МОБІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК ДЛЯ ВСІХ, І ХАЙ НІХТО НЕ ПІДЕ СКРИВДЖЕНИМ

На європейському ринку мобільного зв’язку намітилася нова перспектива: поява операторів-дискаунтерів, які надають надзвичайно дешеві послуги. Йдеться про стратегію бізнесу LCC (Low Cost Carriers, «носій» за низькими цінами), апробовану у сфері авіаперевезень і застосовувану на багатьох інших інфраструктурних ринках. Суть її в тому, що дискаунтер надає за вкрай низькими цінами лише обмежений, базовий набір послуг — надійно, але з мінімальним сервісом.

На ринку зв’язку (щоправда, фіксованого) таку схему з успіхом застосовує датська компанія Telemore (вона належить Tele Denmark). Готуються її запровадити австрійська Tele.ring Telekom і швейцарська TDS Mobile SK (мережа Sunrise, також належить Tele Denmark). За прогнозами Романа Фрідріха з консалтингової компанії Booz Alen Hamilton, наведеними у його інтерв’ю «Німецькій хвилі», «до кінця нинішнього року в Європі з’являться декілька служб мобільного зв’язку, які пропонуватимуть дешеві послуги, а за рік-два, як мінімум, одна така компанія посяде місце на ринку стільникового зв’язку в кожній європейській країні». Враховуючи курс українських мобільних операторів на масовий набір нових абонентів, а також наближення ринку до насичення, можна припустити, що стратегія LCC має значні перспективи і в нас. Навіть попри малі, за європейськими мірками, показники мобільного проникнення.

В авіації «дешеві» компанії з’явилися не вчора, проте особливо помітною сегментація ринку авіаперевезень стала після кризи галузі, викликаної подіями 11 вересня 2001 року. Найбільші світові авіакомпанії перетворилися на збиткові й змушені були серйозно проаналізувати структуру своїх витрат. Проте ще з кінця 60-х років у США і в Європі діяло багато невеличких авіапідприємств, які працювали за мінімально витратними схемами: малі економічні літаки, мінімум витрат на аеродромне обслуговування, відсутність сервісу на борту (адже для пасажира головне — летіти), низькі і гнучкі ціни, прямі продажі авіаквитків. До речі, єдина прибуткова американська авіакомпанія — Southwest Airlines із Далласа — працює саме за такою схемою.

На тлі кризи галузі такі компанії набули свого розвитку, правда, в основному в сегменті місцевих авіаперевезень. Розцінки на їхні квитки часто нижчі, ніж на залізничні, а проникнення (у даному випадку — охоплення великої кількості населених пунктів) досить велике. «ДТ» вже одного разу розповідало про німецьку Ryanair — поруч із Easyjet, Germanwings, вона зуміла одержати останніми роками чималу частку ринку європейських авіаперевезень.

Стосовно мобільного зв’язку ця схема така. Перше. LCC-оператор надає своїм абонентам лише базові послуги — голосовий зв’язок і SMS. Ну, можливо, ще й автовідповідач. До речі, переважна більшість абонентів у європейських країнах, як і в Україні, все одно користуються виключно цими двома послугами. Правда, з різних причин: на Заході — тому що це дешево, а в нас — тому що про всілякі передачі даних, автовідповідач тощо просто не знають.

Друге. Ці послуги надаються надійно, просто і прозоро, а отже — у такого оператора максимально спрощена або зведена до автовідповідача служба сервісу. Обидва чинники максимально знижують витрати оператора на обслуговування абонентів. Якщо додати до цього якусь маловитратну модель продажу послуг, у компанії з’явиться можливість помітно знизити свої тарифи. За прогнозами вже згаданої Booz Alen Hamilton — на 30 — 60%, порівняно з існуючими. Абонентська база таких операторів може становити до 80% від загальної.

Звичайним же операторам залишається сегмент високотехнологічного зв’язку з наданням максимальної кількості додаткових послуг. Зокрема високошвидкісної передачі даних із використанням стандартів третього і четвертого поколінь. Їхніми клієнтами залишаться ті, кому потрібні мобільний Інтернет, передача мультимедійних повідомлень, різноманітні види конференц-зв’язку, контент-послуги та інше. Тут же, швидше за все, залишиться і більшість корпоративних клієнтів, що приносять, як відомо, основну частину прибутку компаніям мобільного зв’язку. Ця група операторів також буде схильна до тенденції зниження тарифів, але відбуватиметься воно повільніше й гнучкіше.

Ідеальними майданчиками для розвитку в Україні дискаунтерських послуг мобільного зв’язку є пакети передоплаченого сервісу. Насамперед це стосується Ace-Base від «Київстар» і «Джинс» від UMC. Останній, до речі, від початку позиціювався як оператор із принципово обмеженим набором послуг, проте потім їх почали розширювати. Sim-Sim від UMC має дуже багато додаткових послуг та найвищі серед вітчизняного припейда тарифи і навряд чи зможе швидко «спроститися» до дискаунтера. А UNI від «Голден Телекома» — занадто локальний продукт. Хоча в нього з’явиться певна перспектива в контексті можливого поглинання мобільного бізнесу «Голден Телекома» «Київстаром».

Нагадаємо: у поточному році вітчизняні мобільні оператори поставили перед собою завдання набрати сукупну абонентську базу в 10 — 12 млн. чол. і, таким чином, зрівняти кількість мобільних та фіксованих абонентів. На цьому шляху вже чітко вималювалася тенденція зниження і спрощення тарифів на передоплачені послуги та максимальної гнучкості контрактних тарифів. З початку року ціни на послуги по двох ключових операторах уже знизилися в середньому на 20 — 25%. При цьому маркетологи обох операторів готові оперативно відповідати на кожен хід конкурента, тому що зниження тарифів одним із них швидко викличе загальне зниження тарифів, які можуть стабілізуватися на рівні 0,1 у.о. за хвилину (що порівнянне із внутрінаціональними і внутріобласними міжміськими тарифами «Укртелекома»). У результаті цілком можливе виникнення в Україні одразу двох LCC-операторів. Населення це, безперечно, оцінить, і кількість мобільних користувачів швидко зросте. До речі, великі перспективи в цьому сегменті ринку мають саме «віртуальні оператори».

Як бачимо, ідея мобільних дискаунтерів набирає розвитку внаслідок насичення ринку мобільного зв’язку. Правда, насичення це має різний характер у Європі і в Україні. На Заході мобільне проникнення в деяких країнах досягає, а іноді й перевищує 100%, тобто потенційна абонентська база — це лише абоненти, котрі одержують другий телефон і роумери. В Україні ринок мобільного зв’язку балансує на межі насичення через нижчий рівень життя. Потенціал зростання абонентської бази лежить у середньо- і низькозабезпечених прошарках суспільства, у регіонах, у сільській місцевості, і маркетологам доводиться крутитися, щоб довести до відома мас: мобільний зв’язок сьогодні коштує стільки ж, скільки хлібина в день. Тому грунт для мобільного дискаунта в нас цілком дозрів, і він найближчим часом з’явиться.

Інша річ, що мережі вітчизняних мобільних операторів, на відміну від європейських, себе не окупили. Якщо почнеться робота «в нуль» (чим у нас, швидше за все, і буде мобільний варіант LCC), інвестиції в «Київстар» і UMC виявляться надовго замороженими.

Сьогодні в Україні масовому проникненню мобільного зв’язку заважає лише ціновий бар’єр, пов’язаний із вартістю самого мобільного термінала. Вартість найбільш доступних для масового абонента «сірих» б/у-телефонів становить 50 — 100 у.о. — сума, порівнянна із середньою зарплатою в країні. Якщо буде треба, такі гроші середній українець знайде, але чи купувати телефони всій сім’ї — уже замислиться. Тому наступним кроком вітчизняних мобільних маркетологів може стати просування на ринок дешевих «операторських» терміналів за ціною, порівнянною з вартістю стартового пакета (10—40 дол.) Налагодити складання таких терміналів із китайських комплектуючих цілком під силу будь-якому українському підприємству. Пакет «дешевий телефон — дешевий зв’язок» міг би стати справді масовим продуктом, що забезпечить зв’язком усю країну.