ДОРОГІ МІЛЬЙОНИ

Велика кількість абонентів — не завжди високі доходи для операторів

Минулий рік позначений на ринку мобільного зв’язку як рік рекордного зростання абонентської бази операторів: ступінь «мобілізації» населення наблизилася до 5%. Рівно стільки ж залишилося до 10-відсоткової межі, з якої стільникові мережі починають окуповуватися, а оператори мобільного зв’язку знижують ціни і збільшують кількість безкоштовних послуг. На додаток до всього 2001 рік став першим роком, за який всі оператори надали відкриті фінансові звіти, згодом опубліковані Держкомстатом. Завдяки цьому стало можливим порівняти ряд важливих показників, які характеризують вітчизняний «мобільний» бізнес, — доходність у розрахунку на одного абонента, прибуток на одиницю інвестицій тощо. І дійти цікавих висновків.

Абоненти золоті, срібні та бронзові

Перше, що впадає в око, — відмінність доходів основних гравців ринку мобільного зв’язку, які мають майже однакову абонентську базу — «Київстара» і UMC. Перший, маючи на 1 січня 2002 року 1,1 мільйона абонентів, показав річний дохід у 504,9 мільйона гривень, другий — за абонентської бази в 1,045 мільйона — заробив 1,39 мільярда гривень. Навіть якщо врахувати нерівні стартові умови (у UMC на початок року було в півтора разу більше абонентів — 450 тисяч проти 300 тисяч у «Київстара»), виходить, що середня дохідність на одного абонента UMC перевищує аналогічну дохідність у «Київстара» майже втричі: 1330 проти 459 гривень. Варто зазначити, що цей показник для UMC торік знизився в півтора разу (із 2111 гривень 2000 року), у той час як у «Київстара» навіть трохи зріс (із 432,6 гривні). Однак лідером за дохідністю залишається Golden Telecom: попри абонентську базу усього в 45 тисяч, доходи його склали 95,6 мільйона гривень, тобто кожний шанувальник «голденів» приніс компанії понад 2124 гривні. З достатньою мірою імовірності можна припустити, що абоненти цієї компанії платять їй більше, аніж конкурентам їхні абоненти. Зауважимо, що за минулий рік цей показник, попри невелике зростання кількості абонентів, знизився й у Golden Telecom: 2000 року кожен із 40 тисяч абонентів у середньому заплатив компанії 2810 гривень. До такої ж тенденції схильний і WellCom: попри зростання абонентської бази (із 26 до 33,5 тисячі), компанія лише в незначній мірі збільшила свій дохід (із 26 до 26,6 мільйона гривень). Відповідно, один її абонент приніс їй уже не 1480 гривень, як 2000 року, а тільки 794. Втім, тенденція зниження дохідності абонентів властива всім європейським операторам. Лише порядок цифр у них значно різниться. Приміром, відомо, що один з угорських операторів, Matav, знизив дохідність абонента з 403 доларів до 300.

Тепер давайте згадаємо, що доходи оператора мобільного зв’язку в розрахунку на одного абонента залежать не лише від того, скільки він говорить, а й від тарифів за надані послуги. Середня ціна хвилини розмови різниться у всіх чотирьох операторів. Якщо взяти середнього абонента, котрий розмовляє 200 хвилин на місяць за найоптимальнішим для такого трафіку тарифним планом, то найбільше він заплатить за це Golden Telecom’у: 571,4 гривні (відразу перераховуємо з доларів, що фігурують у тарифних планах, за курсом 5,34). На другому місці UMC — 471 гривня, на третьому — «Київстар» (462,4 гривні). Найдешевшим для абонентів виходить WellCom (416,5 гривні).

Безумовно, цікавим також є показник доходів на одиницю інвестицій. Так, за словами президента UMC Еріка Франке, компанія залучила інвестиції в розмірі 400 мільйонів доларів США. Майже вдвічі менше, 220 мільйонів доларів, залучив «Київстар» (обидві цифри прозвучали на підсумкових прес-конференціях торік). WellCom вклав у мережу близько 60 мільйонів доларів, а Golden Telecom — 110 мільйонів. Отже, 2001 року кожний мільйон (доларів або гривень) отриманого прибутку обійшовся UMC у 1,53 мільйона загальних вкладень, а один мільйон прибутку «Київстара» — відповідно в 2,32 мільйона. У Golden Telecom цей показник помітно вищий — 6,14 мільйона, що загалом відбиває великі витрати на побудову мережі. І вже зовсім золотою виходить мережа WellCom: 12,04 мільйона вкладень на кожний мільйон прибутку! Тут уже можна вести мову про недоліки менеджменту компанії, що, втім, обумовлено продовженням судових процесів навколо її власності. Отже, UMC вклала в одного абонента 400 доларів, «Київстар» — близько 200. Golden Telecom витратив на обслуговування одного абонента 2444 долари! Красно дякуємо йому за гарну якість зв’язку, але чи не забагато? Трохи меншими виходять вкладення в перерахунку на одного абонента у WellCom — 1791 долар.

Golden Telecom і «Київстар»:
полярні стратегії бізнесу

Явно впадає у вічі низька дохідність на одного абонента «Київстара». Представники компанії вважають, що це не головне для іміджу «оператора №1», а незалежні експерти пояснюють це декількома причинами. По-перше, низька дохідність може бути викликана м’якими умовами користування пакетами передоплаченого сервісу компанії (Ace&Base), що зберігають за абонентом номер протягом року (!) після останнього поповнення рахунку. З одного боку, цей маркетинговий хід зробив пакети (їх у народі називають «Ася-Вася») надзвичайно популярними серед бажаючих мати мобільний телефон, не дуже на нього витрачаючись. У компанії і не приховують, що саме завдяки широкій популярності послуги передоплаченого сервісу вона і набрала свій мільйон абонентів. З іншого боку, очевидно, що більшість із цих абонентів не заплатили компанії більше від вартості самого пакета. І невідомо, чи продовжать користування ним поточного року, коли мине строк його дії. Цілком імовірно, що компанія може зіткнутися з відтоком абонентів Ace&Base, які не поповнили свої рахунки. Хай там як, 700 тисяч абонентів «Київстара» — користувачів Ace&Base — не можна назвати вигідними клієнтами. По-друге, низький дохід на одного абонента «Київстара» може пояснюватися тим, що компанія завищила кількість своїх абонентів. Методика підрахунку тримається оператором у таємниці. Аналітики гадають, що «мільйон» — насправді загальне число абонентів, які підключилися до компанії за увесь час її присутності на ринку, і в ньому не враховано абонентів, які її залишили. Втім, те ж саме різною мірою відноситься і до інших операторів. Адже багато абонентів, які підключилися до однієї з мереж мобільного зв’язку під час проведення пільгових акцій, пізніше правдами і неправдами відключаються від них і переходять до більш вигідного. Точно відповісти на питання про кількість своїх клієнтів кожна компанія-оператор може лише шляхом відкритого аудиту абонентської бази. До речі, у системах мобільного зв’язку, поширених у США та Японії, інформація про абонента зберігається не в звичній для користувачів GSM сім-карті, а «прошивається» у ПЗУ телефону і одночасно заноситься у базу даних оператора. Таким чином, будь-який перехід абонента від оператора до оператора однозначно фіксується, що виключає наявність «мертвих душ» — абонентів, які значаться, але не використовують свій номер.

Аналогічно до того, як упадає у вічі низька дохідність абонентів «Київстара», помітна висока дохідність абонентів Golden Telecom. У поєднанні з порівняно високою ціною послуги, цей показник дає компанії високу стабільність присутності на ринку. За оцінками експертів, абоненти компанії — в основному представники крупного і «столичного» бізнесу, готові платити трохи більше за кращу якість зв’язку (про особливості побудови мережі GT, які забезпечують цю найкращу серед інших операторів якість, «ДТ» уже писало). Серед них багато корпоративних абонентів. Однак саме цим стабільним положенням, можливо, і пояснюється небажання GT розширювати бізнес до масштабів України. Адже це призведе до виходу компанії зі зручної столичної ніші і зажадає значних вкладень (мережа стандарту DCS-1800 дорожче від мережі GSM-900). А чи витримають їх Golden Telecom і його нові українці-інвестори — ще невідомо.

Чи готові оператори перейти з вершків
на воду?

Ще один висновок напрошується при порівнянні показників дохідності мобільного зв’язку та дротової телефонії в Україні. Про перехресне субсидування писалося багато, повторюватися не будемо. З 1998 року абонентська база мобільного зв’язку зросла із 66 тисяч до 2,27 мільйона чоловік, тобто в 34 рази. Обмежується вона на даний момент лише купівельною спроможністю населення. У той час, як попит на послуги телефонії загального користування не задоволений і близько — нині вишикувалася трьохмільйонна черга на встановлення телефона — а вводиться щорічно не більше 10% від потреби. Вартість однієї хвилини місцевого зв’язку в телефонній мережі «Укртелекому» складає 2 копійки, що в 100—150 разів менше, аніж для зв’язку мобільного. При цьому тариф на телефонній лінії загального користування складає 11% від аналогічного показника в країнах ЄС. Водночас середній «мобільний» тариф у нас майже удвічі вищий від європейського.

На думку управляючого директора московського представництва компанії AIG Brunswick Capital Management Івана Родіонова (наведеній в останньому листопадовому номері російської «Компании»), інвестування традиційних операторів буде позбавлено сенсу доти, доки не буде вирішено питання про тарифну політику. «Існуючі тарифи (середній дохід від абонента 2—2,5 дол. на місяць) не покривають навіть собівартості». За консервативними оцінками російського інституту «Гипросвязь», для нормальної роботи телефонної компанії середній рахунок має дорівнювати хоча б 4,5 долара на місяць. За більш реалістичними (з точки зору бізнесу) оцінками McKinsey, для підтримання зв’язку на сучасному рівні щомісяця з абонентів необхідно збирати 12 доларів. Цікаво, що остання цифра вища, аніж щомісячний дохід, принесений абонентом «Київстара».

Зрозуміло, що довго така ситуація тривати не може. Рано чи пізно перехресне субсидування буде скасовано на законодавчому рівні, тоді ціни на місцеві розмови досягнуть своєї собівартості, тобто зростуть, тарифи на міжнародний і міжміський зв’язок, навпаки, будуть знижені до реальних, і оператори мобільного зв’язку змушені будуть грати на зниження своїх тарифів. З урахуванням зростання абонентської бази, котра стимулюватиметься зниженням цін, показники дохідності абонентів також знизяться. Інакше кажучи, попри загальне підвищення доходів, рентабельність мобільного бізнесу стрімко знизиться — навантаження на мережу, підвищена інфраструктура з’їдатимуть дедалі більше коштів. Чи готові оператори працювати в такому режимі — покаже час. Вже нині точаться розмови про можливий продаж Golden Telecom — компанії з найбільш стабільним доходом — свого мобільного бізнесу. Чи устоять у нових умовах ті, хто залишиться на ринку, коли їм доведеться з вершків перейти на дистильовану воду, — покаже час.