників. Найбільше зростання було зафіксоване в червні, коли кількість пропозицій зросла майже вдвічі. Ситуація не типова, зазвичай у цей час відпусток на ринку праці настає сезонне затишшя. Попит на інші спеціальності не набагато відстає від лідерів. Наприклад, кількість пропозицій із працевлаштування для найбільш затребуваних працівників — менеджерів із продажів становить 5849 одиниць, що на 86,5% більше, ніж на початку кварталу. За весь період — зниження попиту тільки на секретарів (14,3%) і журналістів (14,8%). Цікаво, що попит на звичайних дефіцитних програмістів зріс усього на 21,8%. З одного боку, це пояснюється їхніми високими зарплатами, а з іншого — зниженням так званого відпливу мізків. Останнім часом за кордоном вітчизняні IТ-спеціалісти зіштовхуються з конкуренцією з боку китайських та індійських колег, у яких хоч і нижча кваліфікація, але й запити невисокі. Попри зростання кількості вакансій, у другому кварталі роботодавці не квапилися підвищувати зарплати. Їх найбільше ж зростання зафіксоване у юристів — 37,9%. Однак найвищий дохід, за даними job.ukr.net, мають програмісти — 1300 доларів (30% зростання). Для решти спеціальностей зарплата зросла в середньому на 5—15%. Експерт гадає, що сезонність усе ж таки візьме своє і найближчим часом кількість вакансій зменшиться, але з наближенням осені ринок праці знову може затріщати по швах.

Ситуацію, що склалася, пояснюють по-різному. Віктор Закотій, приміром, вважає, що причиною дестабілізації ринку праці стала висока інфляція заразом зі зниженням курсу долара. На його думку, тривала інфляція не сприяє стабільності на ринку праці. А різке падіння курсу валют наприкінці травня спровокувало звільнення в українських компаніях. Якщо до падіння курсу, маючи умовну зарплату 1000 доларів, працівник отримував 5050 грн. (курс 5,05), то з його падінням ставка знизилася до 4750 грн. (курс 4,75). Отже, втрати становили близько 300 грн., що дорівнює 60 доларам за колишнім курсом. Результат не забарився: уже в червні кількість вакансій для інженерів, маркетологів, менеджерів із персоналу та системних адміністраторів зросла більш ніж на 100%, порівняно з квітнем.

До сказаного додамо: є ще одна причина, котра спонукала приїжджих повернутися додому, — різке подорожчання продуктів та оренди житла. Здавачі житла в оренду не забули перекласти свої втрати, пов’язані зі зниженням курсу валют і зростанням інфляції, на плечі орендарів. Таким чином, ситуація на одному ринку позначилася на іншому.

Усе це й призвело до того, що потік мігрантів, який живив столицю та інші мегаполіси, ослаб, а багато їх, внаслідок загострення труднощів фінансового характеру, стали залишати столицю, повертатися у свої міста й селища. І ці процеси, що відбуваються в різних сегментах ринку праці, передусім проявилися в його наймасовіших секторах. Утім, кадровий дефіцит — уже кілька років не новина. Столиця та інші мегаполіси відчувають дедалі гострішу нестачу спеціалістів робітничих професій. Вакантними залишаються десятки тисяч місць не лише в будівельних корпораціях та фірмах, а й на підприємствах, що виробляють скло, кераміку, паркет. При цьому хвиля дефіциту робітників котиться зі столиці в інші мегаполіси, відображаючи загальні риси та явища.

У таких умовах роботодавці для залучення й утримання на робочих місцях приїжджих людей змушені збільшувати витрати на їхнє утримання — підвищувати зарплату, покращувати умови праці й побуту, з урахуванням високої вартості оренди квартир надавати на прийнятних умовах тимчасове житло. Таким, уже второваним шляхом муситимуть іти й власники оптових та роздрібних мереж, різного роду торгових підприємств, які відчувають брак менеджерів із продажів, бухгалтерських працівників.

Незвична ситуація, що складається на ринку праці великих міст, коли бракує вже не лише представників робітничих професій, а й ряду інших, — це сигнал до серйозних змін. Рано чи пізно екстенсивні методи вирішення кадрової проблеми, побудовані на елементарному вмінні вихопити з потоку приїжджих уже готових працівників, мали поступитися місцем інтенсивним підходам, коли наріжним каменем стає досягнення якісних показників у роботі з кадрами, а підвищення витрат на утримання персоналу — стає чинником економічного зростання.

Експерти відзначають, що і державні організації, і низка великих компаній та фірм, передбачаючи ускладнення кадрового питання, вжили низку випереджувальних заходів. Якщо 2005 року українські компанії послали на навчання всього 9% співробітників, то через два роки навчали вже третину складу щорічно. Окрім численних курсів підвищення кваліфікації, в бізнес-структурах зріс попит на проведення різного роду тренінгів, здійснення спеціальних навчальних програм. Наразі у країні такого роду послуги надають близько півтори сотні фірм. Підприємства різних форм власності, які піклуються про своє майбутнє, йдуть навіть на створення власних навчальних центрів або встановлюють тісні зв’язки з навчальними закладами. Скажімо, один із вітчизняних лідерів із виробництва та переробки сільгосппродукції — компанія «Миронівський хлібопродукт» узяла під свій патронат навчання частини найкращих студентів аграрних вузів, сплачує їм стипендії, надає місця для проходження практики і подальшого працевлаштування. Цій структурі, як і ряду інших, які піклуються про своє майбутнє, економічно вигідніше адресно витратити кошти на навчання й отримати тямущих спеціалістів, аніж брати невідомо кого. Такі приклади свідчать, що, використовуючи ринкові методи, можна вирішити соціальне завдання — обов’язково надавати випускникам перші робочі місця. Важливо лише, щоб спеціальності, які опановує молодь, були справді затребувані.

Уперше за багато років на цьому напрямі зроблено перші кроки. Переглянуто держзамовлення на підготовку спеціалістів на 2007/2008 навчальний рік. За рахунок зменшення набору на економічні, правові факультети, а також факультети міжнародних відносин збільшено кількість бюджетних місць на інженерно-технічні, будівельні та комп’ютерні спеціальності. Підвищено квоту на підготовку кадрів для особливо дефіцитних напрямів — ремонтно-будівельних робіт, монтажу, судноремонту, деревообробної промисловості. Ось тільки відбудеться це за рахунок зменшення набору на затребуваних напрямах «сільське господарство» і «сфера обслуговування»... Але ці заходи якщо й дадуть ефект, скоротивши розрив між спеціальностями, які готують, і тими, які потрібні, — то лише через кілька років. А реагувати на те, що коїться на ринку, треба вже тепер. Так, Максим Муровайко звертає увагу на те, що, у зв’язку з процесами на трудовому ринку, особливо цінними стають працівники, які становлять обслуговуючий персонал офісів, комерційних структур: водії, промоутери, вантажники, кур’єри, прибиральники. Хоча їхня зарплата в середньому не висока і становить близько 400 доларів на місяць, проте в рейтингу затребуваності вони не в останніх рядах. Великі компанії, прагнучи закріпити за собою сумлінних працівників, ідуть і на значне підвищення зар­плат. Адже добре налагоджений процес обслуговування в комерційних структурах, створення затишку та сприятливої атмосфери, поряд із високою зарплатнею й соціальним пакетом, стають додатковим стимулом для залучення і утримання «білих комірців», та й не тільки їх.