Пан Гі Мун: «Світ усе ще звертається до ООН по моральне та політичне лідерство»

Київський саміт з ядерної безпеки з точки зору офіційного Києва був дуже успішним. Хоча б тому, що участь у форумі взяла велика кількість VIP-персон, а завдяки відсутності Олександра Лукашенка вдалося уникнути скандалу. Серед високопоставлених учасників київського саміту був і Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун. Генсек організації, яка покликана запобігати конфліктам, захищати права людини та забезпечувати людям різних країн безпеку, процвітання і свободу, говорив у Києві про необхідність глобального переосмислення ядерної безпеки. Втім, безпека атомної енергетики - один із багатьох викликів, що стоять сьогодні перед людством. Про виклики XXI століття, про роль ООН у вирішенні міжнародних криз і проблем, про можливості України - в інтерв’ю нашому тижневику ПАН Гі Муна.

- Пане генеральний секретар, ви взяли участь у конференції з нагоди 25-ї річниці аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Ця конференція набула особливої актуальності після аварії на японській АЕС «Фукусіма-1». Як ви вважаєте, після таких серйозних аварій міжнародна спільнота повинна змінити своє ставлення до використання атомної енергії? Чи турбує вас, що маятник відмови від атомної енергії може розгойдатися так сильно, що виникнуть проблеми дефіциту енергії, наслідки якого будуть ще тяжчими і спровокують соціальну та інші кризи?

- Я вважаю, що атомна енергія й надалі слугуватиме важливим джерелом енергії, особливо з урахуванням проблематики зміни клімату. Водночас ситуація в Японії демонструє, що багато чого ще треба вчитися.

У міжнародному режимі ядерної безпеки наголошувалося на відповідальності окремих держав. Я настійно закликаю держави переглянути свою національну політику та механізми щодо ядерної безпеки. Сподіваюся також, що уряди врахують переваги поширення міжнародного правопорядку на сферу ядерної безпеки.

- Однією з ключових проблем сьогодення є дефіцит продовольства. Останніми роками Україна дотримувалася різної політики у сільському господарстві. Як ООН сприймає дії українського уряду, що інтерпретувалися українською спільнотою як монополізація зернового ринку? Як Україна може сприяти вирішенню проблеми продовольчої кризи? Стане Україна активнішою державою, що робить значний внесок у розв’язання проблем світової продовольчої безпеки, - чи навпаки?

- Український уряд запровадив квоти на експорт зерна, щоб захистити вітчизняних споживачів від зростання світових цін на продукти харчування.

На державах лежить головна відповідальність за забезпечення продовольчої безпеки своїх народів, тож вони мають законне право турбуватися про це. Квоти можуть допомогти запобігти зростанню внутрішніх цін на зерно. Водночас квоти можуть негативно позначитися на розвитку сільського господарства та продовольчій безпеці в більш віддаленій перспективі, особливо якщо управління їх розподілом віддає перевагу невеликій кількості обраних виробників. Система ООН рішуче виступає за підтримку малих фермерів, щоб вони могли підвищувати продуктивність своїх господарств і бути стійкішими проти потрясінь (зокрема проти коливань цін як на виробничі ресурси, так і на продукти харчування). Будь-яка урядова політика має бути спрямована на посилення сталості та стійкості господарств усіх розмірів, на забезпечення прозорого й стабільного клімату для державних і приватних інвестицій. Як один із провідних виробників та експортерів зерна у світі Україна має відіграти надзвичайно важливу роль у зміцненні глобальної продовольчої безпеки. Україна - одна з небагатьох країн світу, в якій є незадіяні орні землі, і вона почала розширювати сільськогосподарське виробництво. Крім того, Україна почала підвищувати продуктивність сільського господарства. Водночас у нашому взаємозалежному світі найважливішим внеском з боку України є підтримка відкритої політики у торгівлі з міжнародними партнерами.

Україна має великий потенціал для того, щоб сприяти вирішенню проблем світових продовольчих систем, і я впевнений, що вона й надалі ефективно використовуватиме цей потенціал. Це якнайкраще відповідає інтересам України та її народу: підтримка вітчизняного сільського господарства - важливий спосіб підвищення рівня доходів та добробуту населення. Забезпечення обміну на відкритому ринку зміцнить позиції України як важливого партнера у міжнародній торгівлі.

- Зміну клімату ви вважаєте одним із головних викликів, перед якими стоїть людство. Проте проблеми з підписанням і ратифікацією Кіотського протоколу продемонстрували нездатність політиків найбільших країн світу взяти на себе відповідальність за обмеження викидів парникових газів за рахунок національних економік. Чи посилить ООН свою роботу над проблемою зміни клімату? Чи потребує ООН ширших повноважень у цій сфері?

- Як науковці, так і економісти погоджуються: вжиття заходів зі зниження ризиків зміни клімату сьогодні збереже гроші, засоби до існування та людські життя у наступні десятиріччя. Проте багато урядів нерішуче ставляться до реалізації погоджених заходів у період суворої економії і хвилюються, що населення їхніх країн не підтримає їх, коли вони робитимуть ці кроки. Вважаю, що це - недалекоглядний підхід і що мільйони громадян усієї планети все ж таки розуміють нагальність переходу до більш «зеленої» економіки, тобто економіки на основі екологічно чистої енергії. ООН закликає уряди виконати домовленості, досягнуті на торішній конференції зі зміни клімату в Канкуні (Мексика).

ООН також заохочує їх до більш амбітних дій щодо приборкання викидів та посилення адаптації і підтримує уряди країн усього світу в цьому. ООН і надалі робитиме все, що може, для надання допомоги державам - членам організації в цих зусиллях. Проте, у кінцевому підсумку, відповідальність за досягнення - і виконання - домовленостей щодо розв’язання проблеми зміни клімату лежить на урядах.

Гадаю, нам також потрібне певною мірою нове мислення, що допоможе країнам будувати низьковуглецеву економіку, здатну забезпечити більшу справедливість і рівність можливостей для всіх. Пам’ятаючи про це, торік я створив Групу високого рівня з глобальної сталості. Її рекомендації можуть допомогти країнам прокласти більш сталий курс дій на конференції «Ріо+20», яка відбудеться наступного року в Бразилії.

- Серед аналітиків та експертів у галузі міжнародних відносин побутує думка, що ООН недостатньо ефективно виступає в ролі арбітра і миротворця. Як за даних обставин ООН може бути регулятором міжнародних відносин? Що слід було б змінити в ООН, аби зробити організацію більш ефективною?

- Найскладніші глобальні безпекові виклики виносяться країнами-членами на обговорення в ООН - місце, де ефективні багатосторонні рішення можуть бути розвинені і - що, можливо, навіть важливіше - впроваджені.

ООН бере участь у вирішенні більшого різноманіття викликів, ніж будь-коли в історії, і вже це свідчить, що країни-члени продовжують розглядати ООН як ключовий компонент у врегулюванні та вирішенні конфліктів і глобальних викликів, які не обмежуються кордонами.

Від роззброєння - до нерозповсюдження та боротьби з тероризмом, від посередництва та миротворчої діяльності у специфічних контекстах, на кшталт Судану, Гаїті, Кот-д’Iвуару чи Афганістану, - до довготривалих цілей розвитку і допомоги на виборах, до надання гуманітарної допомоги, що рятує
життя під час складних надзвичайних ситуацій, ООН - у центрі глобальних зусиль із мобілізації політичної волі та ресурсів на підтримку принципових цілей.

На мою думку, світ усе ще звертається до ООН по моральне та політичне лідерство.

Звісно, завжди є речі, які ми могли б зробити краще. На додачу до нашої постійної роботи з покращення внутрішнього управління, ключовий компонент програми реформи ООН полягає в тому, щоб удосконалити способи активного впливу в усьому світі, а також у координації діяльності організації безпосередньо в країнах завдяки програмам «працювати як одна команда» і «злагодженість дій у системі ООН».

- НАТО повністю взяло на себе керівництво операцією в Лівії. Яким, на ваш погляд, повинен бути формат відносин між ООН і НАТО у розв’язанні конфліктів?

- ООН віддана підтримці миру та безпеки, і з цією метою вона працює спільно з міжнародними та регіональними організаціями, зокрема з НАТО. Характер відносин між ООН і НАТО окреслений у Спільній декларації, яку секретаріати цих організацій підписали 2008 року, і ґрунтується на Статуті ООН, визнаних на міжнародному рівні гуманітарних принципах та засадах, відповідних мандатах наших організацій та консультаціях із національними органами влади.

Керуючись Спільною декларацією, секретаріати ООН і НАТО постійно розвивають співробітництво в таких сферах, як зв’язок і обмін інформацією, навчання, розбудова спроможності та вивчення досвіду.

Що стосується оперативного співробітництва, то ООН і НАТО понад десять років співпрацюють у контекстах, де обидві організації діють пліч-о-пліч за мандатами Ради Безпеки ООН. Конкретні приклади - миротворчі операції на Балканах і в Афганістані. Крім цього, НАТО надавало ресурси та персонал на підтримку операцій ООН із надання допомоги під час стихійних лих, наприклад 2005 року в Пакистані.

- Чи турбує вас те, що країни, які прагнуть стати постійними членами Ради Безпеки ООН (Німеччина, Індія, Бразилія), не брали активної участі в зусиллях ООН із захисту цивільного населення Лівії?

- Резолюції Ради Безпеки №№ 1970 і 1973 - це чітка заява про рішучість міжнародної спільноти примусити уряд Лівії припинити кампанію насильства проти власних громадян. Те, що міжнародна спільнота діяла рішуче та миттєво, врятувало тисячі життів.

Рішення про те, чи брати участь у військовій операцій, кожна держава - член ООН та її громадяни ухвалюють самостійно.

- Ви неодноразово казали, що в Кот-д’Івуарі йде громадянська війна. Посланник ООН у цій країні закликав до повітряних ударів через постійні напади на миротворців ООН. Чи ви очікуєте, що українські військові гелікоптери візьмуть участь у таких ударах? Чи обговорювалися такі плани з керівництвом України?

- Застосування озброєних гелікоптерів було викликане використанням важкої зброї стороною Лорана Гбагбо, що призвело до жертв серед цивільного населення.

Українські гелікоптери, поряд із французькими гелікоптерами з місії «Єдиноріг», виконували свої обов’язки професійно і, де потрібно, стримано. Безперечно, нейтралізація важкої зброї врятувала життя багатьох цивільних громадян і представників сил ООН. Вони заслуговують на похвалу.

Застосування українських гелікоптерів обговорювалося з українським контингентом.

Україна робить дуже значний внесок в операції ООН з підтримання миру й надає важливі транспортні послуги для наших місій у всьому світі.

У Кот-д’Івуарі Україна у критичний момент, а саме в лютому нинішнього року, погодилася передислокувати три штурмові гелікоптери з операції ООН у Ліберії. Цей крок був високо оцінений, оскільки він забезпечив надання ресурсів, коли вони були найбільше потрібні.

- Які шанси на те, що становище в Кот-д’Івуарі стабілізується у 2011 році й громадянська війна закінчиться? Коли українські миротворці будуть виведені з цієї країни?

- Я закликав усі сторони співпрацювати, щоб покласти край цьому трагічному розвиткові подій, якого можна було б уникнути, якби пан Гбагбо набагато раніше з повагою поставився до волі народу.

Робота ООН у Кот-д’Івуарі далеко не закінчена. У країні зберігається критична гуманітарна ситуація. Проблемою залишається захист цивільного населення, зокрема від помсти з боку прибічників пана Гбагбо. Буде також проведено розслідування, як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях, щодо порушень прав людини. Місія ООН і надалі надаватиме урядові Кот-д’Івуару необхідну підтримку у відновленні правопорядку, щоб запобігти ризикові виникнення вакууму безпеки. Інші невідкладні кроки, потрібні для негайної стабілізації Кот-д’Івуару, включають забезпечення відповідальності за серйозні порушення прав людини, скоєні під час конфлікту після виборів; возз’єднання сил безпеки; роззброєння численних нерегулярних сил, які брали участь у конфлікті; відновлення державної влади на всій території країни. У середньостроковій перспективі ключовим пріоритетом є завершення незакінчених заходів мирного процесу.

Місія також співпрацюватиме з урядом Кот-д’Івуару з метою закріплення демократичних принципів і забезпечення національного примирення.

- Наближається завершення вашого поточного терміну на посаді Генерального секретаря ООН. Що ви вважаєте головним успіхом вашої роботи на цій посаді? Чи є втрачені можливості? Чи плануєте ви балотуватися на другий термін?

- З часу обрання на посаду генерального секретаря я мобілізував світових лідерів і сприяв конкретним діям у кількох ключових галузях.

Я пишаюся тим, що ми досягли успіху з ряду важливих питань, таких як супроводження Судану на шляху проведення мирного референдуму, захист результатів демократичних виборів у Кот-д’Івуарі, надання життєво важливої гуманітарної допомоги мільйонам людей у Гаїті, Пакистані та в багатьох інших місцях по всьому світі.

Щодня ООН забезпечує харчування для 108 мільйонів осіб у 74 країнах світу і надає допомогу понад 34 мільйонам біженців та інших людей, котрі рятуються від лих війни, голоду чи переслідувань. ООН також є рушійною силою консенсусу щодо необхідності вжиття заходів для запобігання зміні клімату і просування ключових чинників розвитку, таких як здоров’я жінок і дітей та розширення прав і можливостей жінок.

У питаннях ВІЛ та СНІДу: мій заклик до урядів Республіки Корея, Сполучених Штатів і Китаю сприяв усуненню обмеження на поїздки людей, які живуть із цим захворюванням.

Що стосується другого терміну, - я просто зосереджений зараз на роботі, яку мушу робити на всіх напрямах: від ситуації на Близькому Сході та в Північній Африці - до зміни клімату і просування Цілей розвитку тисячоліття, реформування Організації Об’єднаних Націй та наших зусиль, спрямованих на забезпечення миру і безпеки в усьому світі.