Зернове забрало

Євросоюз такий же не передбачуваний у діях, як і наші уряди. Наверзлося щось Кабміну — замкнув експортні ворота перед зерновими. Та ще й на два роки. Варто було польським фермерам на три години заблокувати автомагістраль на Варшаву, помітингувати під міністерством економіки Польщі, протестуючи проти імпорту українського зерна, як ЄС спішно опустив перед ним забрало. Обмеживши зерновий імпорт, він підтяв крила українським аграріям, які втратили майже третину експортного ринку.

Власне, поляки підсунули нам економічну свиню — за перевиробництва зерна та ще й у розпал фінансової дестабілізації… Між тим, якби не Україна, що виступила багатим покупцем польської свинини, то криза на тамтешньому ринку не вщухла б у квітні 2008 року, а тривала б і дотепер.

«Вільним» ЄСівський ринок можна назвати з великою натяжкою. Імпортне мито то анулюють, то відновлюють, як-от тепер на вимогу Польщі. Те, що запровадження ввізних обмежень збіглося із невдоволеними виступами польських фермерів, — чиста випадковість. Бо ще в середині серпня міністр сільського господарства Польщі Марек Савицький звернувся до Єврокомісії із пропозицією відновити у рамках ЄС мита на привізне збіжжя.

І в той час, коли збурені польські селяни прямували на Варшаву, Єврокомісія уже винесла позитивний вердикт. Із 27 жовтня почали діяти такі митні ставки: 95 євро за тонну пшениці, 93 — ячменю, 24,16 євро — за тонну жита і сорго, 8,68 євро — за тонну кукурудзи.

Вбачати в українських аграріях диверсантів, котрі зсередини розхитують польську економіку, намарне. У 330 тис. тонн імпортованої пшениці частка нашої становить десь п’яту частину. Решту ввезли побратими по ЄС: Угорщина, Чехія, Німеччина.

Найімовірніше, здетонувала розбіжність у цінах. Якщо нашу пшеницю продавали по 150 дол. за тонну, то хто купуватиме польську за 500? Їхні фермери вважають занизькою й інтервенційну ціну на зернові — 101,3 євро за тонну, встановлену Єврокомісією для закупівлі збіжжя до інтервенційного фонду країн—членів ЄС. Перед наступом причорноморського зерна (Україна, Росія, Казахстан) не встояла навіть Франція, яка планує на 200 тис. тонн знизити експорт фуражної пшениці в інші країни ЄС. От 27 країн і солідаризувалися проти демпінгу.

Вдатися до обмежувальних дій спонукало й очікування рекордного ужинку зернових у ЄС — до 308 млн. тонн. Порівняно з минулим сезоном він зросте на 20% за врожайності понад 50 ц/га. При цьому Євросоюз прогнозує експортувати 15 млн. тонн пшениці, половину з яких уже вивіз.

Теперішні митні ставки і квоти — не дивина. За моєї пам’яті, хіба що 2001 року українське зерно безперешкодно потрапляло до Європи, та ще й без додаткових митних зборів. Урядовці навіть намагалися домовитися із ЄС про те, щоби розмір квоти — 2 млн. тонн пшениці — був сталим для України принаймні на кілька років. Не вийшло…

Правда, імпортні тарифи плавають залежно від насиченості внутрішнього ринку тим чи іншим видом зерна. І тоді на чужі терени можна ще протовпитися. Навіть за імпортного мита 12 євро за тонну причорноморська пшениця витримувала конкуренцію з європейською.

Приміром, 2005 року на першому ж тендері з видачі ліцензій на імпорт причорноморської пшениці середньої і низької якості ЄС «з’їв» квартальну квоту. Обсяг у 592,9 тис. тонн покупці вибрали в мить. Такий агресивний попит на дешеве зерно дав привід європейським фермерам, передусім французьким, вимагати від урядів збільшити фінансову підтримку експорту їх зерна.

Того ж року субсидії сягнули фантастичних сум. Виробники зерна одержали 63 євро за кожну вирощену тонну. Плюс 9 євро — за вивезену за кордон. Причому останню «матеріальну допомогу» Комісія європейського співтовариства може переглядати практично щотижня. Можливості ЄС такі, що він навіть не вибирає лімітів. 2005 року ЄС виділив субсидії на експорт 13 млн. тонн зерна.

Навіть у США підтримка фермерів бідніша, ніж у Європі. В Америці пряме і непряме дотування АПК вбирається в середньому у 68 млрд. дол. на рік, а в ЄС — 124 млрд. євро. Якщо ж говорити про субсидії, то в розрахунку на гектар ріллі американські фермери одержують
250 дол., європейські ж — понад 400. А у Франції на 19 млн. гектарів земель виділяють 19 млрд. євро підтримки для селян. Так держава частково компенсує вартість майбутнього врожаю.

Чи може український аграрій конкурувати із зарубіжними колегами, одержуючи з бюджету 100 грн. дотації на гектар озимої пшениці? Тим більше, що Україна, вступаючи до СОТ, добровільно відмовилася субсидувати експорт. Куди тепер податися із низькоякісною дешевою пшеницею, яка поступається навіть російській?

Експорт треба терміново диверсифікувати, але… Внутрішній ринок охолов через негативні тенденції світового ринку, де ціни на пшеницю щотижня знижуються майже на третину. В нас вони впали до критичних 650—600 грн. за тонну фуражного зерна і 800 — продовольчого. У горах неліквіду і покояться обігові кошти, яких так бракує під майбутній урожай.