Коли ця стаття з’явиться в пресі, уже буде відомий склад Кабінету міністрів, а також названо ім’я нового керівника галузі зв’язку. Ми звернулися до народного депутата України Станіслава Довгого — першого заступника голови комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства та зв’язку, керівника депутатської групи промисловців і підприємців «Воля народу» — із проханням оцінити події, які відбуваються, і дати напуття новому міністрові.
— Чим пояснити інтерес до посади міністра зв’язку з боку найнесподіваніших політичних сил?
— Бурхливий розвиток високих технологій останніми роками зробив галузь зв’язку однією з найпривабливіших у державі. Якщо не найпривабливішою. Тому зрозумілі й пристрасті, що періодично виникають в процесі боротьби різноманітних політичних і бізнес-структур за керівництво цією сферою. На жаль, замість публічної конкуренції програм, відкритого обговорення проблем і шляхів їхнього розв’язання, претенденти нерідко продовжують найгірші традиції нашого недавнього минулого, використовуючи так звані чорні PR-технології. Проте не слід забувати, що на вулиці 2005 рік і зовсім інша країна. І громадяни цієї країни здатні самостійно визначити, де істина та де брехня.
Проте залишимо ці технології на совісті їхніх винахідників. Спробуємо розібратися в справжніх проблемах галузі й накреслити перспективи її розвитку.
Скажу відразу: із позиції члена профільного комітету та співголови депутатської групи «Воля народу» я планую активно брати участь у реформуванні галузі. Звертаючись до майбутнього керівника зв’язку, хочу визначити десять, на мою думку, першочергових завдань:
1) ухвалення Національної стратегії розвитку галузі й Національної програми побудови інформаційного суспільства;
2) посилення прозорості ринку телекомунікацій. Боротьба із махінаціями й тіньовими схемами. Зміцнення законності та правопорядку;
3) допрацювання закону про телекомунікації. Створення ефективного регуляторного органу;
4) створення фонду універсальних послуг;
5) підвищення інвестиційної привабливості «Укртелекому»;
6) запуск сучасної мультисервісної системи передачі даних. Інтеграція з загальноєвропейськими інтелектуальними системами. Створення системи конфіденційного зв’язку. Електронний підпис. Електронна комерція;
7) створення Національної таблиці розподілу смуги радіочастот і проведення конверсії частот;
8) концентрація державних відомчих і регіональних програм і ресурсів у рамках Національної програми «Електронна Україна»;
9) розробка Національної програми підтримки вітчизняного виробника телекомунікаційного устаткування. Науковий супровід програми. Підготовка кадрів;
10) корпоратизація й підготовка до приватизації «Укрпошти».
— Ви назвали десять пунктів. Проте які, на вашу думку, проблеми галузі новий її керівник повинен буде розв’язувати передусім?
— Я вважаю, найбільшою проблемою була й залишається непрозорість. Більш як половина обороту ринку перебуває в тіні. Під прапором лібералізації, регуляризації, конкуренції й інших гасел мають місце серйозні зловживання, унаслідок чого держава недоотримує величезні суми. Якість послуг зв’язку не поліпшується, а вартість істотно завищено. При цьому гальмується розвиток місцевого зв’язку, практично не розвиваються її оператори, не створюються нові робочі місця. А невелика група приватних операторів одержують надприбутки, ігноруючи всі закони та правила.
Завдяки швидкому розвитку телекомунікацій, у суспільстві склалася думка, що, займаючись зв’язком, можна швидко розбагатіти. Повертаючись до періоду своєї роботи в галузі, наведу кілька прикладів.
Фіксований зв’язок поділяється на місцевий, міський, міжміський і міжнародний. Реалії такі, що місцевий (сільський) і частково міський зв’язок збиткові. Найприбутковішим є міжнародний. І, на жаль, саме тут виникають найбільші зловживання. Любителі швидкої наживи розробили цілу низку технічних і технологічних схем, які дозволяють здійснювати махінації й переводити в тінь свої доходи. А це сотні мільйонів гривень!
Як відомо, такі види діяльності, як міжміський і міжнародний зв’язок, є ліцензованими. Вартість кожної з ліцензій — близько 9 млн. грн. Аби стати повноцінним оператором, необхідні значні інвестиції в придбання устаткування, побудову й обслуговування мережі. Але коли спеціально створити деякі прогалини в нормативній базі та за потурання високопоставлених чиновників (свого часу було створено систему так званого державного бізнесу), як з’ясувалося, можна займатися міжнародним зв’язком і без ліцензії, закупивши комп’ютер і сяке-таке устаткування на кілька тисяч доларів. Міжнародний трафік направлявся на мережу загального користування як місцевий. Це дозволяло красти в держави сотні тисяч доларів.
Таких компаній було створено близько ста. Називаючи себе IP-телефоністами, вони по суті руйнували телекомунікаційний ринок. Лише за два роки наведення порядку нам разом із правоохоронними органами вдалося збільшити доходи держави в цьому сегменті ринку в 305 разів! І вже в 2002-му довести до 610 млн. грн.
Ще один фінансовий резерв — плата за користування мережами загального користування. Провівши інвентаризацію договорів з операторами, я з’ясував: за користування державними ресурсами ніхто не платить. 2003 року, приміром, спрямувавши кошти з «підприємливих» приватних кишень у державну, вдалося збільшити доходи держави на 500 млн. грн.
Ще одне дітище колишнього керівництва — рефайл. Суть шахрайської схеми ось у чому. На ім’я підставної компанії купується один або кілька міських номерів, на які приймається міжнародний трафік і спрямовується на мережу загального користування як місцевий. У такий спосіб кошти за трафік залишаються на рахунках закордонних фірм, і в Україну взагалі не потрапляють.
Слід особливо відзначити, що є індикатор, який характеризує ступінь криміналізації галузі, — це незалежна міжнародна біржа з продажу транснаціонального трафіка ORBINET. Чим дорожче він продається, тим більший доход від цього має держава. Приміром, на початку 2000 року вартість трафіка була менше одного цента. А вже через рік — ціна міжнародного трафіка на Україну зросла майже в 20 разів!
— Що, на вашу думку, зміниться в галузі, коли запропонованих заходів буде вжито?
— Лише за три роки ліквідація багатьох лазівок дала змогу збільшити доходи державного оператора вдвічі, а чистий прибуток — у чотири. Гадаю, найближчим часом я й мої колеги за парламентом одержимо коментар нового керівництва галузі зв’язку з приводу порушених проблем.
І якщо ми побачимо державницьку позицію, простягнемо руку й допомагатимемо, забезпечуючи галузь необхідною законодавчою базою та підтримуючи в боротьбі з різноманітними зловживаннями. Але якщо знову матимуть місце непрозорі схеми роботи, спроби й надалі виводити в тінь державні ресурси, наша позиція буде дуже жорсткою.
Останніми днями в Інтернеті з’явилася низка публікацій, підписаних людьми, котрі відчувають жах при думці про повернення закону та правопорядку в галузь. І я не здивувався, побачивши серед авторів імена фігурантів кримінальних справ 2001— 2002 років за ст. 364, ч.2 «Розкрадання держвласності в особливо великих розмірах», що передбачає позбавлення волі на термін від п’яти до восьми років із забороною обіймати керівні посади протягом наступних трьох років.