Кредитне шахрайство

Серед інтелектуальних видів шахрайства найбільш масовими стають афери зі споживчим кредитом. Популярність таких злочинів — нормальне явище, характерне для всіх розвинених країн світу. Викоренити їх неможливо — можна лише звести до мінімуму збитки від них, а це вже залежить від того, як у кожному конкретному випадку спрацює служба юридичної й економічної безпеки того чи іншого банку або кредитної спілки.

Споживчі кредити, як відомо, видаються на купівлю товарів тривалого користування — холодильників, телевізорів, пральних машин... Щоб придбати товар таким чином, потрібно відразу заплатити магазинові 10—30% його вартості. Решту заплатить банк. Причому заставою в даному разі є товар, придбаний покупцем.

Щоб отримати кредит, позичальник має надати в банк ряд документів. Передусім це паспорт, причому з реєстрацією саме в тій місцевості, де міститься банк. Наприклад, житель Одеської області практично не має шансів отримати кредит у Києві, як і киянину ні на що розраховувати в одеських банках.

Другий за важливістю документ — довідка з постійного місця роботи, яка підтверджує отримання протягом останнього півріччя стабільного доходу. Як правило, доход має хоча б удвічі перевищувати суму щомісячних платежів. Тож якщо у людини зарплата тисяча гривень, а за кредит потрібно сплачувати 700 на місяць, її шанси отримати згоду банку практично дорівнюють нулю.

Підсадні качки

Шахраї обманюють банкірів переважно двома способами: із використанням підробленого паспорта і через підставну особу, простіше кажучи — підсадну качку. У другому випадку шахрай знаходить легковажну або легковірну людину, яка перебуває в скрутному матеріальному становищі, але має паспорт і постійну прописку. І вмовляє її взяти кредит на своє ім’я і, звісно ж, під свою відповідальність.

Так, у Подільському районі Києва 40-річна безробітна Галина Скітська впіймалася на гачок досвідченої шахрайки Людмили Чайки, директора крихітної фірми «Алго», яка пообіцяла зарахувати її на роботу із зарплатою 600 доларів США, але за однієї умови: що та візьме в різних банках споживчий кредит на загальну суму 40 тис. грн. Ці гроші нібито потрібні на закупівлю технологічного обладнання для консервного цеху. І тоді, мовляв, фірма почне працювати, гроші потечуть рікою, і з майбутнього прибутку буде швидко погашено взяті кредити.

Жінка наївно повірила і взяла в банках «Київська Русь», «Надра», «Фінанси та кредит», а також «Індексбанк» чотири кредити на купівлю комплекту м’яких меблів, по 10 тис. грн. кожен. Їй не відмовили, оскільки вона пред’являла свій дійсний паспорт і фіктивну довідку про стабільні доходи, засвідчену печаткою фірми «Алго». Всі ці гроші вона передала своїй «шефині», яка разом із ними безслідно зникла. Обмануту нею Галину притягнули до кримінальної відповідальності за ст. 190 Кримінального кодексу (шахрайство), і вироком Подільського районного суду вона отримала п’ять років позбавлення волі, щоправда, з випробувальним терміном на два роки. Зате організатор злочину Людмила Чайка досі перебуває в розшуку.

А в Голосіївському районі Києва працівники міліції викрили 43-річну аферистку, що вербувала на цю роль звичайних п’яниць. Зловмисниця теж мала офіційний статус директора фірми, яка, правда, ніякої комерційної діяльності не вела, і тому ця горопашна бізнес-леді, аби якось звести кінці з кінцями, торгувала на ринку. Там вона і знайшла кількох простаків, котрі погодилися взяти для неї кредит на купівлю комп’ютерів. Для цього спокусниця виписала їм довідки про те, що вони нібито працюють у неї на фірмі й одержують там непогану зарплату.

З кожної такої операції вона мала 3—5 тис. грн., а п’яничкам, які укладали з банками кредитні договори, видавала з цієї суми 50—100 грн., а то й узагалі обходилася випивкою та закускою. Жінка розуміла, що рано чи пізно банки почнуть висувати претензії до цих підставних позичальників, а коли дійде до міліції, чоловічки з переляку вкажуть на неї як на організатора злочину. Тому, щойно запахло смаженим, вона підготувала все, щоб переїхати в інший район міста, де її нізащо не знайшли б. Однак не встигла й сіла на лаву підсудних разом зі своїми підсадними качками.

Магазин —
конвертаційний центр

Цікаво, що ці аферисти, отримуючи кредит на купівлю товарів тривалого користування, зовсім не хотіли морочитися з громіздкими холодильниками і пральними машинами, але бажали одержати гроші готівкою. Для цього вони оминали великі магазини, які давно й тісно співпрацюють із банками, що їх курирують, і навіть обладнали у своїх приміщеннях постійні робочі місця для їхніх кредитних інспекторів. Адже банк переказує гроші не самому позичальнику, а магазину, в якому той має намір купити товар.

Із власниками магазинів шахраї домовлялися про таку схему. Ми, мовляв, вирішуємо в банку питання про кредит на купівлю вашого товару, але коли гроші надійдуть, ми не будемо його купувати. Просто заберемо гроші й підемо. Вам залишимо 15% від переказаної суми, якщо ви не заперечуватимете проти такої операції і, крім того, дасте нам рахунок-фактуру про те, що ми вже заплатили за ваш товар перший внесок. Багато магазинів погоджувалися на роль такого своєрідного конвертаційного центру.

Підроблений паспорт

Однак далеко не завжди шахраям щастить знайти довірливу людину, яка погодилася б на роль підсадної качки. Тому частіше вони використовують підроблені паспорти. Їх зазвичай купують у кишенькових злодіїв і, якщо вік власника підходить, вклеюють туди свою фотографію.

Звісно, перевіряючи документи, служба безпеки банку дуже легко може вийти на контакт зі справжнім власником паспорта і, таким чином, викрити обман. Однак зловмисники сподіваються на халатність банківських працівників, і дуже часто їхній розрахунок справджується.

Недавно Головне управління МВС України в м. Києві розслідувало кримінальну справу Олега Петренка, який отримував кредити за підробленим паспортом на ім’я Олександра Оршанського. Тим часом справжній Оршанський жив у себе вдома, і його адресу було чітко вказано у паспорті, в його квартирі працював телефон, номер якого можна було дізнатися через базу «09». Вивести шахрая на чисту воду можна було дуже просто: зателефонувати за цим номером і переконатися, чи справді ця людина має намір брати кредит.

Так, між іншим, і робили більшість сумлінних клерків, унаслідок чого самозванцю було відмовлено в позиці у двох десятках банків. Але в трьох йому все ж таки пощастило, і він узяв там кредит на загальну суму 16 тис. грн. Як його перевіряли служби безпеки тих банків, достеменно невідомо. Відомо лише, що банківські працівники у змові з ним не перебували і від його шахрайств своєї частки не мали.

А ось 25-річна дівчина, котра зараз перебуває під слідством, цілеспрямовано викрадала паспорти у молодих киянок. Причому вибирала тих, хто мав у місті власне житло, однак планував виїжджати на відпочинок на відносно тривалий час. Для цього вона постійно крутилася в різних турагентствах, де під будь-якими приводами знайомилася з дівчатами. Знаходила спільні теми для розмови, з’ясовувала потрібну інформацію, а потім запрошувала посидіти в кафе, де принагідно витягувала паспорт із сумочки своєї нової подруги.

Потім, доки наївна жертва ніжилася на пляжі чи каталася на лижах, шахрайка за її документами намагалася обійти якнайбільше банків. Аферистка сміливо писала в анкетах номер її домашнього телефону, точно знаючи, що трубку ніхто не підніме. При цьому ще й пояснювала клеркам, що вона, як справжня бізнес-леді, дуже рано йде на роботу і дуже пізно повертається, тому застати її вдома практично неможливо, і в разі потреби краще телефонувати на мобільний.

Липова довідка про доходи

Ну і, нарешті, якщо шахрай вирішив скористатися підробленим паспортом, йому неодмінно потрібна і фальшива довідка про доходи. Виготовити її не так уже й складно, адже існують десятки тисяч приватних підприємств, які під час реєстрації одержали круглу печатку в дозвільній системі МВС. Деякі з них успішно працюють, а деякі існують лише на папері. Дехто з їх керівників став мільйонером, а хтось і опустився на дно. Те ж саме і з їхніми печатками: одні надійно зберігаються у масивних сейфах, а інші безпорадно валяються в купі іншого непотрібного мотлоху.

Щоб зробити довідку з печаткою якоїсь почилої в бозі фірми, можна цю печатку вкрасти, купити або обміняти на пляшку горілки. Втім, запастися документом із реально працюючого підприємства теж цілком можливо. Для цього, наприклад, можна завербувати секретарку директора. І, щойно шеф на хвилинку відвернеться, вона швидко поставить печатки на чистих аркушах паперу, куди шахраї легко накладуть потрібний для довідки текст.

Великим фахівцем у плані таких довідок був 28-річний киянин Сергій Шолойко, засуджений Голосіївським районним судом до чотирьох років позбавлення волі. За підробленим паспортом він набрав кредитів у 12 банках на загальну суму більш як 50 тис. грн. Щоб підтвердити свою платоспроможність, він сам собі друкував довідки про доходи і ставив на них печатку вже давно неіснуючої фірми «Будкомплект-2». Однак, щоб задурити голову службам безпеки, він досить оригінально оформляв бланки цих довідок: згори великими літерами писав «Корпорація «Познякижитлобуд», а нижче, трохи меншими, — «Виробниче підприємство «Будкомплект-2». Таким чином, у клерка, який перевіряв ці папери, складалося враження, що нікому не відома приватна фірма є структурним підрозділом усім відомого гіганта будівельної індустрії Києва. Тому перевірку проводили вже не так старанно, і в результаті шахраю не відмовляли в кредиті.

Той-таки Шолойко провів ще одну хитру комбінацію. Щоб довести банкам легальність своїх доходів, він тимчасово, знову ж таки, під чужим прізвищем, працевлаштувався на роботу в невелику фірму «Регіональні ресурси», що мала у своєму штаті всього лише двох працівників — генерального директора і його секретарку. Фірма нічим не займалася, а її керівник нудьгував і чекав замовлення на послуги з транзитного перекачування грошей, які вдихнули б у неї життя. І коли з’явився Шолойко зі своїми грандіозними бізнес-планами, генеральний директор, недовго думаючи, призначив пройдисвіта на посаду комерційного директора і, довіривши йому печатку фірми вкупі з усіма справами із керівництва нею, поїхав відпочивати у Крим. Шахрай передусім зробив собі 30 примірників довідки про доходи й умовив юну секретарку, щоб вона за його відсутності на всі дзвінки з банків відповідала, ніби він тут працює не два дні, а два роки. За це пообіцяв дівчині купити мобільний телефон із відеокамерою.

Однак найчастіше шахраї діють значно простіше: на бланках довідок про доходи замість телефону підприємства, де вони нібито працюють, друкують квартирні телефони своїх друзів і знайомих, які з ними в змові. А вже ті вводять в оману перевіряльників. За інструкцією, працівник служби безпеки мусить, не обмежуючись телефонною розмовою, особисто виїхати на місце роботи і мешкання клієнта, старанно вияснивши там усі питання. Але, на жаль, цього правила дотримуються не всі і не завжди, інакше не були б такими значними збитки банків від шахраїв.

Найвідповідальніше проводять кредитні перевірки колишні працівники оперативних підрозділів міліції, котрі мають багатий досвід у таких справах. Один із таких працівників служби безпеки Укрсоцбанку викрив шахрая, що намагався отримати чималий кредит за підробленим паспортом на ім’я молодого киянина Івана Савченка. Цей хлопець мав необережність здати в оренду пройдисвітові свою квартиру, і до того ж ще й одного разу залишив без нагляду свої документи. Зловмисник викрав їх, вклеїв туди свою фотографію і вирушив по кредит.

Досвідчений опер із першого погляду визначив, що цей паспорт підроблений, а тому зателефонував не тільки додому до Івана Савченка, а й до його сусідів, номери яких дізнався через базу «09». Йому вдалося знайти серед них людей, котрі добре знали цю сім’ю і навіть дали йому адресу та телефон дружини справжнього Савченка, в якої чоловік тоді мешкав. А той уже розповів оперу, що ніяких кредитів він брати не збирався, а паспорт десь загубив. Тому, коли наступного дня шахрай з’явився в банк, його затримали міліціонери Державної служби охорони.