«Где деньги, Зин?» Свіжа практика придбання підприємства за чужий рахунок

За скупими рядками повідомлень інформагенцій про вересневий продаж на торгах Української міжнародної фондової біржі (УМФБ) державного пакета акцій у розмірі 20% ВАТ «Рубіжанського картонно-тарного комбінату», судячи з усього, дійсно криється якесь ноу-хау. Міркуйте самі. Надворі листопад, а біржа, яка не пустила на торги представників Рубіжанського КТК, досі не повернула підприємству кругленьку суму 100-відсоткового гарантійного внеску. Сумнівів уже майже не залишилося, що останній державний пакетик РКТК, реалізований за ціною 13,27 млн. грн., було придбано за кошти самого ж підприємства — приблизно стільки ж довелося заплатити йому за гіпотетичну можливість участі в біржових торгах 24 вересня. І грошики тю-тю. Дуже схоже на те, що організатори цього заходу одним пострілом убили відразу двох зайців: уникнувши конкуренції, купили надурняк акції (і таким чином залізли в кишеню держави); розплатилися за пакет грошима основного претендента на купівлю (із кишені РКТК).

Однак це лише прелюдія. У Рубіжному кажуть, що тепер слід очікувати від винахідливих трейдерів спроб отримання повного контролю над підприємством. Щоправда, на думку юристів, за існуючого розкладу досягти цієї мети законним способом практично неможливо. Але хіба це аргумент у країні необмежених можливостей?..

Порятунок від конкурсу

Здавалося б, що ззовні може загрожувати підприємству, без малого 80% акцій якого (причому приблизно в рівних частках) перебувають у двох дружніх партнерів: українського ЗАТ «РубіПак» і британської Devid S.Smit. Тим більше що держава свого часу прийняла рішення (постанова Кабміну і наказ ФДМУ) залишити у своїй власності 20% акцій підприємства, передаючи їх у статутний фонд УДАХК «Укрпапірпром».

Не дивно, що Рубіжанський КТК рік у рік набирав обертів. Обріс технологіями, позбувся імпортної залежності, наростив обсяги виробництва, сповна платив податки. І його помітили... Перебуває в списку Топ-100 кращих вітчизняних підприємств. Саме приспів Указ Президента «Про невідкладні заходи щодо упорядкування діяльності державних холдингових компаній», який фактично дав сигнал «для подальшої приватизації відповідно до законодавства...»

Втім, щоб народне добро потрапило в надійні руки суворо за законом, у постанову уряду №1144 від 17.08.02 р., котра з’явилася на виконання президентського указу, довелося внести досить спірні з юридичної точки зору правки. Одна з них і дозволила продавати державну власність уже не на конкурсних умовах (продаж пакетом, певні вимоги до покупця, жорсткі строки інформування про проведення конкурсу, узгодження умов продажу з Кабміном), а на конкурентних, які нічого з названого не вимагають, але передбачають у тому числі й продаж на біржі. У результаті приналежні державі акції було продано на вторинному ринку. Як саме, читач вже має уявлення. Але нюанси — просто пальчики оближеш.

Біржовий лохотрон?

Принципи гласності й відкритості, так само як і рівного доступу до інформації, уже точно немає необхідності розшифровувати. Тепер подивимося, як їх реалізували на УМФБ у нашому конкретному випадку. Інформацію про проведення торгів було розміщено на офіційному сайті біржі лише в день, який передував торгам, після 14.00. При цьому особливою умовою участі була обов’язкова сплата гарантійного внеску в розмірі 100% від загальної ціни пакета акцій. Внести всю 13-мільйонну суму потрібно було не пізніше 18.00 23.09.04 р.(!)

Чи варто говорити, що за таких умов ніякою конкуренцією й не пахне, адже за бортом залишилася переважна більшість потенційних покупців, які навіть теоретично не змогли б виконати вимоги УМФБ. Річ навіть не в грошах — для підготовки відповідних документів потрібен час.

Проте від Рубіжанського комбінату заявка на участь надійшла, і гроші було переказано вчасно. Однак квапилися представники комбінату на біржу даремно. Наївне бажання поборотися у відкритих біржових торгах за акції рідного підприємства там уміло остудили. Керівництво комбінату навіть не пустили на біржові торги акціями, доля котрих, швидше за все, була визначена заздалегідь.

Чи можна дивуватися після всього цього, що угоду було укладено вже о 9.05 24 вересня, а держпакет, придбаний брокерською компанією «Інвест-Консультант» для ТОВ «Фінвест», було оперативно перепродано інвестору з Британських Віргінських Островів.

Зате варто дивуватися поясненню, що надійшло в Рубіжне замість грошей. Виявляється, зворотне перерахування (повернення) грошей неможливе, оскільки розрахунковий рахунок біржі перебуває під арештом. Найдивовижніше, що це не створює жодних проблем для біржі. Вона просто продовжує працювати за новими реквізитами. Чим не ноу-хау? Тим більше що постраждала сторона запевняє: ніякий арешт на рахунок УМФБ не накладали — є докази.

Ще варто дивуватися, що угоду укладено, попри постанову Рубіжанського міського суду, котрий забороняє ЗАТ «Українська міжнародна фондова біржа» проводити торги з продажу акцій ВАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат». Але найдивніше — Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, яка є гарантом порядку в цій сфері, досі не дала відповіді на запит постраждалих, датований 22.10.04 р.

Анонімні борці за контроль

Тепер давайте порахуємо, скільки недоотримала у свій бюджет держава в результаті гендлю. У Фонді держмайна знали, що спостережна рада РКТК раніше ухвалювала рішення про виділення не менш як 5 млн. дол. на купівлю держпакета. Таким чином, акції пішли принаймні за півціни. Виходить, помилялися автори публікацій, переконуючи читача, що державі невигідно, щоб залишок акцій дістався підприємству.

Після такого показового розпродажу в Рубіжному вже не сумніваються, що він — лише одна з ланок ланцюга неприємностей, котрі, починаючи з квітня нинішнього року, мов із рогу достатку посипалися на рідний комбінат. Кінцева мета таємних замовників, які печуться про паперову промисловість, — отримання повного контролю над ефективно працюючим підприємством. Причому, судячи з усього, нападаючу сторону геть не бентежить, що для цього доведеться зробити реальним неможливе — домогтися перегляду результатів приватизації 1995 року. По-перше, це не дозволяє зробити сама приватизація, проведена при суворому дотриманні всіх установлених на той період законодавчих норм. У цьому вже переконалися правоохоронні органи — лише нинішнього року було проведено більш як 10 перевірок законності здійснення приватизації підприємства. По-друге, спливли строки позовної давності.

Та всупереч здоровій логіці нападки на підприємство тривають. Результати біржових торгів лише зробили їх лютішими. Хто тільки не перевіряв комбінат: прокуратура, СБУ, КРУ, податківці, УБЕЗ. Способом дестабілізації роботи підприємства стало навіть анонімне звертання Луганського товариства захисту прав акціонерів. Як потім з’ясувалося, такої організації просто не існує. Більше того, не існує навіть вулиці в Луганську, за якою її нібито зареєстровано.

Як ви гадаєте, що повинні відчувати іноземні інвестори й кредитори підприємства? Англійці з Devid S.Smit, акції якої котируються на міжнародному ринку, шоковані тим, що відбувається. Адже вчора ще успішна інвестиція в Україну загрожує похитнути їхню репутацію у світі. Не інакше як доведеться просити допомоги у самої королеви. Нескладно догадатися і про почуття ЄБРР. Банк, переконавшись у стабільності й прозорості роботи Рубіжанського комбінату, недавно виділив йому під інвестиційний проект кредит на суму 14 млн. дол.

У дивовижний час і в дивовижній країні ми живемо. У країні необмежених можливостей для одних і безпросвітної незахищеності інших...

P.S. Інформація до розмірковування. УМФБ (котра не повертає гарантійний внесок), Перший інвестиційний банк (у якому знаходиться рахунок біржі), «Фінвест» (покупець пакета акцій) мають одну й ту ж юридичну адресу — м. Київ, Московський проспект, 6. Там же було зареєстровано ТОВ «МЕГАКом», яке 4 жовтня 2004 року придбало 17 акцій РКТК, а 13 жовтня звернулося в Генпрокуратуру за фактом зловживання службовими повноваженнями директором Рубіжанського комбінату в частині перерахування на біржу коштів. А нюанс полягає в тому, що ця компанія припинила своє існування ще в серпні 2004 року. У всякому разі про це свідчить оголошення в газеті «Урядовий кур’єр» від 14.08.2004 р. То є ще бажаючі позмагатися у «конкурентних» торгах на фондовій біржі в країні з необмеженими можливостями?