Надмірне регулювання економіки потрібно скасовувати. Однак без поспіху та обвалу економіки

УДАР запропонував законопроект, яким фактично пропонує перезавантажити регуляторне поле країни. Ідея нібито й правильна і в чомусь повторює досвід грузинських реформ, але водночас хотів би застерегти колег з опозиції від поспіху.

Я далекий від думки, що опозиція прагне зробити щось погане для країни чи бізнесу. Частину авторів законопроекту "Про ліквідацію надмірного регулювання" знаю особисто, їх прихильність ідеї спрощення регуляторного середовища можу підтвердити. Але хочу звернутися до розробників документа з проханням прибрати популізм із такої складної теми, як дерегуляція.

В основі розробленого УДАРом законопроекту "Про ліквідацію надмірного регулювання" лежать благі наміри повністю перезапустити регуляторне законодавство. Пропонується рівно через рік із дня його ухвалення зупинитидію положень 7 кодексів і 80 законів, що регулюють господарську діяльність підприємців й регламентують отримання документів дозвільного характеру. Для цього Кабмін повинен протягом шести місяців підготувати пакет змін до чинного законодавства щодо регуляторної політики та видачі документів дозвільного характеру і упродовж трьох місяців внести до ВР проект закону України про внесення змін до законодавчих актів з урегулювання господарських відносин.

Тут вимальовуються одразу кілька проблем.

По-перше, нормативно-правові акти, дію яких пропонується зупинити, регулюють не лише господарські та адміністративні відносини, а й відносини, пов'язані з охороною довкілля, безпекою та якістю харчових продуктів, із земельними питаннями, правилами поводження у різних сферах суспільного і господарського життя тощо. Ризикуємо разом із водою вихлюпнути і дитину.

Пригадуєте, як свого часу президент Віктор Ющенко розпустив ДАІ, - який хаос розпочався на дорогах? Я можу з упевненістю говорити, що як тільки ми ліквідуємо фітосанітарний, санітарно-епідеміологічний і ветеринарний контроль, нам доведеться їсти м'ясо з черв'яками. Звісно, що не всі підприємці без совісті, але знайдеться 2–3% бізнесменів, котрі нагодують вас лайном. І саме через оті 2–3% треба займатися регуляцією. Доречно буде згадати, що до останнього часу в СЕС було
54 тис. працівників, і половину з них ми скоротили, а це чимало.

По-друге, процедури розробки, погодження, громадського обговорення такого масиву законопроектів потребують багато часу і залучення великого людського ресурсу, в тому числі й кваліфікованих експертів. Алгоритм написання та погодження проектів такий громіздкий, що не існує швидкісного "ліфта" від першої версії до затвердження на засіданні Кабміну із подальшим поданням до ВР. Мовчу вже про те, скільки підводних каменів може з'явитися у документі, який отак нашвидкуруч розроблятиметься.

По-третє, розробити закони - це половина роботи. Важливо ще провести їх через парламент. Ні для кого не секрет, як ухвалюються урядові проекти: до них вносяться тисячі поправок, часто протилежного змісту, і в результаті від початкової ідеї часто залишається лише назва.

Я поділяю твердження, що реформи мають здійснюватися жорстко та динамічно, в тому числі жорстко і стосовно чиновників. Але запропонований механізм так званого обвального перезавантаження регуляторного поля здатен паралізувати діяльність бізнесу, зруйнувати матрицю відносин підприємців і влади.

Коли проводяться реформи, можливі і помилки. Вони були і в нинішньої опозиції, вони були і в нас. Ми маємо підсилювати одне одного і при цьому розуміти, що країна складається з двох частин: відсотків сім - це підприємці, а решта 93% - це наймані працівники, а також споживачі. Займаючись дерегуляцією, треба пам'ятати і про одних, і про інших. Саме такі завдання поставив перед нами президент. Крім того, в нашій роботі ми опираємося на директиви ЄС, розуміючи, що Україна інтегрується до євроспільноти, і нам треба повністю імплементувати європейські регламенти та закони, цим, власне, і займаємося останні три з половиною роки. Єдине - змушений буду засмутити підприємців: в ЄС існують дуже серйозні покарання за порушення регуляторних вимог. І несплата податків за нормами Євросоюзу - це дуже серйозний злочин, прирівнюваний до корупції. Також якщо хтось думає, що в ЄС немає корупції, то він помиляється. Експерти порахували, що вона (корупція) нині обходиться країнам ЄС в 120 млрд євро збитків.

Якщо ж повернутися до теми дерегуляції, то, на жаль, не можу сказати, що нас, владу, все влаштовує. Ми просуваємося повільно, але ми рухаємося. Нам вдалося скоротити кількість перевірок і число контролерів, перейти на електронну систему документообігу з використанням електронного ключа, зробити багато іншого… Іншими словами, ми скорочуємо часові та ресурсні витрати бізнесу на дотримання регуляторних вимог. Також розумію, що чимало зі зробленого, сприйнятого як належне, вже забули: скасування техоглядів, відмова від нотаріально засвідчених доручень при низці операцій, зменшення кількості всіляких довідок, ліцензій, відкриття "єдиного вікна" по всій державі.

Попри все, зачистка регуляторного середовища відбуватиметься і надалі. Так, ми наражаємося на опір бюрократичного апарату, отримуємо скарги на перевіряльників. Але хіба можна змінити систему за один день? Ви ж маєте розуміти, що не може контролер отримувати 1200 грн на місяць. Згідно з європейською практикою, такий посадовець повинен одержувати як директор середньої фірми плюс соціальний пакет, лише тоді можна вимагати від нього неупередженості та поваги до підприємця.

Продовжую наполягати, що дерегуляція - це вічний процес, тому що постійно змінюються умови та середовище, і регуляторні процедури повинні відповідати вимогам часу. Тому найголовніша мета - це, повторюся, скорочення фінансових і часових витрат підприємства при виконанні регуляторних процедур. Кожен звільнений день від звітів - це день, який підприємець може відпрацювати на благо сім'ї та компанії. А кожна звільнена копійка - це можливість збільшити інвестиції у власний бізнес.