Депутати виступають за незалежність НКРЗ

Останнім часом однією з актуальних тем у численних інтерв’ю міністра транспорту та зв’язку України Йосипа Вінського стали його претензії до роботи регуляторних органів і, зокрема, до Національної комісії з питань регулювання зв’язку (НКРЗ).

Враховуючи, що висловлювання міністра розтиражовані в десятках ЗМІ, а порушена в них проблема є дуже важливою для галузі, народні депутати України Роман Зварич, Геннадій Москаль (фракція «НУ—НС») та Юрій Мороко (фракція Партії регіонів) вирішили висловити свою точку зору. Та звернулися до Йосипа Вінського з відкритим листом.

Депутати є представниками різних політичних сил, отже, їх лист до міністра не є інструментом політики жодної з фракцій. Мета звернення — пояснити міністру, який не так давно почав опікуватися проблемами галузі зв’язку, роль і місце НКРЗ на телекомунікаційному ринку та в системі органів влади.

«Ваші претензії можна розділити на дві частини, — пишуть у своєму зверненні народні депутати. — Це претензії до роботи діючого складу НКРЗ, а також ваші висловлювання про те, що НКРЗ повинна бути в системі Міністерства транспорту та зв’язку, а не незалежним регуляторним органом, як зараз. Ми категорично не згодні з вашою точкою зору».

«Те, що ми маємо в комісії, — це чисті наслідки не зовсім коректного підходу до кадрових рішень у формуванні цієї комісії. В комісії повинні бути задіяні фахівці, які мінімально причетні до бізнесу та політики», — сказав Йосип Вінський на одній із прес-конференцій.

Відтак автори листа до міністра наводять цікаву довідкову інформацію про НКРЗ, її фаховий потенціал. Так, загальний трудовий стаж голови та членів комісії тільки в галузі зв’язку налічує 181 рік, або понад 22 роки в середньому на кожного. П’ять членів комісії мають звання «Почесний зв’язківець України».

Члени комісії закінчили 12 вищих навчальних закладів у галузі зв’язку. У складі комісії працюють доктор і кандидат технічних наук (у галузі зв’язку), а також лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

«Ми маємо всі підстави стверджувати, що в теперішньому складі комісії працюють висококваліфіковані, дипломовані спеціалісти з великим досвідом роботи та авторитетом у галузі. Важко зрозуміти, з яких мотивів ви, шановний Йосипе Вікентійовичу, вважаєте за можливе поставити під сумнів фаховість цих людей. Тим паче це виглядає не дуже коректно з урахуванням нетривалості вашої роботи в галузі і того, що НКРЗ як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом підпорядкована безпосередньо Кабінету міністрів України», — пишуть депутати.

Вони також нагадують, що члени комісії не перебували і не перебувають у політичних партіях, і тільки один із членів комісії у минулому мав стосунок до середнього бізнесу (директор підприємства, яке не має стосунку до жодної з фінансово-промислових груп України).

«На сьогодні ніхто в галузі не зможе аргументовано звинуватити членів НКРЗ у заангажованості будь-якою бізнес-структурою. Тільки за період з 3 жовтня 2006-го по грудень 2007-го діяльність комісії 11 разів перевірялася різними контролюючими органами. НКРЗ надала відповіді на шість запитів Генпрокуратури, п’ять — СБУ, 12 — підрозділів МВС. Жодна перевірка не виявила зловживань з боку комісії», — йдеться у зверненні депутатів до міністра.

Депутати вважають, що, можливо, саме справжня незалежність комісії викликала у багатьох бажання зробити її якщо не керованою, то підконтрольною.

Автори листа нагадують, що попри всі труднощі та перешкоди в роботі, НКРЗ за короткий період її функціонування було розроблено та впроваджено понад 40 нормативно-правових актів, зокрема:

— ліцензійні умови користування радіочастотним ресурсом;

— ліцензійні умови здійснення діяльності у сфері телекомунікацій;

— положення про порядок регулювання номерного ресурсу;

— порядок проведення конкурсів або тендерів на отримання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом;

— положення про Державну інспекцію зв’язку;

— порядок залучення позабюджетних коштів на проведення конверсії радіочастотного ресурсу тощо.

До того ж НКРЗ брала активну участь у розробці понад ста актів уряду та законопроектів, що стосувалися галузі зв’язку. Впроваджено сім перспективних радіотехнологій із дев’яти, перед­бачених Планом використання радіочастотного ресурсу України. Вперше в Україні успішно проведено публічні конкурси на отримання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України.

НКРЗ видала ліцензій та забезпечила надходжень до державного бюджету більше, ніж Держкомзв’язку та Мінтрансзв’язку за всі попередні роки. Так, до 2005 року було видано 299 ліцензій і надходження становили 264 млн. грн., а за 2005—2007 роки НКРЗ видала 619 ліцензій і забезпечила надходження більш як 700 млн. грн.

Депутати Роман Зварич, Геннадій Москаль та Юрій Мороко згодні з тим, що тимчасова невизначеність у діяльності НКРЗ негативно впливає зараз на галузь. Але до чого тут фаховість, причетність до бізнесу і політики членів комісії, запитують вони в міністра Вінського у своєму листі.

«Причина проблеми відома всім. Вона полягає в певних суперечностях у чинному законодавстві. Тому потрібні розумні компроміси, а не «полювання на відьом». Ми впевнені, що президент України і прем’єр-міністр найближчим часом знайдуть формулу компромісу і приймуть виважене рішення, з урахуванням завдань та функцій НКРЗ», — пишуть нардепи.

Тепер щодо другої групи претензій міністра. Вони сформульовані в одній досить типовій заяві Йосипа Вінського, яку цитують автори листа: «Я вважаю, що такий регуляторний орган (НКРЗ) повинен бути в системі Міністерства транспорту і зв’язку».

Депутати наводять іще одну довідку: на сьогодні 148 країн—членів Міжнародного союзу електрозв’язку — впливової міжнародної організації у сфері телекомунікацій, яка діє під егідою ООН і членом якої є Україна — створили відокремлені регуляторні органи як державні органи влади із спеціальним статусом.

Розмежування функцій управління та регулювання між різними органами влади, створення національних регуляторних органів є однією з основних вимог законодавства Європейського Союзу, членом якого прагне стати Україна, нагадують Р.Зварич, Г.Москаль та Ю.Мороко.

Саме тому Україна, наслідуючи досвід європейських країн та виконуючи свої міжнародні зобов’язання, у тому числі щодо вступу до СОТ, розробила законодавчу базу і створила національний регуляторний орган у галузі зв’язку — НКРЗ — центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, підпорядкований Кабінету міністрів України.

У всіх країнах — членах ЄС діє стандартна модель розподілу владних функцій:

— міністерства — формування політики і володіння державною часткою власності операторів зв’язку;

— національні регуляторні органи — регулювання діяльності на ринку телекомунікацій;

— суб’єкти ринку — діяльність на ринку телекомунікацій.

Депутати нагадують, що розподіл функцій управління та регулювання між різними органами влади є запорукою неупередженості рішень для різних суб’єктів господарювання, незалежно від форми власності (державні і недержавні), величини статутних капіталів та частки на ринку. Тим більше що дер­жави (в особі міністерств, яким в Україні є Мінтрансзв’язку), керуючи власними підприємствами, самі виступають суб’єктом підприємництва на цьому ринку.

«У нашій країні питання незалежності регуляторного органу набуває особливого значення. За три роки діяльності НКРЗ змінилося п’ять міністрів транспорту і зв’язку, кожен з яких був представником конкуруючих політичних сил, а то й інтересів фінансово-промислових груп. Що було б із галуззю, якби кожний з міністрів мав можливість «керувати» НКРЗ відповідно до власних, як правило, кардинально протилежних бачень напрямків розвитку галузі зв’язку?» — запитують автори листа.

Народні депутати України Роман Зварич, Геннадій Москаль та Юрій Мороко сподіваються, що їхні аргументи будуть почуті, і важлива тема розбудови галузі стане не тільки предметом дискусій на газетних шпальтах, а насамперед — професійного обговорення серед фахівців.