Федерація профспілок України переживає свій Майдан

Революційні події у нашій країні до останнього оминали стороною вітчизняні профспілки. Федерація профспілок України (ФПУ) досі залишається структурою, замкненою виключно на приватні інтереси її керівництва та причетних осіб. Ситуація вимагає рішучих змін. На часі - "профспілковий" Майдан.

Класичні профспілки у цивілізованому світі створюються для захисту трудових і соціальних прав фахівців. Їхніми опонентами у відстоюванні інтересів людини праці є власники виробництв, а також влада, від якої професійні об'єднання вимагають дотримання конституційних гарантій. Така схема десятиліттями діє на Заході й демонструє свою ефективність.

Та на пострадянському просторі профспілки пішли шляхом кулуарних домовленостей із бізнесом і владою. Хтось згадає бодай один публічний крок на захист прав українських найманих працівників? А може, чули про суспільно вагомі законодавчі ініціативи, які б розробив велетенський апарат ФПУ і запропонував для ухвалення Верховній Раді? Відповідь прогнозовано негативна.

Усе це не цікавить чиновників, які десятиліттями займали кабінети у величезному будинку на Майдані Незалежності. Ще з радянських часів перші особи профспілок були номенклатурниками: членами ЦК, політбюро тощо. Вони звикли підлаштовуватися під будь-яку "лінію партії". Саме такі люди досі керують Федерацією профспілок України. Вплив на процеси у ФПУ досі зберігають одіозні особи, які кілька місяців тому закликали тодішнього президента не підписувати угоду про асоціацію з Європейським Союзом.

Відмовляючись від створення асоціації, Віктор Янукович спирався, у тому числі, на звернення профспілкових босів. Із цією метою 12 листопада 2013 р. на Банковій побував голова ФПУ Юрій Кулик разом із представниками профспілок Людмилою Перелигіною, Яремою Жугаєвичем та Василем Мойсюком. Їхнє звернення стало одним із ключових публічних аргументів у відмові підписувати угоду з Євросоюзом.

Згодом, під час подій на Майдані, лідери ФПУ неодноразово зверталися до президента, прокуратури й суду з вимогою звільнити приміщення Федерації від протестувальників, фактично провокуючи штурм будівлі. А в лютому, коли Майдан наближався до драматичної кульмінації, ФПУ випустила брошуру, в якій профбоси безсоромно розмістили фото зі своєї зустрічі з Януковичем. Це свідчить про їхню відкриту підтримку диктатора, під котрим уже серйозно хиталося крісло.

Майдан похитнув забюрократизовану ФПУ, адже профспілкове середовище розділилося на тих, хто служив Януковичу, і тих, хто підтримав Майдан. Як завжди, на боці тодішнього президента була верхівка. Однак революція не зачепила вище керівництво Федерації профспілок. "Сірим кардиналом" українських профспілок і надалі вважають Артема Пшонку, народного депутата-регіонала, сина колишнього генпрокурора України. У лютому разом із батьком він утік до сусідньої Росії, звідки через підконтрольне керівництво продовжує диригувати процесами у ФПУ.

Досить сказати, що в будівлі "Укпрофоздоровниці" на вул. Шота Руставелі в центрі Києва і нині спокійно працює кишеньковий банк сімейства Пшонок та Курченка, в якому продовжують обслуговуватися підприємства ФПУ.

Показовою є історія такого собі пана Володимира Саєнка.

У листопаді минулого року першого заступника голови правління "Укрпрофоздоровниці" Саєнка "взяли" співробітники Управління по боротьбі з організованою злочинністю міліції Києва. Сенсація облетіла ЗМІ. Зокрема, сайт телеканалу "Інтер" повідомляв, що під час обшуків у будинку в робочому кабінеті затриманого вилучено зброю, патрони, а також документацію і одну з печатокфірм, що має ознаки фіктивності. За інформацією "Радіо столиця", в.о. заступника голови Федерації профспілки затриманий у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу в рамках розслідування кримінального провадження за ст. 191 КК - привласнення і розкрадання майна.

У своєму зверненні до нинішнього Генерального прокурора України голова конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець стверджує, що в щоденнику, вилученому працівниками міліції під час затримання Володимира Саєнка, був список високопосадовців, яким він передавав кошти впродовж тривалого часу. Загальна сума хабарів становила 7 млн дол.

Однак довести слідство до суду не вдалося, хоча кримінальних справ і не закрили. За даними сайту Незалежної профспілки гірників України, у розпал подій на Майдані Саєнка було звільнено з-під варти. Колишні хазяї, які добували останні дні при владі, дали можливість реабілітуватися. 26 лютого у столичному готелі "Турист" відбулося засідання президії ФПУ. Одним із ухвалених рішень стало... затвердження цього пана на посаді заступника голови Федерації. Більше того, Рада Федерації дала йому можливість виконувати обов'язки голови ФПУ. Фактично ж, кажуть у ФПУ, до Федерації повернувся "смотрящий" за профспілковим майном від попередньої злочинної влади.

Настирливість "колишніх" обумовлена високою ціною питання. Ласих об'єктів ще вдосталь. За даними голови ФПУ з 1992-го по 2005 р. Олександра Стояна, на початок 2014 р. профспілки володіли 130 оздоровчо-лікувальними закладами, 56 екскурсійно-туристичними організаціями, 15 готелями на престижних курортах країни та іншими привабливими об'єктами загальною кількістю 266 одиниць. Прикро, що пансіонати й готелі, збудовані за кошти профспілок, сьогодні, після подій, які змінили Україну, можуть стати приватною власністю представників колишньої влади.

Аби забезпечити безвідмовність приватизаційних схем, керівництво ФПУ готове віддати представникам уже нової влади кілька ласих санаторно-курортних комплексів. У цьому контексті називають комплекси "Приазовкурорт" і "Куяльник".

Водночас маріонетки Пшонки та інші залаштункові персонажі активно просувають на посаду голови Федерації профспілок України Григорія Осового. Знавці профспілкової кухні вважають його типовим апаратником, здатним гнучко реагувати на запити влади. Призначенням Осового "стара гвардія" прагне закріпити свої впливи на ФПУ: своя людина на чолі Федерації є найкращим гарантом безкарного дерибану.

Як стверджують поінформовані джерела, стан справ у профспілках всерйоз зацікавив ряд народних депутатів України. Відомо, що формується представницька міжфракційна група, яка має на меті винести на широкий загал ситуацію у ФПУ. І насамперед - піддати розголосу те, що кадри, які до останнього підтримували диктатора, намагаються не лише залишитися у кріслах, а й посилити свої впливи.

Однак часи змінюються, і далеко не всі профспілкові лідери згодні жити по-старому. Наразі у ФПУ триває вирішальне протистояння між старими бюрократами, які виступали на боці колишнього президента і контролюються Пшонкою, та новими профспілковими силами, які підтримали Майдан і брали активну участь у народній революції. Зокрема, це - обласні територіальні профоб'єднання Львівщини, Тернопільщини, Черкащини, профспілки працівників освіти, машинобудівних галузей, агропромислового комплексу, вугільної промисловості, лісового господарства, металургії, нафти і газу.

Майдан дав поштовх до змін навіть такій інертній та забюрократизованій структурі, як ФПУ. Всередині Федерації зароджується альтернатива корумпованій верхівці. Це дає підстави сподіватися на позитивні зміни.

Українські профспілки повинні повернутися до відстоювання прав людини праці. Першим кроком на цьому шляху стане усунення дискредитованих представників збанкрутілої влади від керування Федерацією. На порядку денному - заміна неефективних очільників ФПУ, які намагаються працювати як за Радянського Союзу, а "освоювати" бюджети - як у часи дикого капіталізму.