Квіти на узбіччі

У квітникарів України, крім звичних, є своя прикмета приходу весни. Щороку, починаючи з 2006-го, в середині квітня, саме в час пробудження природи проходить Міжнародна спеціалізована виставка з квіткового бізнесу, садівництва, ландшафтного дизайну та флористики. Завдяки формату заходу, що передбачає як проведення ділових зустрічей для обміну досвідом, укладання контрактів, так і демонстрацію живих квітів, вигадливих композицій, такі виставки збирають, крім підприємців, багатьох аматорів квітів, дачників і стають помітною подією. У цьому плані квітнева виставка-2011, яка відбулася в одному з павільйонів Міжнародного виставкового центру на Броварському проспекті Києва, не стала винятком. Навіть при тому, що квітковий бізнес під час економічної кризи зазнав чималих втрат, цей захід виявився представницьким і цікавим.

«Екзоти» з українською пропискою

Спілкування квітникарів, які не приховували перед колегами своїх бід і проблем, показало, що в усіх країнах галузь, яка виробляє товар не першої потреби, потрапила в особливо складне становище. Гірку чашу невдач довелося випити навіть найбільшим гравцям цього бізнесу. Оголосив про своє банкрутство один з партнерів українських квітникарів, експортер зрізаних квітів і кімнатних рослин - голландська компанія «Блюмекс» і низка інших не менш відомих.

Падіння попиту на квіти різко знизило дохідність підприємств і з Країни тюльпанів, і з інших країн з розвиненим квітковим бізнесом. А оскільки саме в них виробляється левова частка насіння і посадкового матеріалу, основна частина добрив і супутніх товарів, то хвиля «квіткового» неблагополуччя пішла по всьому світі. Але як розповів під час відкриття виставки представник Голландії, з допомогою держави квітникарі повертають втрачені позиції. І це видно з експонатів понад 60 голландських компаній, які презентували свої квіткові композиції. Представник Франції запросив присутніх до стендів (їх понад 20), які відображають досягнення понад шістдесяти тисяч підприємств країни, що творять красу.

Усього у величезному павільйоні було представлено понад 160 компаній з півтора десятка країн. Представництво вітчизняних квітникарів виявилося трохи меншим, ніж зазвичай, що свідчило про різну «швидкість» виходу з кризи.

Голова Спілки квітникарів України Ірина Слободанюк, вітаючи численних гостей, висловила сподівання, що в квітковій галузі України «після жорсткої податкової зими разом із весною проб’ються паростки надії на те, що галузь переборе знегоди і розвиватиметься».

Цей обережний оптимізм мав підтвердження на виставці. Знайшлися вітчизняні підприємства, які, всупереч усьому, не тільки не здали позицій, а й зробили крок уперед у своєму розвитку. На таких виставках, де домінують досвідченіші закордонні квітникарі, всі звикли до того, що досягнення у флористиці демонструють здебільшого голландські майстри, використовуючи при цьому продукцію, вирощену в Країні тюльпанів. Законодавці моди й цього разу постаралися: дали публіці майстер-класи, запросили на «свято хризантем» тощо. Не обійшлося і без новинки у світі флористичного мистецтва у вигляді демонстрації принципово нового формату весільного букета. Але найбільший сюрприз піднесли все-таки українські квітникарі. В магії флористичної вистави брали участь квіти, вирощені в Україні. Компанії «Камелія» першій у нашій країні вдалося виростити й показати на виставці велику колекцію вітчизняних орхідей. Тим самим було підтверджено істотне зростання майстерності українських квітникарів, їхнє вміння опановувати передові технології. Президент компанії «Камелія» Тетяна Костюкова вважає, що настав час активніше пропагувати красу квітів. Для цього, на її думку, майстер-класи з флористики, свята квітів варто було б проводити не раз на рік, як нині, а набагато частіше. Квіткові свята мають стати звичними й постійними. Тим більше що вітчизняні квітникарі досягли рівня майстерності, який дає змогу вирішувати дедалі складніші завдання. Навчилися вирощувати власні орхідеї - треба опановувати й інші премудрості.

Приклад «Камелії», якій знегоди не завадили піднести приємний сюрприз, виявився не поодиноким. Так, підприємство «Агрус» віднедавна відмовилося від імпорту екзотичних ландшафтних рослин, включаючи кипарисові, й почало вирощувати їх самотужки. Спершу два інженери-конструктори Володимир Дмитрієв і Сергій Карабут, втративши роботу за спеціальністю, вирішили використати досвід дачників і взялися вирощувати саджанці плодів і ягід. Потім їхні інтереси розійшлися, і бізнес розділили. Сергій продовжує вирощувати саджанці, а Володимир ризикнув скласти конкуренцію імпортерам екзотичних декоративних рослин, попит на які, особливо в столичній області, стрімко зростає. Пустир у 14 га біля села Королівка Макарівського району невдовзі перетворився на райський куточок, суцільно засаджений екзотичними рослинами. Виявилося, що їх зовсім не обов’язково привозити з-за кордону, можна вирощувати на місці. Здавалося б, місцеві поставки затребуваних на внутрішньому ринку рослин не потребуватимуть контакту з митницею. Проте, нарікає Володимир Дмитрієв, так не виходить. На вітчизняному ринку не знайти ані відповідного насіння, ані субстратів, ані добрив, ані різномірних контейнерів для пересадки рослин у міру того, як вони підростають. Ось і доводиться імпортувати всі ці компоненти, а митники, незалежно від того, з якою метою завозиться товар (щоб продати і заробити чи щоб використовувати для виробництва вітчизняного продукту), встановлюють однаково високі платежі. Такий підхід, на думку Володимира Дмитрієва, ущемляє законослухняних підприємців, гальмує запозичення передових технологій.

З лідерів - в аутсайдери

Ще якесь десятиліття тому вітчизняний квітковий ринок «яскраво» вирізнявся провінційністю. На базарних ятках і в невеличких кіосках-магазинчиках торгували переважно квітами, вирощеними на сільських городах або дачних ділянках. Ну а потреби більш вимогливих покупців задовольнялися за рахунок готового імпортного товару, привезеного з країн із розвиненим квітникарством, в основному з Голландії. Звідти доставляли зрізані й кімнатні квіти, а бізнес, по суті, полягав у тому, щоб вчасно привезти й скоріше та якомога вигідніше продати. Але менталітет (українці відвіку вирощували квіти для себе), та й логіка ринку (попит на свіжі квіти) вимагали змінити підхід. Наростивши фінансові м’язи на імпорті, деякі компанії, насамперед «Укрфлора», «Камелія», «Вікторія», почали створювати власну базу для виробництва квітів. Виростили ціле тепличне містечко. Тоді-то й виявилося, що вітчизняні квітникарі привозили з-за кордону не тільки готову продукцію, а й більш цінне й довгострокове - передові технології, сучасні підходи. У результаті чого виявилося, що голландські диво-троянди добре ростуть і в місцевих умовах.

Пік розвитку вітчизняного квітникарства на новій основі припав на 2007-2008 роки. У цей час український квітковий ринок щорічно зростав на 25%. При цьому чітко проступала тенденція - частка вітчизняної продукції збільшувалася в міру розвитку комерційних зв’язків зі світовими лідерами квіткового бізнесу. Українські підприємці, об’єднані у Спілку квітникарів, загальними зусиллями виробили стратегію розвитку. Розрахунки, зокрема, показали, що найкраще на ринку почуваються компанії, які, не відмовляючись від імпорту, розвивають власне виробництво й торгівлю, утримують п’ять-десять гектарів теплиць. Тоді український квітковий ринок, за оцінкою голландських експертів, які уважно стежать за подіями у важливій для них галузі, отримав найбільший розвиток серед країн СНД. Найближчий до нього за рівнем розвитку квітковий ринок Росії хоча й вирізнявся більшою ємністю, але щодо якості відставав. Тоді на російському ринку імпорт і власне виробництво надовго застигли у співвідношенні один до дев’яти. Тобто 90% квітів завозили з-за кордону і тільки 10% вирощували на місці. В Україні власне виробництво квітів ставало визначальним. А це дало вітчизняним компаніям змогу будувати амбіційні плани щодо експорту квітів до Росії й інших сусідніх країн.

Але процес навального розвитку українського квіткового ринку перервала економічна криза. Тенденція до зниження обсягів вирощених квітів і скорочення імпорту триває два роки поспіль. За даними Держкомстату, 2009 року імпорт у країну квітів на зріз скоротився на 23% в кількісному відношенні і на 34% - у вартісному. А 2010 року, коли на більшості підприємств зарубіжних партнерів ситуація почала вирівнюватися, по українських квітникарях завдала удару вже не криза, а рідний уряд. Про те, як під час боротьби із «сірим імпортом» українські митники заодно розправлялися з легальним квітковим бізнесом, відразу піднявши митну вартість у кілька разів, «ДТ» докладно писало у статті «Квіти «під арештом» (№32 від 4 вересня 2010 року). Це призвело до того, що в умовах падіння доходів кінцевий споживач мав сплачувати за імпортну продукцію подвійну-потрійну ціну. А оскільки під ціновий удар потрапила не тільки готова продукція, а й імпортовані матеріали, потрібні для вирощування квітів, то серед найбільш потерпілих виявилися вітчизняні виробники, собівартість продукції яких різко зросла. За словами голови Спілки квітникарів України Ірини Слободанюк, бар’єри, що призвели до падіння попиту на квіти, якщо їх не прибрати, спричинять далекосяжні наслідки. Тепличне господарство, розвитком якого недавно пишалися вітчизняні квітникарі, скоротилося. Тепер можна говорити вже не про понад 100 га використовуваних теплиць, а лише про 70-80. Застарілі теплиці закривають на реконструкцію, а нових не будують, оскільки підприємці сумніваються, чи можна при такому ставленні держави до перспективної галузі робити ставку на розвиток квіткового бізнесу.