Батогом за пряники. Трудовий і економічний внесок Рубежанського картонно-тарного комбінату було відзначено премією Кабміну, грамотою ДПА, медаллю «Незалежність України» й... перевіркою Генпрокуратури

«Всеукраїнська премія «Народна шана» — це ознака вдячності Кабінету міністрів України керівникам підприємств та колективам на шляху зведення споруди нового українського суспільства. Нехай професійне свято підприємців України стане стартовою смугою на шляху формування дошки пошани підприємницького авангарду нашої Батьківщини. Нехай імена володарів всеукраїнської премії «Народна шана» стануть прикладом для мільйонів трудящих».

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко
(витяг із тексту грамоти уряду)

Сумне свято

Реверанс (премія «Народна шана») з боку нового уряду міцному підприємству в Луганському регіоні підкріплений ще й грамотою Державної податкової адміністрації, яку вручають кращим платникам податків. Треба сказати, на ВАТ «Рубежанський картонно-тарний комбінат» (РКТК) титул «Кращий платник податків» навряд чи когось здивував. Така грамота вже шоста за ліком — на кінець 2004 року комбінат сплатив понад 42,5 млн. дол. податків після виконання всіх інвестиційних зобов’язань. Здивувало інше: якщо не тільки голова Міжнародного рейтингу «Золота Фортуна» вітає Рубежанський комбінат і вручає йому срібну медаль «Незалежність України», а й держава (читай нова влада) визнає його заслуги, — то що в цей час робить на цьому підприємстві Генпрокуратура? Чому замість того, аби оцінити позитив, кваліфіковані слідчі вишукують негатив, заглядаючи в минуле десятирічної давності? Прямо скажемо: не найкращий спосіб використання коштів старанних платників податків. Та й критерії, за якими «чорну мітку» кинули містоутворюючому підприємству в Рубіжному, приватизація якого стартувала ще на початку 90-х, також не зовсім зрозумілі.

Не дивно, що в Рубіжному популярна версія про недоброзичливців, котрі продовжують справу, розпочату ще в часи президентства Кучми. Тобто, використовуючи держапарат, намагаються прибрати комбінат до рук. Так, із весни до осені минулого року проводилася масована «артпідготовка» у вигляді тотальних перевірок. Хто тільки не перевіряв комбінат: прокуратура, СБУ, КРУ, податківці, УБЕЗ. Приводом для дестабілізації роботи підприємства стало навіть анонімне звернення Луганського товариства захисту прав акціонерів. Як потім з’ясувалося, такої організації просто не існує. Понад те, не існує навіть вулиці в Луганську, на якій її нібито зареєстровано.

А напередодні президентських виборів представникам РКТК буквально фізично не дозволили взяти участі в торгах із продажу останнього держпакета Рубежанського комбінату (20%). Пакет шляхом послідовних перепродажів став власністю офшору Richmon Commercial Ltd. із Британських Віргінських островів. Незаконність продажу цього пакета поза процедурою приватизації визнано Фондом держмайна й підтверджено судом, але повертати його у власність держави ніхто не поспішає.

Зате раптом ставиться під сумнів приватизація десятилітньої давності, коли 30% акцій комбінату стали власністю трудового колективу. Пригадуєте горезвісний список із 29 підприємств ризику? Рубежанський КТК мав честь стояти в одному ряду зі свіжоприватизованими «Криворіжсталлю» й сєверодонецьким «Азотом». Із таким самим успіхом можна переглянути весь багаторічний процес приватизації в Україні і здійснити революційний переділ власності. Проте Генеральна прокуратура воліє відвідувати «підприємницький авангард нашої Батьківщини, що є прикладом для інших», якщо говорити словами з тексту-привітання Юлії Тимошенко. Причому для цього залучаються фахівці з досвідом участі в резонансних справах.

Десять років тому

Зате 1994 року підприємством мало хто цікавився. Від уламків Союзу Рубіжному (Луганська область) дістався недобуд паперового комбінату. Коштів на введення в дію потужностей державі, природно, бракувало. Фонд держмайна ухвалив рішення продати 30% акцій на некомерційному конкурсі покупцеві, який має досвід роботи в целюлозно-паперовій промисловості і зможе найефективніше розв’язати два завдання:

1) протягом двох років інвестувати кошти для остаточного будівництва та здачі в експлуатацію другої черги потужностей із виробництва гофротари з випуском упаковки складної конфігурації та з профілем гофру «Е»;

2) налагодити роботу підприємства та стабільне забезпечення сировиною.

У червні 1995 року відбувся некомерційний конкурс із продажу 30% акцій РКТК. Переможцем стало Товариство покупців членів трудового колективу ВАТ «Рубежанський картонно-тарний комбінат», яке виграло конкурс у «Харківсибінвесту» і французької фірми «РСО ПакЕст». Метою Товариства покупців було придбати пакет акцій РКТК на некомерційному конкурсі. Загальна кількість його членів — 897 чоловік.

Відповідно до договору купівлі-продажу, Товариство покупців узяло на себе зобов’язання інвестувати у ВАТ «РКТК» близько 17,2 млн. дол. США. Як бачимо, виграш у конкурсі працівникам комбінату обійшовся недешево. Тому протягом року вони добровільно перераховували частину заробітної плати в рахунок погашення інвестзобов’язань. З цією ж метою вони використовували свої приватизаційні майнові сертифікати.

У серпні 1995 року між Товариством покупців і РКТК було укладено договір комісії, відповідно до якого комбінат за рахунок Товариства проводив угоди з придбання устаткування, що надалі передавалося РКТК як інвестиції. Витрачені ВАТ «РКТК» кошти на виконання доручення було повністю відшкодовано у встановлені терміни правонаступником Товариства покупців — ЗАТ «РубіПак».

Необхідність створення «РубіПак» (червень 1996 р.) очевидна — пригадайте, товариство створювалося з метою придбання акцій і не мало права займатися господарською діяльністю, яка дозволила б розрахуватися з інвестзобов’язаннями. До числа засновників ЗАТ «РубіПак» увійшли всі члени Товариства покупців, а в жовтні 1996 року до них приєдналися ще 1286 нових акціонерів. У статутний фонд ЗАТ було внесено кошти, акції ВАТ «РКТК» і права на інтелектуальну власність.

Правонаступник Товариства покупців виконав інвестиційні зобов’язання повністю і вчасно, що засвідчують акти, підписані представниками ФДМ. І зроблено це було відповідно до чинних на той час положень Закону «Про інвестиційну діяльність», згідно з якими, інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, сукупність технічних, технологічних або інших незапатентованих знань. Чистоту приватизації підтвердив у 1996 р. і Вищий арбітражний суд після того, як один з учасників приватизаційного конкурсу намагався опротестувати результати конкурсу. Остаточний вердикт суду: порушень немає.

Революційна недоцільність

Технологічні інвестиції, ноу-хау та якісний менеджмент дозволили підприємству швидко вийти на передові виробничі рубежі. Освоєння виробництва картону з профілем гофру «Е» й модернізація картоноробної машини дозволили комбінату відмовитися від закупівель імпортної сировини й перейти на власні ресурси. Підприємство першим у СНД встановило когенераційний газотурбінний енергоблок, забезпечивши свою енергетичну незалежність. Першим серед споріднених підприємств СНД одержало сертифікат відповідності якості міжнародним вимогам стандарту ISO 9001.

Уже 1998 року комбінат став одним із найкращих платників податків. У підприємство повірили кредитори. РКТК отримав перший кредит у регіоні (від банку «Креді Ліоне»), причому без жодних урядових гарантій. Кредитором успішного підприємства став і ЄБРР, надавши на модернізацію 14 млн. дол. Вдалося залучити на підприємство і славетного іноземного інвестора — британську компанію Devid S.Smit. До речі, представник останньої заявив на економічному форумі з участю президента Ющенка, що інвестує в РКТК ще 20 млн. дол. Тільки ось чи встигне?

Не приведи Господи, державна машина, з власної волі чи мимохіть, виконає «держзамовлення» й допоможе тим, хто спить і бачить у своїй власності 30-відсотковий пакет РКТК. Тоді контроль над підприємством для них не буде проблемою — залишиться викупити відсутні 20% в офшору. Проте навряд чи такого інвестора мала на увазі екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, називаючи першочерговим завданням українського уряду залучення інвестицій у вітчизняну економіку. І навряд чи такий сигнал, що характеризує ущербність захисту прав власності в Україні, можна вважати позитивним для іноземних інвесторів, які уважно спостерігають за процесами в країні. До речі, у Рубіжному позитивних сигналів від керівництва країни поки що теж не дочекалися. Від весни немає відповіді ані на звернення трудового колективу, ані на лист ветеранів комбінату.

Але ж ніхто не дасть гарантії новій владі, що новий власник підприємства, коли з’явиться, захоче бути кращим платником податків. Невже справді революції задумують романтики, здійснюють фанатики, а використовують мерзотники?..