Національний депозитарій: Івченко forever?

У Національному депозитарії України (НДУ) знову проблеми зі зборами акціонерів. Якоюсь сенсацією на фондовому ринку це не назвеш. За останнє десятиліття новиною стає навіть більш-менш благополучне проведення зборів.

За останні три роки з цим не склалося. Причина теж загальновідома: Віктор Івченко, спочатку багаторічний голова НДУ, тепер — голова наглядової ради (і власник 13%), зовсім не збирається передавати комусь депозитарій. А така дрібниця, як наявність у держави 86% акцій, його й узагалі ніколи не хвилювала. За наявності розуму і пробивних здібностей це справді неважливо. Що він уже понад десять років успішно демонструє.

Неугодні рішення блокувалися судовими позовами, якими методично закидалися держустанови. Суди, щоправда, потім програвалися, але відразу з’являлися нові позови.

Останніми роками зіграв свою роль «сімейний» канал прямого доступу до Віктора Ющенка. Нині оновилися старі зв’язки з Миколою Азаровим.

Загалом, унаслідок невтомних спроб припасти до засіків Батьківщини у Віктора Івченка склалася приємна репутація одного з найкращих лобістів країни. Рекордом став 2004 рік, коли з «тимчасового уряду» Миколи Яновича, який уже йшов зі сцени, «віджали» обіцянку виділити два мільярди гривень, зокрема 900 млн. — бюджетних.

Одержати їх, щоправда, не вдалося. Але й ті «крихти», які перепадали Нацдепозитарію, потягнули на суму мінімум із сімома нулями...

Найцікавішим проектом стало створення сховища цінних паперів. Оскільки переважна більшість цінних паперів, що обертаються на ринку, мають бездокументарну форму (це просто записи в комп’ютері), по ідеї, це мав би бути особливо захищений комп’ютер...

Практика виявилася набагато цікавішою: сховищем виявився колишній «запасний командний пункт Верховного головнокомандувача Збройних сил СРСР». Розташоване це «диво зберігання» у Фороському районі Криму, в селищі Олива, і, крім промовистої назви, до нього додаються 4,2 гектара землі.

Ризикнемо припустити, що міграція цієї ділянки з передачею її від Міноборони НДУ не закінчилася, а тільки розпочалася. Цілком імовірно, що пізніше її розміняють на який-небудь київський підвальчик. Ясна річ, виключно для зручності роботи й «економії бюджетних коштів»... Ну а в Криму з’явиться ще один приватний елітний комплекс.

Загалом керівництво НДУ гарувало не покладаючи рук. «Низький рівень довіри з боку ринку до національного депозитарію», що відзначався у звітах для інвесторів і уряду, мало кого хвилював. Адже від ринку НДУ і не залежав. Робота його традиційно збиткова, однак енергійне вибивання бюджетних коштів це цілком компенсувало...

І все-таки останні збори акціонерів 17 вересня ц.р. стали знаковими. Вперше пану Івченку вдалося напряму переграти пряме рішення президента України і прямо дискредитувати Держкомісію з цінних паперів і фондового ринку.

Якраз напередодні зборів акціонерів Держкомісія одержала розпорядження про їх проведення за підписом Віктора Януковича. Проте на ранок несподівано з’явився лист прем’єр-міністра Азарова, яким представникам 86-відсоткового пакета вже заборонялося реєструватися на зборах.

Трохи розгубившись від такої кількості «ліній партії», голова Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку Дмитро Тевелєв вирішив, що президент у нас усе-таки глава держави, і збори провів. Разом із ним на них були присутні аж троє членів Держкомісії, котрі стежили за їх законністю. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко повідомив, що збори акціонерів — уперше за три роки! — відбулися.

Було прийнято і кадрові рішення, змінено голову правління НДУ Володимира Ульянова і голову наглядової ради НДУ, тобто самого пана Івченка.

А потім раптом почалося...

Спочатку комісія замовкла, а згодом той-таки Тевелєв невиразно заявив, що «передчасно говорити про їх (зборів акціонерів) результати» і що підготовка зборів є предметом «серйозного аналізу для юристів ДКЦПФР і уряду... Було кілька моментів, які справді необхідно серйозно проаналізувати... що дасть змогу дійти висновків про самі збори та про їх наслідки».

Себто позиція розвернулася на 180 градусів. Щоправда, і заявляти, що збори не відбулися, комісія не стала. Занадто вже тяжкі наслідки це спричинило б.

Прецедентів скасування зборів, проведених самою комісією (тим паче її вищим керівництвом), ще не було. Івченко, з усіма його різноманітними достоїнствами, — не найбільший гравець на ринку, і якщо «йому можна», він незабаром опиниться у хвості довжелезної черги охочих «вирішити питання». Комісія це чітко розуміє.

І не лише вона. Якщо практика приживеться, на ринку розпочнеться справжнісіньке свавілля. Що особливо «вчасно» з огляду на плани уряду відновити велику приватизацію.

На ринку не бракує проблем із депозитарієм, виведення з нього (заради інтересів не дуже великого учасника) ще й головного держрегулятора — вже очевидний перебір.

Про яку інвестиційну репутацію України можна тоді говорити? Про привабливість узагалі промовчимо.

Отже, збори одночасно вважаються і такими, що відбулися, і... неперевіреними. За офіційною версією, збори проводитимуться... 17 листопада. Причому ключовою темою буде розмив держпакета. Нині НДУ на 86% юридично належить державі. І хоча практика свідчить, що версія стосовно держконтролю над ним дуже перебільшена, за наявності волі мажоритарний акціонер цілком може приймати рішення. Що недавно майже і сталося.

У результаті керівництво НДУ, коли потрібно підкреслити «національний характер», каже, що вони — практично держструктура, водночас кілька років, від серпня 2007-го, завзято пробиваючи ідею про зниження частки держави до блокуючого пакета.

Збори акціонерів Нацдепозитарію 9 серпня 2007 року фактично вже приймали таке рішення, дозволивши додаткову емісію акцій НДУ на 73,5 млн. грн. Причому передбачалося, що держава у викупі цих акцій участі не братиме.

До речі, коли пізніше рішення Кабінету міністрів, що дозволяло додаткову емісію, було скасовано, НДУ негайно подав позов на уряд. Государеві люди, що й казати.

На вересневих зборах ідею проведення додаткової емісії акцій депозитарію ДКЦПБР знову відхилила. Проте у версії зборів «на біс» питання постане. 15-м пунктом листопадового варіанта зборів скромно значиться питання «щодо рішень Загальних зборів акціонерів НДУ (протокол від 09.08.07 №2)». У перекладі з бюрократичної — та сама додаткова емісія.

Гроші на викуп акцій НДУ в держбюджеті-2010 не закладені, тож викуповувати їх уряд не зможе. У результаті його частка розмивається до 25%.

Хто ж викупить решту? Питання досить цікаве.

Експерти розглядали три основні варіанти. У першому інвестором виступить одна з вітчизняних бізнес-груп. У другому — не виключена купівля акцій іноземною структурою, найімовірніше, російською.

Росіяни вже контролюють обидва ключові майданчики фондового ринку: фондова біржа ПФТС належить Московській міжбанківській валютній біржі, а «Українська біржа» контролюється Російською торговою системою. Одержання контролю ще й над депозитарієм завершує цілком логічний ланцюжок. При цьому контроль над українським фондовим ринком фактично остаточно переходить до Москви.

Що таке «правильний» облік акцій і яке його значення, наочно продемонструвала недавня (ще не завершена) історія з переписаними акціями «Київміськбуду», «Київгазу» та «Київенергохолдингу».

Цікаво, що саме зараз на обслуговування в НДУ активно переводять енергокомпанії та облгази з держчасткою. Щодо цього є розпорядження прем’єра Азарова. Мабуть, теж для зручності реєстрації.

Проте найімовірнішим виглядає третій сценарій — викупу додаткової емісії «рекапіталізованими» банками, які контролює Кабмін. Тим більше, наглядову раду одного з них (ПАТ «Укргазбанк») завдяки щасливому випадку очолює саме Віктор Івченко.

Формально при цьому акції залишаються під контролем держави. Фактично ж варто пам’ятати, що банки збираються приватизувати знову, та й рішення щодо продажу непрофільного активу банк може прийняти досить самостійно.

Отже, цей варіант знову приводить до першого і другого сценаріїв, але трохи пізніше. Йдеться знову ж таки про перерозподіл держконтролю — на користь тих самих осіб.

Прем’єра така перспектива, здається, не лякає. Президент наразі явно не визначився.

Ринком ходять неперевірені припущення, буцімто Віктор Івченко поділився своїм пакетом із одним з новопризначених заступників голови НБУ, який має контакт із президентським оточенням. Загалом, люди шукають рішення.

Ну а український фондовий ринок... Та кого, власне, цікавить його думка?