«Донецкая Супер-Связь-2»

Компанія System Capital Management (SCM) сьогодні є єдиною крупною вітчизняною ФПГ, яка нарощує свої телекомунікаційні активи: скуповує операторів і навіть, можливо, візьме участь у приватизації «Укртелекому». Проте телекомунікаційний бізнес — досить кастовий, і у світі ним здебільшого займаються спеціалізовані компанії.

Вітчизняний досвід участі в телекомунікаційних проектах багатопрофільних інвесторів не можна назвати вдалим: Приватбанк своїх активів позбувається. У Росії «Альфа» поки що не збирається відмовлятися від часток в операторах, навіть тих, де вона конфліктує з іншими акціонерами, проте стабільним цей бізнес назвати не можна. Тому, мабуть, цілком ймовірно, що SCM також в остаточному підсумку продасть формований сьогодні телекомунікаційний холдинг. Як продають куплений з міркувань престижу унікальний спортивний автомобіль, який почав вимагати особливих навичок у керуванні і дорогого обслуговування.

Про те, що дітище Ріната Ахметова минулого року додало до своєї 45,5-процентної частки у «Цифровому стільниковому зв’язку України» («ЦСЗУ», торгові марки DCC і life:)) двох найбільших операторів фіксованого зв’язку — «Фарлеп» і «Оптиму» і, таким чином, сформувало великий телекомунікаційний холдинг, «ДТ» уже писало (№579 від 30 грудня 2005 року). Днями з’явилася інформація про переговори щодо купівлі SCM ще одного великого фіксованого оператора — одеських «Цифрових систем зв’язку» (ЦСЗ). І хоча повідомлення, яке з’явилося раніше, про наміри донецької бізнес-групи купити CDMA-операторів «Велтон» і CST-Invest було рішуче спростоване SCM, дим цей теж не обійшовся без вогню. Ніхто не здивувався навіть інформації про те, що SCM готова аналізувати умови планованого державою продажу пакета акцій ВАТ «Укртелеком» і взяти участь у конкурсі, «якщо це відповідатиме стратегії розвитку бізнесу компанії» і «буде привабливою» ціна.

Нагадаємо: три роки тому подібними методами формував свій телекомунікаційний холдинг «Приват». Скуповувалися десятки інтернет-провайдерів і телефонних операторів як невеликих, так і досить крупних (IP-Telecom, Digital Generation). У руках дніпропетровців знаходилися найбільша недержавна телефонна компанія «Оптима» і перспективний на той час мобільний оператор «Українські Радіосистеми» (WellCOM).

У «Привату» вистачило б грошей (не своїх — то залучених), щоб «підняти» ці проекти і створити таким чином потужного інтегрованого національного телекомунікаційного оператора. Проте фінансова група занадто рано задекларувала курс на продаж цього активу, почала заощаджувати на інвестиціях, обмежувати стратегічну ініціативу менеджерів. У результаті холдинг так і не створили. Активи довелося розпродавати вроздріб — довше і дешевше, ніж могло б бути.

І управлінських, і фінансових, і кон’юнктурно-ринкових причин подібного розвитку подій можна назвати багато. Згадаємо лише одну. «Господарі грошей» не є фахівцями в галузі телекомунікацій (що справедливо і для «Привату», і для SCM). Ідея вкластися в цей бізнес подається їхнім менеджментом (котрий, можливо, краще розбирається в темі) як перспективна і сучасна. У результаті господарі не «відчувають» цього бізнесу, не можуть у доступній формі контролювати його розвиток і переживають змішані почуття: з одного боку, не довіряти менеджерам підстав немає, з іншого боку — певні побоювання за долю вкладень є. І ідея продати неспокійний бізнес у якийсь момент здається рятівною...

Втім, не будемо про сумне. Поки що телекомунікаційний бізнес SCM знаходиться в стані залучення активів, і інвестор має шанси не повторити помилок попередників.

Хоча SCM рішуче спростувала інформацію про інтерес групи до компаній «Велтон Телеком» і CST-Invest, заявила, що не має наміру інвестувати в технологію CDMA, яка, на її думку, «є нішовою в Україні» і «не відповідає стратегії розвитку телекомунікаційного бізнесу групи», пояснивши цей витік інформації «чиїмось бажанням штучно підвищити інтерес до згадуваних компаній і спробами завищити їхню імовірну вартість», запитання залишаються.

Насамперед, тому що є запитання до «стратегії розвитку телекомунікаційного бізнесу групи». Наприклад, в офіційному спростуванні купівлі «Велтону» і CSTI пролунало, що «SCM є стратегічним партнером у мобільному GSM-операторі «Астеліт», а тому компанії не потрібні «нішові» CDMA-оператори.

Проте в грудні розпочалася реанімація торгової марки DCC під слоганом «Next Level». Зокрема, презентовані нові досить цікаві тарифні плани, планується розширювати зону покриття на захід. У «ЦСЗУ» пояснюють це високою лояльністю клієнтів, які обслуговуються DCC у стандарті DAMPS, і генерованим ними значним ARPU (щомісячним доходом у розрахунку на одного абонента).

Інтрига в тому, що сама DCC працює у тій самій ніші міського оператора для балакучих абонентів, що і CDMA-оператори! І навіть у тому самому частотному діапазоні. А тому переговори про купівлю компаній з подібною бізнес-стратегією зовсім не виглядали б нонсенсом.

Однак тоді виходить, що є певні причини, які стримують міграцію старих абонентів DCC у GSM, незважаючи на те, що така міграція з початку 2005 року більш ніж віталася «ЦСЗУ»? Які це причини?

Не будемо міркувати про якість мережі life:). Тим більше що поки, як уже писало «ДТ», єдиної системи критеріїв якості мобільного зв’язку немає на регуляторному рівні, усі претензії до якості (а у life:) це нерівномірне покриття навіть в існуючих зонах, помилки білінгу і т.ін.) будуть суб’єктивними. До того ж усі вони відносяться до хвороб зростання, нехай і тривалих.

Можна відзначити і «молодіжну» орієнтацію life:), що, мабуть, відлякує бізнес-клієнтів. Проте life:) починає просувати тарифний план «Платиновий», орієнтований на ту саму аудиторію, що і DCC.

Ще одне запитання — фінансове. «Астеліт» досі не опублікував розгорнутих фінансових результатів в абсолютних цифрах. Компанія оголосила про 2 млн. абонентів, про мільярд доларів капітальних витрат за рік і про покриття території, на якій знаходиться 12 тис. населених пунктів (що відповідає приблизно 40% площі країни). Відзвітувала вона навіть про доход за 11 місяців, який становить близько 30 млн. дол. Можна припустити, що прибутку при такому доході у компанії в 2005 році не буде (утім, його ніхто і не чекав на першому році роботи). Підрахувати середній ARPU абонента life:) складно через швидке зростання абонентської бази, але очевидно, що він також буде нижчим, ніж у будь-якого іншого вітчизняного оператора. І вже значно нижчим, ніж у DCC (абоненти якого демонструють чи не найвищий ARPU в Україні, близько 30—40 дол.).

Можна також зазначити, що старт нової рекламної кампанії DCC і час, до якого чутки відносять проведення переговорів із CDMA-операторами, практично збігаються — листопад-грудень минулого року. Саме тоді було підбито проміжні фінансові підсумки роботи «Астеліту». За неофіційною інформацією, думка «продати» була після цього озвучена, хоча й не набула розвитку.

Не будемо розмірковувати на тему, наскільки далекими виявилися підсумкові цифри від очікуваних. Тим більше що перший рік роботи мобільного оператора з національними амбіціями у сформованому конкурентному середовищі не може не передбачати значних капітальних і маркетингових витрат. І телекомунікаційний менеджмент SCM досить кваліфікований, щоб пояснити цю ситуацію власнику компанії. Проте низьку дохідність цих вкладень не побачити неможливо. Що не могло не викликати якщо не побоювань, то хоча б побажань.

Про симптоми корекції телекомунікаційної бізнес-стратегії SCM ми вже сказали. Купівля операторів фіксованого зв’язку (у т.ч. і CDMA-операторів, які є такими де-юре) також добре лягає в цю канву: витрат чимало, але і дохідність однієї абонентської лінії також досить велика. Тобто всі вищеописані проблеми, у тому числі і фінансові, — це лише робочі моменти зростання телекомунікаційного бізнесу SCM.

Однак від того, як їх вирішать зараз, залежатиме майбутнє цього холдингу. Сприйматиме власник телекомунікаційний бізнес як статтю доходів чи зміцниться в намірі продати його. Відповідно поводитиметься і телекомунікаційний менеджмент: працюватиме не за страх, а за совість або чекатиме продажу компаній і зміни влади. Від цього ж залежатиме і питання участі в приватизації «Укртелекому».

Хоча з «Укртелекомом» складніше. Так, у приватизаційних умовах напевно буде присутній ценз абонентської бази покупця. І, скуповуючи телефонні компанії, SCM збільшує шанси свого проходження. Проте навряд чи донецька компанія виступатиме на конкурсі самостійно — скоріш за все, у холдингу з усесвітньо відомим телекомунікаційним оператором. Раніше припускали, що з Turkcell. Проте якщо партнерам не вдасться фінансово підняти «Астеліт», це принесе в їхні відносини прохолоду.

Інше питання — як придбання «Укртелекому» відповідатиме телекомунікаційній бізнес-стратегії SCM. Це залежить від того, у який бік зараз видозміниться ця стратегія. Чи увіллється «Укртелеком» у телекомунікаційну сім’ю донеччан чи, зазнавши реструктуризації, якої давно вимагає, буде перепроданий більш спеціалізованому власнику?