Монополізм у страхуванні. Про цю проблему періодично говорять, але всерйоз ніхто нічого не робить — «верхи» не хочуть, а «низи» не можуть. Тобто революції поки що не очікується. Причому «верхи» в особі великих, переважно столичних страхових компаній (СК) і підгодованих ними держструктур «не хочуть», оскільки мають від монополізму величезний куш, а «низи» в особі регіональних і дрібних СК «не можуть» тому, що роз’єднані й далекі від столичних важелів впливу.
Страховий монополізм виявляється у різних сферах, а його масштаби й негативний вплив зачіпають інтереси всього українського суспільства, дозволяючи страховим компаніям порушувати права мільйонів співвітчизників, попутно дискредитуючи страховий бізнес і розбещуючи корупцією органи влади.
Яскравими прикладами монополізму в стилі минулих років, хоча «навар» знімається й нині, є:
— обов’язкове страхування пасажирів автобусного і залізничного транспорту, що було пролобійоване СК, наближеними до керівництва Мінтрансу. В результаті примусово страхуються близько 0,5 мільярда пасажирів автобусного транспорту та близько семи мільйонів пасажирів залізничного транспорту на рік;
— створення страхових компаній при МВС і деяких інших міністерствах, медичних закладах, банках, держадміністраціях різного рівня тощо.
За останні роки методи монополізації помітно вдосконалилися. Коли раніше вони мали переважно локальний характер, рідко сягаючи масштабів галузі, то продемонстрований страховиками спосіб проштовхування обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (ОСЦВ, або «автогромадянка») засвідчив, що для цілей монополізації страховики навчились об’єднуватися в картелі, купувати законодавчі та виконавчі органи влади.
На прикладі ОСЦВ розглянемо сучасний досвід монополізації.
Початок великого шляху
Ви коли-небудь чули, щоб держава з ринковою економікою раз і назавжди призначала якесь об’єднання комерційних структур єдиним і головним у певному виді діяльності, закріпивши це призначення законодавчо?
Правильно, не чули. Адже таке призначення є відвертим лобіюванням інтересів зазначеного об’єднання і забезпечує йому монопольне становище порівняно з іншими учасниками ринку, порушуючи всі мислимі закони ринкової економіки.
Утім, завдяки зусиллям кількох страхових компаній, наближених до колишнього Мінтрансу, статтею 13 Закону України «Про страхування» саме таке призначення передбачене для Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), яке в такий спосіб перекрило шлях до грошового олімпу іншим можливим об’єднанням аналогічного профілю. При цьому з-поміж усіх профільних об’єднань страховиків (авіаційних, морських, медичних, ядерних тощо) законодавчий подарунок зробили тільки для МТСБУ.
Отже, лише рідному МТСБУ доручено займатися ОСЦВ. Перший крок до монополізації багатого ринку зроблено. Що треба робити далі? Правильно — відсунути від корита наївних колег, котрі подумали, що годівницю зроблено для всіх.
З цією метою доступ до членства МТСБУ суворо охороняється від зазіхань регіональних конкурентів і дрібніших страховиків. Неуважність керівництва МТСБУ до вимог головних «акціонерів» і, не дай Боже, лібералізм до чужаків жорстко припиняється (що добре видно на прикладі попередника теперішнього президента цієї організації). Себто МТСБУ є виразником і охоронцем інтересів чітко визначеної групи великих страхових компаній (переважно — столичних), куди «стороннім вхід суворо заборонено».
Це пояснює багато зовні невинних поправок МТСБУ, внесених під час розроблення закону про ОСЦВ, справжня мета яких — законодавчо закріпити монополію «акціонерів» МТСБУ на економічно привабливий ринок (про це, зокрема, заявив із трибуни Верховної Ради депутат Валерій Акопян).
Про виключно комерційні інтереси «акціонерів» МТСБУ при проштовхуванні закону про ОСЦВ свідчить і те, що МТСБУ за багато років свого існування майже нічого не зробило для допомоги громадянам України, котрі постраждали від ДТП, хоча така допомога передбачена цілями створення цієї організації і була фінансово забезпечена величезними коштами, зібраними МТСБУ від страхових компаній (бездіяльність МТСБУ дозволила зберегти гроші «акціонерів»).
З початку 2005 р. президія МТСБУ складається з таких страхових компаній: «Авіоніка», «Княжа», «Орадон», «Оранта», «Універсальна», «Укргаз», Українська транспортна страхова компанія.
До координаційної ради МТСБУ входять представники Верховної Ради від профільних комітетів Сергій Буряк, Олександр Морозов, Віталій Хомутинник, голова Держфінпослуг Віктор Суслов, президент ЛСОУ Олександр Філонюк, страхові компанії «ІНГО Україна», «Гарант-Авто», Українська пожежно-страхова компанія, «Оранта-Січ».
Зазначені прізвища й організації, мабуть, і дають відповідь на запитання «кому вигідно?».
Зозуленята
Витісняють «чужаків» із ринку ОСЦВ по-різному. Переважно шляхом установлення високих фінансових бар’єрів, які можуть подолати, звісно, тільки великі (читай, столичні) страхові компанії. Наприклад, вступний внесок у МТСБУ становить 100 тис. євро (пропонувався у кілька разів більше). У ролі додаткового фінансового бар’єра Держфінпослуг планувала ввести резервний фонд у 1 млн. євро, та потім чомусь відмовилася (мабуть, й існуючих вимог вистачило для розгону сторонніх).
Додатковим прийомом витіснення конкурентів є вимога наявності широкої філіальної мережі. Критерії «широкості» досить абстрактні. Тому можливостей для штучної дискримінації багато.
Причому найцікавіше те, що зазначені фінансові й технологічні бар’єри аж ніяк не впливають на рівень виплат клієнтам — вони як були незначними, так ними і залишаються. Отже, споживчі якості страхових компаній не залежать від фінансової могутності та розмірів компаній, а використання зазначених параметрів для відторгнення конкурентів у вустах «перших із рівних» — не більш як надуманий привід.
Ефект від монополізації ринку ОСЦВ великими компаніями не обмежується простим відсуванням конкурентів. На думку президента СК «Гарант-Авто» Юрія Лахна, компанії, які не потрапили до МТСБУ, «можуть із нею (із членом МТСБУ. — Авт.) укласти договір і дістати на його підставі ті ж самі права, але «материнська» компанія має нести фінансову відповідальність і за «дочку», — тоді буде обрано справді платоспроможні компанії».
Прихована небезпека від такої ідеї для дрібних компаній полягає у тому, що вони фактично мають розкрити свою клієнтську базу перед «мамою», ризикуючи незабаром втратити клієнтів — у бізнесі «мати» насправді є «мачухою», яка намагатиметься обібрати «дочку» до нитки (коли прагнення придушити дрібні компанії існує нині, то що змінить апетит «матерів» завтра?).
Уявляється, що на сумні перспективи для регіональних страхових компаній мають звернути увагу народні обранці з регіонів — такі компанії не повинні знекровлюватися столицею. Це спричиняє небезпечну для всіх монополізацію.
Локшина для 48 мільйонів
Голова правління НАСК «Оранта» Олег Спілка: «Якщо компанія з ОСЦВ узяла менш як 2% ринку, вона має збитковість більш як 100%. Тобто, якщо ми нині зробимо лояльні ліцензійні умови, на ринок «зайдуть» дрібні компанії, попрацюють три-чотири місяці — й усе. А за зобов’язаннями платитиме МТСБУ за наш рахунок».
Президент СК «Гарант-Авто» Юрій Лахно: «Якщо ми відкриємо «шлюз» і дозволимо всім, хто хоче, зайнятися «автогромадянкою», повірте, через півроку, максимум через рік, закон буде скасовано. Сама ідея страхування буде дискредитована тим, що з’являться компанії, які не виплачуватимуть. Ми проти того, щоб вони заробили за наш рахунок. Я пропоную записати в ліцензійних умовах: ліцензію одержує компанія, яка має структуру й можливість урегулювати події по всій Україні».
Голова правління Української транспортної страхової компанії Галина Пішакова: «МТСБУ не в змозі контролювати фонди й відрахування компаній, які сьогодні реалізовують поліси за «автогромадянкою». Половина цих компаній неплатоспроможна. Вони продають поліси, а відрахування у фонди роблять не постійно і не у потрібному обсязі. Тому ліцензійні умови з «автогромадянки» потрібно «прописати» так, щоб було відрегульовано всі ці моменти».
Як бачимо, цілком «випадково» заклики до недопущення регіональних і дрібних страховиків на ринок ОСЦВ лунають саме від «акціонерів» МТСБУ. Причому запропоновані ними обмеження знову ж таки «випадково» не зачіпають їх самих. Тобто запропоновані обмеження прописані виключно для конкурентів.
Чого бажаєте?
Сигнал монополістів почули, і «кисень» їхнім конкурентам буде перекрито — як відрапортував директор департаменту Держфінпослуг Володимир Ігнащенко, котрий дослівно повторив одержане завдання: «Нові ліцензійні вимоги насамперед торкнуться платоспроможності страхових компаній, наявності в них філій у регіонах, критеріїв формування резервів і рівня фахової підготовки співробітників. Ще однією обов’язковою умовою для виходу на ринок страхування ОСЦВ є членство в МТСБУ. Всі ці заходи спрямовані на перекриття доступу до цього виду страхування слабким або недосвідченим компаніям, які через певний час можуть виявитися неспроможними відповідати за своїми зобов’язаннями, що негативно вплине на ринок страхування загалом».
Найцікавіше полягає у тому, що обмеження, запроваджені Держфінпослуг на прохання «акціонерів» МТСБУ про наявність філій, напряму не можуть бути реалізовані — в Україні немає страхових компаній (окрім «Оранти»), які можуть похвалитися наявністю великої кількості філій у регіонах. Отже, в «акціонерів» МТСБУ існують домовленості з Держфінпослуг щодо закриття очей на їх уявну «філійність» у якійсь іншій формі...
Мудруючи про перекриття доступу до ОСЦВ «слабких або недосвідчених компаній», Держфінпослуг показує цим свою неспроможність як органу нагляду — вона збирається перекривати доступ компаніям, які сама ж проліцензувала, які зобов’язана постійно контролювати й за якість яких відповідає перед державою.
Більше того, професіональна спроможність до об’єктивного контролю за якістю страхових компаній у Держфінпослуг геть-чисто відсутня, судячи з украй низької якості страхових послуг в Україні, що помітно погіршилася після створення цієї організації (за останні три роки суми виплат клієнтам страхових компаній зменшились удвічі). Причому значно вплинули на зниження якості послуг, зокрема, й «акціонери» МТСБУ, про яких так відверто піклується Держфінпослуг.
Отже, поведінка Держфінпослуг стосовно ОСЦВ визначається не турботою про суспільні інтереси або професійними міркуваннями, а чимось іншим.
Політичне «кришування»
Заклики страховиків загнати народ у щастя були почуті у Верховній Раді, яка й ухвалила закон про ОСЦВ. Мета закону саме так «щасливо» і сформульована — «забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників».
Цінність шляхетного пориву законодавців полягає в тому, що, незважаючи на украй низьку якість страхових послуг в Україні, відсутність інфраструктури для врегулювання ДТП у масштабах усієї країни, переобтяженість судів і неможливість у розумні терміни розв’язати проблеми з виплатами, відсутність десятка супутніх нормативних актів тощо, самим лише прийняттям закону депутати сподіваються всі ці проблеми єдиним махом усунути.
Для змички з захисниками народу від МТСБУ до складу його координаційної ради ввійшли представники Верховної Ради від профільних комітетів — Сергій Буряк, Олександр Морозов і Віталій Хомутинник. А сам закон про ОСЦВ відстоював його автор, депутат Михайло Добкін.
Щоправда, не всі депутати усвідомили принади ОСЦВ.
Представник комуністів, депутат Микола Кравченко запропонував відкласти введення у дію ОСЦВ до 1 січня 2007 року. Кравченко зазначає, що нині не розроблено механізм уведення закону і надходять численні звернення громадян про порядок страхування і суми страхових внесків.
Соціалісти пропонують цей вид страхування зробити добровільним, а не обов’язковим. Олександр Мороз, Йосип Вінський, Микола Рудьковський і Михайло Мельничук внесли до Верховної Ради відповідний законопроект. Вони переконані в необхідності його прийняття через підвищення соціальної напруги у зв’язку з набранням чинності законом про ОСЦВ.
Звинувачення у «пролобійованості» закону ледь не зірвало його ухвалення. «Закон має лобістський характер і спрямованість на монополізацію ринку окремими компаніями», — заявив із трибуни Верховної Ради противник прийняття закону депутат Валерій Акопян.
Проте при голосуванні настільки спірний законопроект «чомусь» набрав рекордні 270 голосів.
Стимуляція пологів
За неофіційною інформацією, для успішного проходження закону про ОСЦВ у парламенті страховими компаніями виділена кругленька сума — 1,2 млн. дол.
Очікується, що з допомогою ОСЦВ буде охоплено близько восьми мільйонів українських водіїв. Тобто сума зібраних страховиками премій становитиме близько 2,3 млрд. грн. на рік. З урахуванням принаймні 25-відсоткового рівня збитковості страхових операцій (поки що про це можна тільки мріяти — у середньому по ринку вона становить близько 6%) прибуток страхових компаній становитиме як мінімум близько 1,7 млрд. грн. на рік.
Тобто лобістські витрати страхових компаній швидко і з лихвою окупляться. Прибуток від цих витрат становитиме майже 30000% (великий Маркс стверджував, що при прибутку в 300% немає злочину, на який не зважиться капітал, а тут у 100 разів більше, й лише за один рік...).
Коштів, що залишилися, вистачить на грандіозні торжества на честь перемоги безкорисливості страхових компаній, а також мудрості та дбайливості народних обранців.
Райдужні перспективи
Гармонію у суспільстві, створену запровадженням ОСЦВ, дещо порушує стурбованість страхових компаній окремими випадками шахрайства з боку водіїв: вважається, що 15% виплат при ДТП грунтуються на шахрайстві (не плутати з шахрайством страхових компаній, яке в багато разів більше і називається «прибутковістю»).
На думку жалісливих страховиків, зупинити хвилю шахрайства могло б запровадження кримінальної відповідальності для їхніх улюблених клієнтів.
Чудова ідея — занадто багато клієнтів на свободі. Та реалізовувати її треба дуже обережно, щоб мільйони скривджених водіїв раптом не звернули увагу на незаконні методи запровадження, та й незаконність самого ОСЦВ і не завалили судовими позовами його авторів, а Антимонопольний комітет України, прокинувшись, раптом не почав займатися своїми прямими обов’язками (якщо, звісно, він не на паях).