40 МЛН. ДОЛ. «САРМАТУ» ВЖЕ НЕ ЗНАДОБЛЯТЬСЯ ГРОШІ ДОПОМІГ ЗБЕРЕГТИ АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ

Винесена в заголовок кругленька сума могла б стати стартовою у витратах донецького пивзаводу «Сармат» при купівлі пакета, що складається з 50%+1 акція київської «Оболоні». Контрольний пакет у власність — це мінімальні наміри, право на реалізацію яких донецьке підприємство могло б отримати у разі, якби Антимонопольний комітет України (АМКУ) дав йому офіційний дозвіл на концентрацію шляхом недружнього придбання більш як 50% акцій «Оболоні». Рішення АМКУ з цього приводу оприлюднено минулого тижня.

Коли навесні 2002 року інвестиційна компанія «Керамет інвест» влаштувала неоголошений бліцкриг на купівлю акцій ЗАТ «Оболонь», їй знадобилося близько 8 млн. дол., щоб придбати на користь ЗАТ «Сармат» близько 11% акцій. Відповідно, пакет, який на одну акцію перевищує контрольний, обійшовся б, мінімум, уп’ятеро дорожче, тобто у близько 40 млн. дол. Саме про дозвіл на користь такого солідного придбання йшлося в заявках донецької компанії, поданих в Антимонопольний комітет згодом, у квітні—травні 2003 року. А що робити? Адже з нальоту не вийшло, справа загрузла в нескінченній судовій тяганині, а одним із аргументів сторони, яка оборонялася, стало обвинувачення в порушенні положень Закону «Про захист економічної конкуренції».

І ось АМКУ закінчив думу думати. Півроку томливих чекань (за законом, вистачило б і трьох місяців), і вердикт винесено. Комітет заборонив пивзаводу «Сармат» отримувати більш як 50% акцій ЗАТ «Оболонь», «оскільки це призведе до істотного обмеження конкуренції та монополізації загальнодержавного ринку пива». Важко собі уявити, що могло бути інакше. Адже, відповідно до букви Закону «Про захист економічної конкуренції», «монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що відчуває значну конкуренцію».

Відомо, що частка «Оболоні» за виробничими показниками коливається в межах 26—27%, групи підприємств «Сармат» — 15—16%. У сумі, навіть якщо не ловити бліх, зашкалює за 40%. Суто ринкові показники трохи нижчі. Парадоксально, але сильні експортні позиції столичного підприємства (близько 90% усього українського експорту пива) могли зіграти лихий жарт при підрахунках в АМКУ. Адже діюча методика не передбачає урахування експортних поставок. (Експортно орієнтовані компанії, робіть висновки.) Відповідно, у зведений антимонопольний залік пішли тільки 37,2% ринку. Одне слово, вистачило. Та й донеччанам не вдалося довести, що вони особливо страждають від конкурентів. Крім того, перетворення четвірки найбільших гравців, що заправляють на ринку пива, на трійку, яка контролює практично весь ринок (близько 95%), — той самий шлях від конкуренції до монополії через олігополію (панування малої кількості найбільших компаній у виробництві й на ринку). Між іншим, обмеження такої олігополії (домінування) теж зафіксовані в законі «Про захист...». І здається, якби АМКУ дав донеччанам дозвіл на купівлю й вона справді відбулася, то могла б виникнути очевидна невідповідність між законом і реаліями. Так, сукупна частка двох найбільших компаній на ринку (ними стали б «Сармат» і «Сан Інтербрю Україна») перевищила б не те що 50-відсоткову, а й навіть 70-відсоткову межу.

І все ж таки, чи був шанс у «Сармату» отримати дозвіл на концентрацію? Хоч як це дивно, але деякі фахівці відповідають ствердно. Щоправда, у цьому разі рішення АМКУ не мало б нічого спільного ні з економікою, ні з юриспруденцією. Щось на кшталт виборів президента на третій термін. З іншого боку, в аналітиків виникають серйозні сумніви з приводу того, що, навіть отримавши право на концентрацію, «Сармат» зміг би ним скористатися. Відомо, наприклад, — «Оболонь» уже встигла вибудувати ефективну систему корпоративного захисту, яка практично унеможливлює купівлю акцій ззовні. Та й час, передбачений на бажану концентрацію, обмежується законом. Як правило, зелене світло «антимонопольного світлофора» загорається на один рік. Потім знову треба просити дозволу. Процес міг розтягнутися до нескінченності. Про смисл такої перспективи навіть для ініціатора процесу годі й казати. Тому ще не відомо, хто насправді більше виграв від рішення АМКУ.

Отож «Сармату» не слід впадати у відчай. Може, навіть є сенс засукати рукави й заощаджені на нереалізованому скуповуванні кошти вкласти в реконструкцію та модернізацію ЗАТ «Київський пивзавод №1», який із 2000 року перебуває у власності донецького ЗАТ. До речі, саме в рік невдалого бліцкригу пивзавод №1 грунтовно до цього готували. Озвучувався і обсяг інвестицій у власне столичне підприємство — це ті ж таки 40 млн. дол. То, може, саме час? Альтернатива синиці під №1 у руці інколи виявляється не гіршою від журавля №3 (ЗАТ «Оболонь» створений на базі Київського пивзаводу №3) у небі. Ну й що, що для цього доведеться згорнути процес продажу цього підприємства, призначений на поточний рік. Варіант, звісно, значно марудніший, ніж прийти й отримати все готове. Але де тепер це готове взяти?..

P.S. О, згадав. У зазначеній 40-мільйонній сумі бракує 8 млн. дол., уже витрачених на розвідку боєм. Віддачі від них поки що ніякої. Але повернути гроші напевно ж не пізно. Здається, керівництво «Оболоні» зможе викупити акції, керуючись не так матеріальними, як принциповими міркуваннями.

Бліц-інтерв’ю

Олексій Костусєв,
голова Антимонопольного
комітету України

— У чому небезпека монополізації ринку взагалі і пива зокрема?

— Сам собою монополізм не є злом. Найгірше в ньому — можливі неправомірні дії монополістів. У них завжди є спокуса зловживати своїм особливим становищем, наприклад, штучно завищивши ціни або нав’язавши якісь додаткові послуги. Ми називаємо це «стягуванням монопольної ренти». Монополізація передусім позначається на покупцях. І не тільки через підвищення цін на товари чи послуги. Йдеться про погіршення якості товару, звуження його асортименту тощо. Повною мірою цей негатив міг торкнутися й ринку пива, якби він був монополізований. Те, що сьогодні в країні багато якісного і доступного за ціною пива, — результат жорсткої конкуренції між виробниками. Якщо вона зникне, можуть зникнути і всі привнесені з нею позитивні досягнення.

— Які основні ознаки монополізації ринку?

— Монополістом є той, хто займає понад 35% ринку і не відчуває при цьому суттєвої конкуренції з боку інших учасників. Монополіст може бути одноосібним, або ж монополістів може бути кілька. Коли частка трьох учасників ринку перевищує 50% або частка п’яти — 70%, вони теж можуть бути визнані монополістами.

— З урахуванням відмови в концентрації, який відсоток акцій «Оболоні» тепер може собі дозволити купити «Сармат», не звертаючись по дозвіл в АМКУ, щоб при цьому не порушити конкурентного законодавства?

— Відповідно до законодавства, без узгодження з АМКУ компанія-покупець має право в рамках концентрації придбати до 25% акцій підприємства, котре купується. Але хочу підкреслити, що, у зв’язку з особливою важливістю питання, ми уважно досліджуватимемо будь-яку зміну ринку пива. І я гарантую — зі свого боку комітет зробить усе можливе, аби ринок пива в нашій країні залишився висококонкурентним.