Нове оподаткування прибутку: доходи — одразу, витрати — якось потім

Оскільки наближається набрання чинності «прибутковим» розділом Податкового кодексу, дамо в нашій «школі виживання» рекомендації не бізнесменам, а державі. Бо якщо податком на прибуток доведуть до ручки більшість українських підприємств, то мало державі тоді не здасться. Коли раптом образяться олігархи, то колишній бунтик єдиноподатників буде порівняно з цією образою жалюгідним белькотанням. Тоді проблеми виживання держава відчує теж.

У «Дзеркалі тижня» №32/2010 («До теми про камасутру: ціна близькості») і №38/2010 («По-великому виходить так само погано, як і по-маленькому») ми вже зазначали загрозу перетворення податку на прибуток на податок з усього обороту за ставкою 23%. Унаслідок непродуманого механізму переходу від принципу «першої події» до методу нарахувань протягом першого виробничого або торгового циклу доходи у підприємств будуть у повному обсязі, а витрат, що вираховуються з них, не залишиться: під сьогоднішні відвантаження їх уже було показано раніше, а витрати поточні повинні чекати відвантажень майбутніх, відкладаючись, таким чином, аж до завершення циклу.

Причому стандартні перерахування в офшор (у тому числі через купу посередників) нікого теж не врятують. Це вам не «перша подія», коли такі перерахування зменшували податок одразу, - тепер їм доведеться в загальному порядку чекати відвантаження того, що буде вироблено з нібито купленого за ці гроші.

Максимум, на що спроможні підприємства, - це пов’язувати поточні витрати з найближчими реалізаціями або показувати так звані інші витрати загального характеру, які відразу зменшують прибуток (у зв’язку з чим, мабуть, буде багато реклами та маркетингу).

А держава може та зобов’язана (хоч би з метою самозбереження):

- видати закон/постанову/рекомендації щодо надання розстрочень платникам податку на прибуток на строк, який приблизно дорівнює виробничому/торговому циклу, щодо приросту податкових зобов’язань, які виникли за цим податком при переході на метод нарахувань;

- роз’яснити, що витрати, «заморожені» через славнозвісний п. 5.9 чинного «прибуткового» закону, хоч формально у складі валових витрат і були вже враховані, насправді на податковий облік не вплинули і податку на прибуток не знизили. У зв’язку з чим кінцеві залишки товарно-матеріальних цінностей на момент «вмикання» методу нарахувань повинні не втрачатися зовсім, а хоч би поступово - в міру відповідних реалізацій - зменшувати податок на прибуток.

Але поки що - ніхто ані сном ані духом. Невже всі сподіваються, що ситуація врегулюється-розсмокчеться сама собою, і підприємства навіть не помітять, як платитимуть 23-відсотковий податок з усього обороту?

Тим часом, за чутками з добре поінформованих джерел, які мають стосунок до розробки нормативів, існує якась негласна вказівка спробувати спустити проблему на гальмах.

Воно б і не вірилося у таке, однак стиль деяких останніх листів податкової змушує задуматися над тим, що в країні відбувається раптовий і різкий перехід до «оподаткування нахрапом».

Це й «аргументація» щодо неможливості відмовитися від ПДВшних пільг, які перетворюються на оподаткування перехідних залишків ТМЦ, а також основних фондів ПДВ за звичайними цінами (така от «пільга»!), - на тій, мовляв, підставі, що пільги отримують не платники, а операції (операції ж ні від чого відмовитися не можуть), і зовсім уже дикий лист єдиноподатникам про те, що сплачені ними суми не туди потрапили (Держказначейство із запізненням більш як на місяць відкрило потрібні рахунки), а тому їх треба сплатити ще раз. Причому подекуди за такі «недоплати» вже (як масово розповідають) почали забирати майно в податкову заставу - і аж ніяк не на ці жалюгідні суми «боргів». Тобто беззаконня стоїть на беззаконні й беззаконням поганяє.

На цьому тлі справді можна повірити, що держава вирішила кинути платників, «забувши» про залишки витрат, заморожені через згаданий 5.9.

Але в те, що вона вирішила змусити підприємства якийсь час платити 23-відсотковий податок з виручки, не віриться все одно. Якщо нова влада прийшла всерйоз і надовго, вона мусила б думати трішки довгостроковіше-стратегічніше, ніж дрібний голодний злодюжка.