Мюнхгаузени від страхування

Щоб витягнути себе з болота, барону досить було сильно смикнути себе за кіску. Щось схоже намагаються зробити українські страхові компанії, включившись у дискусію про необхідність створення інституту страхового омбудсмена («Деловая неделя», №21, 3—9 червня 2004 р.). Причому, турбуючись про споживачів, жодного з них не запросили для участі в дискусії. Початок, як бачимо, багатообіцяючий.

Глибина болота

Останніми роками, що є предметом особливої гордості страхових компаній (сумарний приріст річних премій перевищив 40%), рівень збитковості страхових операцій (характеризує обсяг виплат на користь споживачів) постійно знижувався. Темпи зниження наведено в таблиці.

Очевидна стійка тенденція до погіршення. Причому рівень збитковості за 1-й квартал 2004 року в 12—15 разів гірший, ніж у розвинених країнах. Правда, про це платні захисники страхового ринку воліють мовчати.

Навпаки, Ліга страхових організацій України вважає, що «страховий ринок України вже може презентувати свої досягнення... для страховиків не лише країн СНД, а й Європи та Америки» (з офіційних матеріалів Ліги СОУ).

Мабуть, це так. Бо презентувати «досягнення» страхового ринку на батьківщині вже практично нікому — за даними Центру Разумкова, страховим компаніям в Україні не довіряють 80% громадян.

Із найпомітніших «досягнень» вітчизняного страхового ринку можна відзначити такі.

Кількість обов’язкових видів страхування, пролобійованих страховиками, зашкалила за чотири десятки. Це на порядок перевищує типові значення для розвинених країн. Проте тенденція до примусу споживачів платити за «повітря» зберігається.

Масштаби порушення прав споживачів засвідчують такі цифри. Лише при обов’язковому страхуванні пасажирів від нещасних випадків на транспорті кількість порушень, за нашими оцінками, перевищує 0,5 млрд. на рік.

До цього можна додати масові порушення прав виробників сільськогосподарської продукції (статистика Міжнародної фінансової корпорації й Міністерства аграрної політики України). Як ілюстрацію техніки порушень наведемо один із характерних прикладів — страхова компанія, умовно назвемо її «Циганський страховий альянс» (будь-які збіги випадкові), застрахувала врожай. Після настання страхової події замість виплати відшкодування клієнтові повернули страхову премію, сума якої, природно, разів у 20 менша, і розірвали договір.

Почастішали скарги на страхові компанії, котрі на світанку становлення вітчизняного ринку й у період гіперінфляції почали займатися пенсійним страхуванням. Минуло 10 років. Треба платити. А платити не хочеться чи нема з чого. За нашими оцінками, кількість скривджених пенсіонерів становить багато тисяч (на щастя, не всі такі компанії зникли і є можливість цю проблему розв’язати в судовому порядку).

Скаржаться українські туристи, які виїжджають за кордон і яких при настанні страхової події наші страхові компанії перетворюють на людей другого гатунку, що не мають можливості отримати невідкладну медичну допомогу через неузгодженості між страховиком і асистуючою компанією.

Скаржаться клієнти банків, яких під час оформлення кредитів примушують отримувати страховки без реального захисту. Скаржаться власники кредитних карток — без узгодження з ними банк списує кошти на користь партнерської страхової компанії. Скаржаться пенсіонери, яких при відкритті пенсійних рахунків змушують страхуватися від непотрібних їм ризиків. Скаржаться підприємці — при оформленні дозволів у державних структурах їх примушують страхуватися в галузевих страхових компаніях.

До перелічених «досягнень» вітчизняного страхового ринку можна додати очікуваний із 2005 року вал порушень при запровадженні сирого, з погляду методології, обов’язкового страхування відповідальності власників транспортних засобів (нагадаємо, лише в Києві кількість автомашин із місцевою пропискою перевищує 700 тисяч), а також очікуваний через кілька років вал скарг із добровільного пенсійного страхування. Не кажучи вже про проблеми загальнонаціонального масштабу, які можуть виникнути найближчими роками, оскільки очікується перехід на обов’язкове медичне й пенсійне страхування всіх працюючих громадян. Адже низьку якість страхових послуг буде багаторазово розтиражовано.

Довжина кіски

Уявіть людину або організацію, на котру звалюються «досягнення» страхового ринку України, обчислювані багатьма мільйонами порушень, кожне з яких заслуговує повноцінного судового розгляду.

Чи впорається омбудсмен із цим потоком? Навряд чи! Вся судова система України, що є дуже могутньою структурою, розглянула за минулий рік близько 6 мільйонів справ. За обсягом це можна порівняти з проблемами вітчизняного страхового ринку.

Отже, для «перетравлення» страхових проблем із участю омбудсмена потрібна аналогічна за масштабами організація. Проте для однієї країни, не кажучи вже про малопотужний страховий ринок, це надто невигідно.

Видається, для створення інституту омбудсмена потрібен набагато цивілізованіший рівень стосунків між страховими компаніями та їхніми клієнтами, якому відповідав би якісно інший, ніж у нас, потік скарг.

Опонентам такої думки при посиланнях на закордонний досвід корисно врахувати тамтешню культуру стосунків. Поява інституту омбудсмена — результат цієї культури, а не причина (підтвердженням є те, що закордонний страховий ринок існує впродовж століть, а ідея омбудсмена виникла там лише десять років тому). Отже, інститут не повинен випереджати появу необхідних для нього умов.

Хто тягтиме?

За численними піарівськими акціями батьків вітчизняного страхового ринку якось не вдається вияснити в них — а що ж вони зробили для споживачів за 12-річну історію існування ринку (бодай у нагороду за мільярди отриманих від них премій)? Попутно хотілося б дізнатися, хто винен у катастрофічно низькій якості страхових послуг?

Після відповідей на ці запитання можна буде оцінити щирість намірів страховиків зайнятися створенням інституту страхового омбудсмена. До речі, його створення при Лізі СОУ — є в неї такий намір — буде ще одним приводом «презентувати свої досягнення» всьому світові, оскільки очевидна залежність омбудсмена від страхових компаній постане новим досягненням вітчизняної страхової думки.

Асоціація страхувальників України з задоволенням ознайомить громадськість зі страховими компаніями, котрі беруть участь у створенні інституту омбудсмена. Особливо з причетними до згаданих вище «досягнень».