Едуард Ставицький: «Лібералізація відносин держави з надрокористувачем означатиме приплив нових інвестицій у галузь»

У грудні 2010-го Едуард Ставицький, який удруге очолив держкомпанію «Надра України», в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» розповів про плани цієї компанії і можливості врегулювати накопичені не тільки геологічні, а й «людські» конфлікти. Сьогодні він уже очолює Державну службу геології та надр України (Держгеонадра). Планів стало ще більше. А як щодо відповідальності? Про все це - сьогоднішня розмова з Едуардом СТАВИЦЬКИМ.

- Едуарде Анатолійовичу, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) нарешті одержала правила гри - положення про Держгеонадра президент затвердив указом 6 квітня 2011 року (№391/2011). Не так важливо, що більшість дізналася про цю значущу для галузі подію лише через тиждень, - службу створено не з нуля. Принаймні тепер зрозуміло, до кого звертатися. І, сподіваюся, не для того, щоб скупити надра «за дешево». Але все ж таки: що це означає, у тому числі для вас особисто як голови відомства? «Служить бы рад, прислуживаться...»?

- Даремно ви так іронічно-класичні. Якщо без пафосу: для мене це - ще більша відповідальність. Що ж стосується створення Державної служби геології та надр України і, головне, положення про її роботу - це великий крок уперед. Для всіх нас.

По-перше, таким чином спрощено саму систему управління геологічною галуззю. По-друге, закладено основи для будування вертикалі управління в ній. По-третє, і це головне, - передбачено лібералізацію відносин держави з надрокористувачем.

Зрозуміло, що і до створення Держслужби геології та надр працювала державна служба геології як держорган. Але бюрократії було забагато. Наприклад, хоча б у тому, що стосується призначення керівників органів держгеологічних підприємств. Нині, відповідно до положення про Держгеонадра, усі вони переходять у підпорядкування нашої служби. Зрозуміло, призначення кожної кандидатури погоджується з міністром, але зробити це буде набагато простіше, ніж коли нечистий на руку чиновник вважав своїм обов’язком як мінімум «затягти узгодження». Тепер, сподіваюся, такого не буде.

Що стосується лібералізації. Ми розробляємо новий порядок видачі ліцензій на надрокористування відповідно до нового положення «Про Державну службу геології та надр України». Це дасть змогу спростити та впорядкувати взаємовідносини між геологічною службою, міністерством і користувачами надр України. І, сподіваюся, це спростить завдання для нинішніх і потенційних інвесторів. Ми маємо намір запровадити наскрізний порядок узгодження всіх законодавчо встановлених документів і нормативів.

- Поясніть, будь ласка, популярно: що означає «наскрізний порядок»?

- Будь ласка. Раніше порядок проведення аукціонів і видачі ліцензій передбачав безліч міністерських (і не тільки) погоджень. Щороку. У такий спосіб процес як одержання, так і подовження ліцензії на надрокористування затягувався на три-чотири місяці. Щороку. Тобто затягувався процес укладання контрактів між замовником і виконавцем (постачальниками послуг, обладнання тощо).

Нині ж ми можемо вносити поправки. Але це кардинально вплине на виробничий процес. І дасть можливість владі і бізнесу оперативно взаємодіяти на всіх рівнях.

Крім того, раніше підприємці-надрокористувачі сплачували податок до спеціального фонду геологорозвідувальних робіт. Сьогодні - до держбюджету. І якщо раніше, скажімо, такі масштабні надрокористувачі, як НАК «Нафтогаз України», могли дозволити собі проводити так звані внутрішні взаємозаліки (на величезні суми!), то сьогодні це стає неможливим. Нині такі витрати вносяться в декларацію. Це дає можливість і бюджет поповнювати своєчасно, і розраховувати на своєчасне виділення бюджетних коштів на геологорозвідувальні роботи. Цього року з об’єктивних причин (тим більше після ухвалення бюджету) складно буде щось змінити. Сподіваюся, у майбутньому таких проблем не виникне.

Крім того, ми сподіваємося на ухвалення парламентом закону про розвиток геологічної галузі України до 2030 року, який прийнятий у першому читанні і повторно пройшов «жорна» комітетів.

- А як же НАК «Надра України», яку ви знову очолили в грудні 2010-го, - залишили напризволяще?!

- В жодному разі. Більш того, як голова Держгеонадр я відповідальний, у тому числі, і за цю компанію. Відповідно до положення про Державну службу геології та надр України вона перебуває в нашому підпорядкуванні. Відповідно, у нашій сфері відповідальності.

За указом президента ми переводимо цю компанію у відання Держгеонадр України. Тож я не маю права за обов’язком служби про неї забувати. Вважаю, що пріоритетних національних компаній не може бути. Має бути правильний підхід до використання надр. Одні повинні розвідувати, інші - видобувати. Або займатися цими видами ліцензованої державою діяльності разом. Форма такого співробітництва в кожному конкретному випадку визначається окремо. Ми на цю тему говорили з міністром енергетики та вугільної промисловості, знайдено спільну мову в цьому плані. Підкилимної боротьби ніякої не буде між міністерствами і відомствами. Пріоритет - національні компанії, основний пріоритет, особливо в нафтогазовидобуванні цього року. І залучення серйозних інвесторів. Роздачі подарунків не буде - це точно! Можете ловити на слові.

- Тоді ви точно знаєте, скільки ж бюджет України одержав дивідендів від діяльності «Надр України» торік? Чи сталося це, як ви обіцяли, уперше?

- Так, я дотримався своєї обіцянки (див. «ДТ» № 45 від 4 грудня 2010 року - А.Є.). За результатами фінансово-господарської діяльності за 2010 рік НАК «Надра України» отримано 5012,0 тис. грн. чистого прибутку.

Основні показники господарської та фінансової діяльності НАК «Надра України» станом на 31.12.2010 р. (тис. грн.):

- необоротні активи - 899 330;

- оборотні активи - 214 304;

- грошові кошти та їх еквіваленти - 6 037;

- поточні зобов’язання - 128 001;

- дебіторська заборгованість - 64956,0;

- кредиторська заборгованість - 124 959.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 180 519 тис. грн.; чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 148 327 тис. грн.; собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - 130 612 тис. грн.

- Що тепер ви як голова Держгеонадр розкажете про долю Сахалінського газоконденсатного родовища?

- На цей момент проведено переговори з ліцензіатом, під час яких досягнуто стратегічного порозуміння про довгострокове співробітництво. Розпочалися геологічні роботи, які проводить НАК «Надра України». Після геологічних досліджень прийматиметься рішення про конкретні кроки, щоб надалі відновити видобуток одним із регіональних структурних підрозділів НАКу.

- «Ми готові запропонувати морський шельф, а також видобуток з інших джерел, наприклад метану з вугільних пластів», - заявив 12 квітня після зустрічі з російським прем’єром В.Путіним прем’єр-міністр України М.Азаров, кажучи про можливість створення українсько-російських спільних підприємств. Тож пообіцяв Азаров Путіну український шельф чи ні?

- Україні цікаві всі серйозні компанії, які готові не тільки розробляти, а й інвестувати в розробку української частини шельфу Чорного моря. У тому числі й російські. А щодо, як ви кажете, «пообіцяв»…

- Це не я сказала, це цитата. Звідси й запитання: тож пообіцяв Азаров Путіну український шельф чи ні? І чому йдеться тільки про російські компанії? Навіщо ж одразу настільки звужувати рамки потенційного вибору для України?

- Як ви знаєте, Микола Янович очолює комісію з видачі дозволів (ліцензій) на доступ до стратегічних родовищ. Не вважаю, що він міг отак запросто «пообіцяти». Поясню. Микола Янович, крім того, що він прем’єр-міністр України, як ви знаєте, за освітою геофізик і розбирається в цій темі краще від нас із вами.

- І він ще не забув про свою першу освіту та не розгубив тих знань?

- Справді не забув нічого, знає весь процес і чим усе має закінчитися. Дискусій бути не може. З тих інтерв’ю чи шматків фраз, які звучали в ЗМІ, випливає, що держава дає можливість російським інвесторам брати участь у розробці української частини Чорноморського шельфу. Це свідчить про те, що ми відкриті. І у жодному разі не каже: цим дав, а цим не дав. Це звучало як пропозиція і запрошення взяти участь у розробці.

- Які ще компанії виявили інтерес до українського Чорноморського шельфу, крім російського «Лукойла» та Vanco?

- Спектр компаній, які ведуть роботу в цьому напрямі, нині дуже широкий. Це Statoil, Shell, ExxonMobil, Chevron, а також інші компанії, з якими ми ведемо переговори. І ми маємо намір забезпечити стабільність виконання майбутніх угод про розподіл продукції (УРП). Тільки в цьому разі інвестори розглядатимуть пропозиції України як довгострокову і повноцінну інвестицію.

- І чому все ж таки «Лукойл»?

- Вони традиційно давно цим займаються, як компанія сама по собі. Не на українському шельфі, але в них є досвід такої роботи на Каспії, у Нігерії є спільні проекти.

Все-таки пропоную поглянути на все дещо інакше. Не дивитимемося - Росія чи не Росія, а проаналізуємо, хто більш професійний у цій галузі. І тоді все стає на свої місця. Наприклад, норвезька Statoil - один із світових лідерів, і в них теж є великий інтерес. Компанія вже надіслала нам проект меморандуму, який хотіла б укласти з нашою країною. Ми його опрацьовуємо, вивчили його в першу чергу. Думаю, що Україні це цікаво. Хто готовий вкласти гроші в пошук корисних копалин України - усі цікаві.

Я взагалі прибічник інвестиційної моделі розвитку. Що маю на увазі? У моєму розумінні держава - регулятор і поштовх розвитку інвестиційної складової. Грошей у держави все одно завжди не вистачає, причому в будь-якої. Не тільки в України. І приватний інвестор кожну копійку рахуватиме. Ви знаєте, наприклад, що в Західній Україні звертають увагу не тільки на те, як виконуються завдання, а ще й на якісне використання державних і бюджетних коштів. А інвестор зацікавлений берегти кожну копійку, що не влаштовує багатьох чиновників. Не всі, але деякі «поколядувати» люблять. Факти були.

- Не тільки в Західній Україні.

- Ви праві. Не хочу нікого образити.

- Скажіть, сьогодні ви знаєте, скільки в Україні нафтогазоносних свердловин?

- Знаю - близько 10 тисяч. Але ж ви чудово розумієте, що це не константа (див. табл. 1).

- Я просто хочу запитати, чи буде й надалі так, що свердловина значиться законсервованою, а там щодоби хтось приватним, безподатковим і екологічно небезпечним способом видобуває, наприклад, нафту, газ, конденсат? Така сама ситуація і з вугільними «копанками»…

- Гарантій, що такі випадки не повторяться, я дати не можу. Зрозумійте правильно. Але ми робимо все для того, щоб це стало неможливим, тобто невигідним «промислом»…

- Чи справді, як розповів міністр юстиції Лавринович, уже кілька тижнів як уряд України дав добро на підписання мирової угоди з Vanco? Чого ж так потайки? Кого боїмося?

- Власне, ніхто нічого не приховує. Але про остаточне вирішення цього питання мені поки що невідомо. Можу тільки сказати, що в рамках своїх повноважень Держслужба геології та надр України схвалила укладення мирової угоди з компанією Vanco Prykerchenska Ltd. І вважаю, що ми втратили п’ять років - могли б уже одержувати першу нафту (газ) за угодою з цією компанією…

Схема залягання нафти і газу

- Я з ними ознайомився. Що ж до коментарю. Дивіться, у табл. 2 є дані, що ми маємо у своєму розпорядженні запаси сланцевого газу в обсязі близько 42 трлн. куб. футів (кубічний фут дорівнює приблизно 0,028 кубометра). Мені дуже хотілося б, щоб це було саме так. Як мінімум. Але відповідно до нашої інформації, припускаємо, що запаси становлять приблизно 25-30 трлн. І це оптимістичні цифри. Хочу, щоб було більше. Але якщо буде хоча б те, що я вам назвав, це забезпечить нашу країну на найближчі 150 років з урахуванням розвитку економіки у світовому масштабі. І навіть дасть змогу експортувати з урахуванням енергозберігаючих технологій, що розвиваються. З цієї самої таблиці випливає, що Польщі «дають на запас» 187 трлн. Але все-таки в нас, швидше за все, перспективи видобутку сланцевого газу кращі. Особливо, якщо враховувати, що відносно України всі експерти та фахівці - за всього їхнього прагматизму - більш оптимістичні: у нас ефективність вкладення інвестицій у даному сегменті енергоринку викликає більшу довіру. Хотілося б, щоб ніхто не розчарувався у своїх очікуваннях.

- А як щодо «обманываться рад…» у сенсі очікувань? І критики опонентів?

- Деякі країни дуже незацікавлені в збільшенні видобутку енергоносіїв в Україні. Тому ми ще не раз зіштовхуватимемося з подібною інформацією. Проте я переконаний: краще вже ми видобуватимемо по 200 дол. тисячу кубометрів газу, ніж за ті самі 200 дол. імпортуватимемо. Навіть за однакової ціни видобутку-закупівлі в першому випадку ми розвиваємо свою економіку, платимо податки до бюджету своєї країни і люди тут одержують зарплату, а не просто віддаємо кошти комусь «у стабілізаційний фонд».

P. S. Коли цю статтю вже було зверстано, стало відомо, що Верховна Рада України затвердила загальнодержавну програму розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року. За відповідний закон проголосували 247 народних депутатів.

Мета програми - забезпечення потреб національної економіки в мінеральних ресурсах за рахунок власного видобутку, зменшення залежності України від імпорту мінеральних ресурсів, а також збільшення експортного потенціалу країни за рахунок власного видобутку корисних копалин. Найближчим часом цей документ буде подано на підпис президенту України.