Низка тюркських етносів, фактично, стали васалами руських князів, влившись у політичний організм держави.

Уклавши угоду з "червоним дияволом", Тютюнник усе ж таки сподівався обдурити своїх кураторів.

Те, що Путін останнім часом полюбив свого тезку - князя Володимира Святославича, видно неозброєним оком.

Боротьба за спадок князя Ярослава Мудрого триває.

Події 1917–1920 рр. в Україні часто іменуються визвольними змаганнями. Однак цей термін має певною мірою аморфний, невизначений характер. Є й конкретніше означення - Українська революція.

В українській історіографії, як і в російській, литовській та польській, мало звертають уваги на півстолітню війну на нинішніх західноукраїнських землях, яка велася одночасно зі Столітньою війною - з 1340-го по 1392 рік. У горнилі цієї війни загинуло Руське князівство (або королівство), яке можна вважати давньою Українською державою.

2017 року світ відзначатиме 500-річчя Реформації. Президент України Петро Порошенко підписав указ "Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації". Щоправда, дехто вбачає в цьому кроці президента навіть "поклоніння перед Заходом".

Останнім часом відносини між Польщею та Україною на "історичному фронті" складаються не найкраще. Та все ж іноді сторони ніби шукають порозуміння. Принаймні польські історики й політики намагаються подавати Варшавський договір, підписаний Юзефом Пілсудським і Симоном Петлюрою 21 квітня 1920 р., як своєрідний приклад "польсько-української співпраці". Чи справді це так? І чи може цей договір стати для нас таким прикладом?

13 вересня письменнику Борисові Харчуку виповнилося б 85 років. Деякі його побратими-однолітки дожили до таких поважних літ. А Харчук пішов з життя, коли йому не було й шістдесяти. І про нього, вважайте, забули. Чи майже забули. Хоча це один з найталановитіших українських радянських (чи, може, антирадянських?) письменників.

Якщо говорити про Закарпаття, то чи думали в нас над тим, як вписати "угорську історію" цього регіону і його "угорський символічний світ" у нашу історію і наш український світ? Бо ця "угорська історія" є і нашою історією, часто її творили русини-українці - хай навіть і під угорськими прапорами.

Гадаю, мене важко звинуватити в полонофобії. Тим паче що чимало наших гіперпатріотів не раз закидали мені полонофільство. Я принаймні дотримуюся думки, що, по-перше, і в українській, і польській історіографії занадто багато міфів, які шкодили й шкодять порозумінню наших народів; по-друге, лише конструктивна співпраця поляків та українців може зупинити імперську експансію росіян у Східній і Центральній Європі.

Церковна історія України цього періоду в нашій історіографії осмислюється переважно в контексті боротьби між католиками й прихильниками унії з одного боку і прихильниками "старожитнього" православ'я - з іншого. До того ж ця боротьба розглядається найчастіше як внутрішня. Хоча певна увага приділяється й зовнішньому чиннику - католицькій експансії, яка йшла з Заходу.