Не поспішайте купувати — спочатку дізнайтеся ціну

Сотню кольорових візиток пропонують усього за 30 грн. Мішок цементу — за 18 грн. — теж непогано, адже до кризи ціна сягала майже 30 грн. А ще мого знайомого маркетолога дуже здивували своєю демократичною ціною фабричні яйця по 2,60 грн. за десяток. Правда, дрібні, бо від молодих курей, зате дуже дешеві. А що ж послуги?

Ще восени за укладення однієї пересічної цеглини муляр просив як мінімум 1,50 грн., а тепер згоден ту ж саму роботу виконати всього за гривню. Укладання піноблоку 20х30х60 см у нього коштує вже не десять, а тільки сім гривень. І це не торгуючись. Причому якщо 2008 року замовник ще приходив на уклін до виконавця, то тепер він тільки диктує умови і встановлює остаточну ціну. Отже, настав час замовляти роботи й купувати?

Приклад 1. Намагаюся оформити замовлення на заводі залізобетонних виробів на виробництво сухого бетону, а по суті — суміші з піску, цементу і щебеню з невеличкою добавкою води. За кубічний метр цієї суміші марки 150 мені пропонують заплатити 550 грн. Дивно, але в червні 2008 року готовий, тобто рідкий, бетон на тому ж заводі відпускали по 480 грн./куб. м. А відтоді ж пісок, щебінь і цемент істотно подешевшали. Виходить, завод ЗБВ намагається компенсувати брак замовників завищеною ціною?

Приклад 2. «Купіть сорочку. Фірмова, котонова. Дуже дешево — за 160 віддам. Такі в магазинах по 300 грн. продають», — закликає покупців продавець на ринку Троєщина. Сам особисто бачив, як цю ж сорочку той-таки продавець продав усього за 100 грн. І був дуже задоволений.

Приклад 3. «Більше ніколи не поїду за покупками на речовий ринок, — обурюється молода мама, розглядаючи босоніжки в кіоску біля метро. — Точно такі ж недавно купила за 250 грн., і ще, щоб заощадити, їхала з дитиною через усе місто, а тут під боком та ж сама модель за 150 продається. Шахраї».

Загалом, щоб не бути обманутим, не зашкодить провести маркетингове дослідження бодай на побутовому рівні й дізнатися справжню ціну замовлення. Це допоможе поставити на місце комерсантів, які використовують довірливих клієнтів і значно завищують вартість товару. Із власних спостережень — це найчастіше відбувається там, куди покупець приходить наперед упевненим у демократичності ціноутворення. Ось на це його й ловлять.

Утім, про якусь панацею не йдеться. Інколи вибираєш за однією ціною, а платити мусиш — за іншою. Цим в основному балуються супермаркети. Свідомо вони так роблять чи ні, але свій навар, так би мовити, отримують. Заходиш, буває, в супермаркет «Білла» неподалік метро «Позняки». Довго вибираєш, вчитуєшся в цінник. Повірте, зробити це не так просто, адже найчастіше товар міститься в одному місці, а цінник до нього — в іншому. До того ж його нелегко ідентифікувати. А потім, отримавши чек після розрахунку, розумієш, що марно старався, — там стоїть зовсім інша ціна.

Одного разу для експерименту попросив касирку не «пробивати» товари, доки я не зможу спостерігати за цінами на касовому дисплеї, або дати мені на перевірку чек до його оплати. Її це так обурило, неначе я заліз до неї в кишеню.

Хоча йдеться саме про кишеню покупця, якою багато хто приноровився користуватися, навіть не питаючи на те дозволу. Будьте пильні!